УМПБ-5 є сучасною модифікацією російського уніфікованого планерувального боєприпаса, створеного на базі звичайної фугасної авіабомби ФАБ-250 з додаванням крил для планерування, модуля корекції та в окремих варіантах — невеликого реактивного двигуна. Ця зброя дозволяє літакам російських повітряно-космічних сил завдавати ударів по цілях на відстані близько ста кілометрів і більше, залишаючись поза межами досяжності багатьох українських засобів протиповітряної оборони. З моменту першого зафіксованого застосування в липні 2025 року проти Харкова УМПБ-5 пройшла швидку еволюцію, і вже у 2026 році з’явилися версії з покращеною аеродинамікою та турбореактивним двигуном, що розширюють зону ураження до двохсот кілометрів.
Основна ідея полягає в дешевій конверсії старих запасів авіабомб у планерні боєприпаси, які Росія здатна виробляти сотнями на місяць. На відміну від дорогих крилатих ракет, такі бомби коштують значно менше, що дає змогу масово застосовувати їх як проти військових позицій на лінії фронту, так і проти цивільної інфраструктури в глибині української території. Система наведення на основі супутникових сигналів «Комета» та інерціальної навігації забезпечує прийнятну для площинних цілей точність, хоча й не без похибок через можливе глушіння сигналу.
Для початківців важливо розуміти, що УМПБ-5 — це не класична ракета, а саме бомба, яка після скидання з літака використовує підйомну силу крил і іноді тягу двигуна, щоб пролетіти набагато далі, ніж звичайна вільнопадаюча авіабомба. Для просунутих читачів цікаво простежити, як російська оборонна промисловість комбінує радянські технології з сучасними компонентами, включаючи китайські двигуни в нових модифікаціях, створюючи гібридну загрозу, яка вимагає комплексної відповіді від систем ППО та радіоелектронної боротьби.
Що таке УМПБ-5 і в чому його особливість
УМПБ-5 належить до класу керованих авіабомб (КАБ), які російські війська активно застосовують з 2023–2024 років. Назва розшифровується як уніфікований міжвидовий планерувальний боєприпас. На відміну від класичних вільнопадаючих бомб, які скидають майже вертикально, УМПБ-5 оснащена складними крилами та керуючими поверхнями. Після від’єднання від літака-носія вона переходить у режим планерування, використовуючи швидкість і висоту польоту для набору дальності.
Особливість саме модифікації -5 полягає в поєднанні планерного модуля з невеликим реактивним двигуном малої потужності. Це дозволяє бомбі не просто ковзати вниз, а підтримувати або навіть трохи збільшувати швидкість на певних ділянках траєкторії. Вага бойової частини становить близько 99 кілограмів вибухової речовини, тоді як загальна маса боєприпаса близька до 250 кілограмів — типова для сімейства ФАБ-250. Така конструкція робить УМПБ-5 дешевшим аналогом більш складних ракет типу «Гром-1Е» або західних GBU-39 SDB, але з меншою точністю та меншою стійкістю до засобів радіоелектронної боротьби.
Історія появи та перші удари
Розробка планерних модулів для російських авіабомб активізувалася ще до повномасштабного вторгнення, але справжній поштовх дала війна 2022 року. Росія швидко вичерпувала запаси високоточних ракет і шукала способи перетворити величезні арсенали старих ФАБ на керовану зброю. Базова модель УМПБ Д-30СН вже демонструвала дальність близько 90 кілометрів. УМПБ-5 стала логічним кроком уперед — з додаванням двигуна та доопрацьованим модулем планування.
24 липня 2025 року російські Су-34 вперше застосували УМПБ-5 по Харкову. Дві бомби були скинуті з відстані близько 100 кілометрів. Одна впала поряд із багатоповерхівкою, друга влучила в об’єкт цивільної інфраструктури. Внаслідок удару постраждали 44 людини, серед них семеро дітей. Це стало першим публічно підтвердженим використанням нової модифікації. Протягом наступних місяців такі боєприпаси фіксували й на інших напрямках, зокрема в Сумській та Полтавській областях.
Конструкція та технічні параметри
Конструктивно УМПБ-5 складається з трьох основних частин: власне фугасної бомби ФАБ-250, модуля планування з крилами та системи керування, а в окремих екземплярах — компактного реактивного двигуна. Крила розкриваються одразу після скидання і забезпечують аеродинамічну якість, достатню для перетворення висоти на горизонтальну дальність.
Система наведення включає приймач супутникових сигналів «Комета» та інерціальний блок. На термінальній ділянці швидкість бомби перевищує 400 кілометрів на годину, що ускладнює перехоплення дронами-перехоплювачами.
Ось основні характеристики у порівнянні з попередніми моделями:
| Параметр | УМПБ Д-30СН | УМПБ-5 (2025) | УМПБ-5 (2026, модернізована) | УМПБ-5R |
|---|---|---|---|---|
| Дальність польоту | до 90 км | близько 100 км | до 160 км | до 200 км |
| База боєприпаса | ФАБ-250 | ФАБ-250 + малий двигун | Покращений планер | + турбореактивний двигун (Swiwin) |
| Вага вибухівки | 99 кг | 99 кг | близько 99 кг | близько 99 кг |
| Система наведення | «Комета» + інерціальна | «Комета» + інерціальна | «Комета-М12» + інерціальна | «Комета-М12» + інерціальна |
| Носії | Су-34, Су-30, Су-35 | Су-34, Су-35, Су-30СМ | Су-34, Су-35 | Су-34, Су-35 |
Дані узагальнені на основі відкритих джерел та експертних оцінок станом на середину 2026 року.
Принцип дії планерної бомби з двигуном
Коли Су-34 або Су-35 скидає УМПБ-5 з висоти 8–12 кілометрів на швидкості 800–900 км/год, бомба спочатку продовжує рухатися за інерцією. Потім розкриваються крила, і вона переходить у режим планерування. Аеродинамічна якість крил дозволяє конвертувати втрату висоти в горизонтальний проліт.
У версії з двигуном (особливо УМПБ-5R) на певному етапі вмикається турбореактивний двигун китайського виробництва Swiwin. Він не розганяє бомбу до ракетних швидкостей, а лише підтримує швидкість або компенсує втрати на підйом, дозволяючи долати додаткові десятки кілометрів. Термінальна швидкість перевищує 400 км/год — цього достатньо, щоби пробивати легкі укриття та завдавати значних руйнувань.
Для порівняння: звичайна ФАБ-250 без модуля падає майже вертикально з дальністю кілька кілометрів. Планерний модуль збільшує цей показник у 10–15 разів, а двигун — ще на 30–50 відсотків залежно від висоти скидання та профілю польоту.
Система наведення та точність ураження
Наведення УМПБ-5 покладається переважно на супутникову навігацію ГЛОНАСС/GPS з інерціальним резервом. Модуль «Комета» (або «Комета-М12» у нових версіях) коригує траєкторію протягом усього польоту. Це дозволяє бомбі долати зони активного глушіння та все одно влучати в район цілі.
Точність не є ідеальною — похибка може сягати десятків метрів, особливо при сильному радіоелектронному впливі. Проте для ураження житлових кварталів, підприємств чи скупчень техніки цього достатньо. Російські джерела стверджують, що комбінація супутникового та інерціального каналів робить боєприпас стійкішим до українських засобів РЕБ, ніж ранні версії УМПК.
Еволюція в 2026 році: нові дальності та можливості
На початку лютого 2026 року російські джерела та закордонні аналітичні видання опублікували фото та відео модернізованих УМПБ-5. Головна зміна — переглянута форма планера та збільшена площа крил. Це дало приріст дальності на 40–50 кілометрів у безмоторній версії — до 160 км.
Окрема модифікація УМПБ-5R отримала повноцінний турбореактивний двигун. За оцінками, вона здатна долати до 200 кілометрів. Двигун також дозволяє бомбі активніше маневрувати на кінцевій ділянці, ускладнюючи перехоплення. Деякі екземпляри демонстрували зміну напрямку польоту вже після скидання — ознака покращеного керування.
Ці оновлення суттєво розширили зону загрози. Якщо раніше удари УМПБ-5 були обмежені прикордонними та прифронтовими областями, то тепер під ризиком опинилися й більш віддалені міста центральної України.
Літаки-носії та тактика запуску
Основними носіями УМПБ-5 залишаються фронтові бомбардувальники Су-34. Вони здатні нести по дві-три такі бомби на зовнішніх підвісках. Винищувачі Су-35 та Су-30СМ також використовуються, особливо коли потрібно діяти на більшій швидкості або з більшою висотою.
Тактика типова для російської авіації останніх років: літак піднімається на максимальну висоту за 100–200 кілометрів від цілі, скидає боєприпаси та розвертається назад, не заходячи в зону дії українських зенітних ракет. Чим більша дальність бомби, тим далі може залишатися носій — це головна перевага УМПБ-5R.
Порівняння з іншими російськими та західними боєприпасами
УМПБ-5 дешевша за крилату ракету «Калібр» чи Х-101 у десятки разів. Вона не має такої ж дальності та точності, зате дозволяє витрачати боєприпаси масово. Порівняно з американською JDAM-ER (яка також перетворює звичайні бомби на планерні) російська розробка поступається в точності та стійкості до перешкод, але значно перевершує за кількістю та швидкістю виробництва.
Західні аналоги на кшталт GBU-39 SDB або AGM-154 JSOW дорожчі та складніші, тому їх застосовують точково. Росія ж використовує УМПБ-5 як «артилерійську» зброю далекої дії авіації — дешево, багато і з прийнятною ефективністю.
Вплив на хід бойових дій та захист цивільного населення
Поява УМПБ-5 та її подальша модернізація суттєво ускладнила ситуацію для прифронтових міст. Харків, Суми, Полтава та інші населені пункти отримали нові загрози з відстаней, на яких раніше авіація противника була вразливішою. Бомби завдають руйнувань цивільній інфраструктурі, енергосистемі та житловому фонду, створюючи додатковий тиск на тил.
Для військових цілей УМПБ-5 використовують проти складів, командних пунктів, скупчень техніки та позицій ППО. Дальність дозволяє російським літакам діяти з меншим ризиком втрати, що зберігає авіаційний ресурс.
Як Україна протидіє загрозі УМПБ-5
Перехоплення таких цілей можливе насамперед зенітними ракетними комплексами — Patriot, SAMP/T, Hawk, Buk з відповідними ракетами. Дальність і швидкість УМПБ-5 роблять перехоплення складним, але реальним за умови наявності сучасних систем та достатнього боєкомплекту.
Засоби радіоелектронної боротьби залишаються ключовим елементом захисту. Глушіння та підміна супутникових сигналів змушують бомбу відхилятися від цілі або втрачати точність. Проте повністю нейтралізувати загрозу РЕБ не може через інерціальний канал та високу термінальну швидкість.
Зенітні дрони-перехоплювачі малоефективні проти УМПБ-5 саме через швидкість понад 400 км/год. Тому основний акцент робиться на дальньому виявленні носіїв (Су-34 та Су-35) та їхньому попереджувальному ураженні на аеродромах або на підльоті.
Виробництво УМПБ-5 та її модифікацій триває високими темпами. Російська промисловість демонструє здатність швидко інтегрувати нові рішення — від аеродинамічних покращень до китайських двигунів. Це означає, що в найближчі місяці та роки українським силам оборони доведеться постійно адаптувати тактику протидії до нових варіантів цієї зброї, поєднуючи сучасні системи ППО, РЕБ та удари по носіях на максимальній відстані.