У 2022–2025 роках Україна імпортувала з Туреччини 131 тис. тонн трубної продукції. Після початку повномасштабної війни щорічні обсяги поставок зросли у 2–3 рази. Загальний обсяг імпорту фактично дорівнює річному виробництву одного середнього українського трубного заводу.
Причини цінової переваги
Стрімке зростання поставок створює пряму загрозу для вітчизняних підприємств. Україна вже фіксує падіння завантаження потужностей, скорочення робочих місць і податкових надходжень. Ключова причина конкурентоспроможності турецької продукції — використання дешевих російських слябів. Від початку повномасштабного вторгнення Росія поставила до Туреччини 7,4 млн тонн такої сировини. У 2025 році її частка на турецькому ринку перевищила 50%.
Використання російських напівфабрикатів дозволяє турецьким виробникам суттєво знижувати собівартість і пропонувати продукцію за цінами, з якими українські заводи не можуть конкурувати.
Реакція ринку та заходи захисту
У компанії «ДМЗ Комінмет» зазначають, що імпорт турецьких труб уже займає 10–15% українського ринку. Це негативно впливає на обсяги виробництва, фінансові результати та збереження робочих місць. «В умовах війни внутрішній ринок і так скоротився, а імпорт додатково знизив обсяги вітчизняного виробництва та реалізації», — наголосили на підприємстві.
Українські виробники працюють під додатковим тиском через високі ціни на електроенергію, дефіцит кадрів, логістичні ризики та наслідки війни. Наприкінці січня Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту сталевих зварних труб із Туреччини.
Президент ОП «Укрметалургпром» Олександр Каленков вважає, що оперативне запровадження антидемпінгових мит та контроль походження металопродукції за принципом «melt and pour» є ефективними інструментами захисту ринку. Учасники галузі закликають заборонити імпорт продукції, виготовленої з російської сировини, щоб привести національне регулювання у відповідність до практики Європейського Союзу. Захист внутрішнього ринку безпосередньо пов’язаний із підтримкою економічної стійкості держави, адже промислові підприємства забезпечують робочі місця, валютну виручку та податкові надходження до бюджету.