Понад сто років тому світ пережив пандемію іспанського грипу, яка забрала понад 50 мільйонів життів. Водночас непомітно поширювалася менш смертоносна, але надзвичайно дивна недуга — летаргічний енцефаліт, відомий також як «сонна хвороба». Пацієнти часто впадали в глибокий сон і проводили цілі дні в уві сні.
Симптоми та перебіг хвороби
Захворювання забрало приблизно 500 тисяч життів у період з 1917 по 1930 рік. Австрійський лікар Константин фон Економо вперше описав його 1917 року. Хвороба не завжди проявлялася однаково: в одних випадках вона швидко призводила до смерті, в інших — тривала роками. Іноді викликала сильну сонливість, іноді — підвищену активність або манію.
Летаргічний енцефаліт мав дві фази. У гострій фазі з’являлися грипоподібні симптоми, за якими слідувала сильна сонливість або, навпаки, манія. У хронічній фазі часто розвивався паркінсонізм. Близько половини тих, хто вижив, назавжди змінилися: траплялися повні зміни особистості чи навіть психоз. Останній відомий хворий, Філіп Лезер, помер 2002 року у віці 82 років після багатьох років нерухомості в психіатричній лікарні.
Невідомі причини та сучасний стан
Одна з теорій пов’язувала хворобу з іспанським грипом через збіг у часі та місці. Проте летаргічний енцефаліт тривав майже десять років після зникнення грипу. Дослідження зразків мозку не дали остаточної відповіді. 2012 року вчені припустили, що винуватцем міг бути ентеровірус. Інші версії вказують на аутоімунну природу захворювання. Сьогодні недуга вкрай рідкісна: за останні 85 років зареєстровано лише 80 випадків.