Кирило Верес — це живий символ української стійкості, що поєднує несподівану цивільну біографію з неймовірною військовою кар’єрою. Від директора розвитку нудистського пляжу на Трухановому острові в Києві до полковника ЗСУ та командира 20-ї окремої бригади безпілотних систем «К-2», він пройшов шлях, який надихає тисячі. Позивний «К-2» став не просто абревіатурою від імені та по батькові, а брендом інновацій і ефективності на фронті. Герой України з 2022 року, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, він перетворив невелику розвідгрупу на потужну бригаду дронів, яка змінює правила сучасної війни.
Його історія — це не лише хронологія боїв від Слов’янська 2014-го до Мар’їнки 2022-го й далі. Це приклад, як звичайна людина з Вінниччини, озброєна освітою в банківській справі, праві та історії, стає ключовою фігурою в обороні держави. Верес відомий прямими висловлюваннями, чорним гумором і фокусом на технологіях — від FPV-дронів до наземних роботів для евакуації. У 2026 році, маючи звання полковника, він продовжує масштабувати підрозділ, наголошуючи: перемога залежить від ефективності кожного, а не від сліпого героїзму.
Сьогодні бригада «К-2» — це елітна одиниця Сил безпілотних систем, де поєднуються розвідка, ударні дрони й логістика. Історія Вереса показує, як війна перетворює людей, а люди — війну, роблячи її точнішою, розумнішою й менш кривавою для своїх.
Ранні роки та цивільне життя в Києві
Народжений 8 вересня 1989 року в маленькому селищі Муровані Курилівці на Вінниччині, Кирило Верес зростав у середовищі, де військові традиції родини перепліталися з повсякденним українським життям. Тихі вулиці, зелень полів — усе це контрастувало з тим, куди доля його приведе. Після школи він переїхав до Києва, де в 2010 році здобув магістерський ступінь з банківської справи в Міжрегіональній академії управління персоналом. Згодом, уже на війні, доповнив освіту дипломом юриста Харківського національного університету імені Каразіна 2016 року та магістра історії в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, отриманому буквально напередодні повномасштабного вторгнення.
До 2014 року життя Кирила текло в ритмі великого міста. Він працював директором з розвитку на нудистському пляжі «Довбичка» на Трухановому острові. Сонячні береги Дніпра, атмосфера свободи й релаксу — це був світ, далекий від окопів. Але саме цей досвід сформував у ньому якості, які пізніше виявилися ключовими: вміння організовувати людей, швидко реагувати на зміни й не боятися нестандартних ситуацій. Перехід від мирного Києва до фронту став не просто зміною професії, а справжнім перезавантаженням, де банківські розрахунки поступилися місцем тактичним операціям.
Цей контраст робить його історію особливо живою. Людина, яка керувала пляжем, раптом стає розвідником у гарячих точках. Такий старт підкреслює: героїзм не завжди народжується в казармах — він прокидається в серцях тих, хто готовий захищати рідну землю, незалежно від попереднього життя.
Початок військового шляху: 2014–2015 роки
У 2014 році, коли Росія анексувала Крим і розпалила війну на Донбасі, Кирило Верес без вагань пішов добровольцем. Він став розвідником у батальйоні поліції «Київ-1» і опинився в епіцентрі подій під Слов’янськом. Там, у запеклих боях за звільнення міста, формувалася його бойова майстерність. Розвідка, засідки, робота в умовах постійної небезпеки — усе це заклало фундамент для майбутніх успіхів.
У 2015 році він перейшов до контррозвідки СБУ. Разом із колегами здійснив операцію, яка увійшла в історію: неподалік Щастя на Луганщині затримали кадрових офіцерів ГРУ РФ Євгена Єрофєєва та Олександра Александрова. Цих «відпускників» згодом обміняли на Надію Савченко. Операція коштувала життя молодшому сержанту Вадиму Пугачову, а сам Верес отримав поранення в голову — осколок від пострілу АГС пробив череп. Ці події не зламали його, а загартували. Поранення стало лише початком довгого шляху, де кожна втрата перетворювалася на мотивацію.
Після цього Верес служив у 92-й окремій механізованій бригаді, обіймаючи посаду заступника командира. Бої в Щасті, Мар’їнці, організація засідок на околицях Донецька — усе це робило його досвідченим офіцером. Підготовка операцій тривала місяцями, враховуючи ротації противника, а удари по колонах техніки ворога демонстрували точність і холодний розрахунок.
Створення підрозділу К-2 та розвиток на Донбасі
Позивний «К-2» народився природно — від імені Кирило Кирилович. Спочатку це була невелика група однодумців, розвідників і штурмовиків, які діяли як єдиний механізм. У 2017 році підрозділ уже брав участь у боях за Мар’їнку, організовуючи засідки й знищуючи ворожу техніку, зокрема колони з розвідниками. Один з успішних ударів артилерією по скупченню вантажівок сепаратистів у Первомайську готувався чотири місяці — така ретельність стала фірмовим стилем.
З роками К-2 еволюціонував. Від механізованого батальйону в складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи до спеціалізованої одиниці. Верес завжди наголошував на командній роботі: «Від гарної бійки ми ніколи не відмовляємося», — говорив він у інтерв’ю, підкреслюючи запас міцності українських воїнів. Під його керівництвом підрозділ брав участь у боях на Бахмутському та Сіверському напрямках, тримаючи оборону Соледар — Сіверськ.
Цей період став школою, де Верес поєднував досвід розвідки з новими технологіями. Дрони ще не були головною зброєю, але вже з’являлися перші ідеї, які пізніше переросли в цілу бригаду.
Повномасштабне вторгнення: оборона Мар’їнки та ключові бої 2022 року
24 лютого 2022-го батальйон К-2 під командуванням Вереса зустрів ворога в Мар’їнці. Просування російських сил на південно-східні околиці міста зупинили завдяки чіткій координації. Знищили два танки та два БМП, відійшли на другу лінію, а наступного дня провели контрнаступ і повернули позиції. Ці дії врятували тисячі життів і затримали наступ на критично важливому напрямку.
Далі — бої на Бахмутському напрямку, Сіверськ, лівобережна Куп’янщина. Кожен день вимагав не лише мужності, а й інтелекту: аналізу, адаптації, турботи про людей. Верес завжди підкреслював, що втрати можна мінімізувати завдяки правильній тактиці. Його підрозділ став відомим ефективністю — дрони, артилерія, піхота працювали як єдиний оркестр.
4 квітня 2022 року Кирило Верес отримав звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Це визнання за особисту мужність і героїзм у захисті суверенітету.
Еволюція до 20-ї бригади безпілотних систем «К-2»
У грудні 2024 року підрозділ трансформувався в 20-й окремий полк безпілотних систем «К-2», а згодом — у бригаду в складі Сил безпілотних систем. Верес став піонером: створив перший у світі батальйон безпілотних наземних комплексів. Дрони для розвідки, FPV-камікадзе, бомбери, наземні роботи для евакуації поранених і логістики — усе це робить бригаду елітною.
Гасло «Їхні смерті — наші життя!» тепер лунає в устах тисяч бійців. Підрозділ масштабується, інтегрує дівчат-операторів дронів, які показують високу ефективність. Верес фокусується на технологіях, що дозволяють знищувати ворога на відстані, зменшуючи ризики для піхоти. У 2026 році бригада продовжує зростати, демонструючи, як інновації змінюють обличчя війни.
Нагороди та державне визнання
Кирило Верес — повний кавалер ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів. Цей орден отримав за конкретні операції: III ступінь у 2017-му за Мар’їнку, II — у 2019-му, I — у 2020-му. Додатково — медаль «За військову службу Україні» 2018 року та Хрест бойових заслуг 2023-го. Недержавний орден «Народний Герой України» 2015 року став першим визнанням.
9 березня 2026 року наказом Головнокомандувача Олександра Сирського йому присвоєно звання полковника. Це не просто папірець — визнання заслуг у масштабуванні підрозділу від групи до бригади.
| Рік | Нагорода | За що присвоєно |
|---|---|---|
| 2015 | Орден «Народний Герой України» | Затримання російських ГРУшників |
| 2017 | Орден Богдана Хмельницького III ст. | Бої за Мар’їнку, засідки |
| 2018 | Медаль «За військову службу Україні» | Загальний внесок у оборону |
| 2019 | Орден Богдана Хмельницького II ст. | Бойові операції на Донбасі |
| 2020 | Орден Богдана Хмельницького I ст. | Значний внесок в обороноздатність |
| 2022 | Герой України («Золота Зірка») | Оборона Мар’їнки |
| 2023 | Хрест бойових заслуг | Загальна бойова ефективність |
| 2026 | Звання полковника | Командування бригадою К-2 |
Дані за матеріалами Вікіпедії та Енциклопедії Сучасної України.
Лідерський стиль, погляди та інновації Вереса
Кирило Верес — не класичний командир. Його прямий стиль, чорний гумор і готовність говорити правду в очі зробили його популярним серед військових і цивільних. У інтерв’ю він прямо називає головну проблему армії — неефективність і «довбо**бів» на різних рівнях. Але завжди пропонує рішення: більше технологій, краща підготовка, турбота про людей.
Інновації бригади К-2 вражають. Створення «лінії дронів» для створення зони ураження, використання наземних роботів для евакуації, інтеграція дівчат-операторів — усе це зменшує втрати. Верес наголошує: «Україна може знищити тільки сама себе», маючи на увазі внутрішні проблеми, а не зовнішнього ворога. Його підхід — це комбінація жорсткості й людяності: він бере до бригади навіть тих, хто мав досвід СЗЧ, якщо вони мають бойовий хист.
Такий стиль робить його не просто командиром, а лідером, який надихає. Багато бійців називають його «батьком» — за турботу й результат.
Вплив на сучасну українську армію та суспільство
Історія Вереса Кирила Кириловича виходить далеко за межі фронту. Вона показує, як дрони стають вирішальною зброєю, а інновації — ключем до перемоги. Його бригада демонструє: війна 2026 року — це не масові штурми, а точні, технологічні удари. Суспільство бачить у ньому приклад справжнього патріота, який не боїться говорити правду й змінювати систему зсередини.
Від нудистського пляжу до бригади дронів — ця трансформація надихає молодь вступати до ЗСУ, вчитися технологій і вірити в себе. Верес продовжує воювати, масштабувати підрозділ і нагадувати: кожна деталь, кожен дрон, кожна людина на своєму місці наближає перемогу. Його шлях — це живий доказ, що українці здатні на неймовірне, коли об’єднані спільною метою.