Шабунін Віталій Вікторович уже понад десятиліття стоїть на передовій боротьби з корупцією в Україні, перетворюючи гнів на конкретні реформи та сотні відкритих справ. Як незмінний голова правління Центру протидії корупції, він не просто викриває схеми — він руйнує систему, яка дозволяє їм процвітати, від створення НАБУ та Вищого антикорупційного суду до жорсткого контролю за оборонними закупівлями під час війни.
Його шлях почався в Рівному, де син військового став депутатом міськради ще студентом, а продовжився в Києві через атаки, підпали та судові переслідування. Сьогодні, мобілізований з перших днів повномасштабного вторгнення, Шабунін поєднує військову службу з активізмом, залишаючись одним із найгучніших голосів, що вимагають прозорості навіть у найтемніші часи.
Його історія — це не суха біографія, а живий приклад того, як один чоловік з твердою позицією може зрушити гори бюрократії, але й заплатити за це високу ціну в особистому житті.
Ранні роки: від рівненського хлопця до київського реформатора
Народжений 26 листопада 1984 року в Рівному, Віталій Шабунін зростав у родині, де дисципліна та чесність були не просто словами. Батько-службовець передавав синові почуття обов’язку перед державою, а мати Тамара виховувала в дусі відповідальності за кожне рішення. Ці корені стали фундаментом, на якому пізніше виросла його непохитна антикорупційна позиція.
Ще студентом п’ятого курсу Рівненського інституту слов’янознавства, де він вивчав міжнародні відносини, Шабунін обрався депутатом Рівненської міської ради. Тоді, у 2006 році, він уже не сидів склавши руки — ініціював молодіжні проєкти, працював помічником народних депутатів Віктора Матчука та Лесі Оробець. Переїзд до Києва в 2008-му став поворотним: тут він долучився до ГО «Опора», очолив Всеукраїнську фундацію регіональних ініціатив і почав бачити корупцію не як абстрактну проблему, а як систему, яку можна розібрати по гвинтиках.
Цей період сформував його як практикуючого реформатора. Замість слів — дії. Замість скарг — законопроєкти та контроль. Саме тоді зародилася ідея організації, яка змінить правила гри.
Заснування Центру протидії корупції: від волонтерства до впливу на державу
У 2012 році Шабунін Віталій Вікторович разом із Дарією Калинюк створив Центр протидії корупції — організацію, яка швидко перетворилася на одну з найвпливовіших громадських сил України. Спочатку він працював волонтером цілий рік, без зарплати, перевіряючи держзакупівлі та висвітлюючи схеми. З 2013-го прийшло міжнародне фінансування, але фокус лишився незмінним: прозорість і відповідальність влади.
Під його керівництвом Центр став не просто монітором, а двигуном змін. Організація адвокатувала понад 50 ключових законів, серед яких створення Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Вищого антикорупційного суду, запровадження електронних декларацій і криміналізація незаконного збагачення. Завдяки їхнім розслідуванням відкрито сотні кримінальних справ, а НАБУ притягнуло до відповідальності тисячі посадовців.
Шабунін не боявся йти проти потужних фігур — від оточення Януковича до топ-чиновників часів Порошенка. Його блог і публічні виступи стали інструментом, що змушував владу реагувати, навіть коли це було некомфортно.
Ключові досягнення: реформи, які змінили Україну
Робота Шабуніна Віталія Вікторовича під керівництвом ЦПК принесла конкретні результати, які відчувають мільйони українців. Електронні декларації, наприклад, відкрили доступ до майна чиновників і викрили сотні конфліктів інтересів. Вищий антикорупційний суд за п’ять років виніс понад 200 вироків, включаючи справи проти високопосадовців, а конфісковані активи сягнули мільярдів гривень.
Особливо відчутним став внесок у реформи під час війни. Центр контролював закупівлі зброї, викривав завищення цін і вимагав цифровізації процесів. Шабунін критикував Міністерство оборони за непрозорі тендери, пропонуючи рішення, які могли б зберегти мільярди для фронту.
Ось ключові віхи діяльності в таблиці для зручності:
| Рік | Подія | Результат |
|---|---|---|
| 2015–2016 | Голова Ради громадського контролю при НАБУ | Зміцнення незалежності бюро від політичного впливу |
| 2019–2020 | Член Національної ради з антикорупційної політики | Розробка стратегії реформ на державному рівні |
| 2012–сьогодення | Керівництво ЦПК | Понад 50 законів, сотні справ, мільярди конфіскованих коштів |
| 2022–2025 | Контроль оборонних закупівель | Виявлення схем, рекомендації щодо цифровізації |
Дані базуються на звітах Центру протидії корупції та відкритих джерелах.
Ці досягнення не прийшли легко. Кожна реформа вимагала тисяч годин аналізу, зустрічей і публічного тиску. Шабунін завжди наголошував: прозорість — це не опція, а запорука виживання держави.
Військова служба: від добровольця до сержанта на фронті
24 лютого 2022 року Шабунін Віталій Вікторович одним із перших мобілізувався до Збройних Сил. Він став водієм-електриком у 207-му окремому батальйоні територіальної оборони, пройшов бої на Київщині та Сході. Пізніше служив у різних підрозділах, включаючи Центр інновацій та оборонних технологій Міноборони, де працював над системою «Дельта».
Сьогодні він — старший сержант 43-ї окремої механізованої бригади. Навіть на службі не припиняв критикувати корупцію в тилу, вимагаючи реформ закупівель. Переведення ближче до передової в 2025-му він пов’язував із своєю активною позицією.
Для нього армія — продовження антикорупційної боротьби. Війна показала, як корупція в закупівлях забирає життя захисників, і Шабунін не мовчав, навіть ризикуючи кар’єрою.
Контроверсії та виклики: ціна правди
Шлях Шабуніна Віталія Вікторовича завжди супроводжувався тиском. У 2018 році його облили зеленкою під час акції. У 2020-му підпалили будинок у Гнідині під Києвом — експертиза підтвердила умисний підпал. Того ж року під дверима квартири матері в Рівному та тещі в Києві знайшли гранати.
У липні 2025 року ДБР оголосило підозру в ухиленні від військової служби та шахрайстві. Слідство стверджує, що він нібито фіктивно служив, отримуючи зарплату через відрядження до НАЗК, і використовував волонтерський автомобіль. Шабунін категорично заперечує звинувачення, називаючи їх політичним переслідуванням за критику влади, зокрема щодо корупції в обороні. Суд обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
Ці події розділили суспільство: одні бачать у ньому героя, інші — фігуру з суперечливостями. Але факти лишаються: він добровільно пішов на війну і продовжував викривати схеми.
Особисте життя: віра, родина та внутрішня сила
Шабунін — євангельський християнин, парафіянин київської церкви «Народ Божий». Віра допомагає йому зберігати спокій у вихорі подій. Одружений з Оленою Шабуніною, має доньку та сина. Родина завжди була його тилом, навіть коли атаки торкалися і їх.
Незважаючи на публічність, він лишається людиною, яка цінує прості речі: час з близькими, щирі розмови. Його декларації показують скромний спосіб життя — зарплата від ГО, військове забезпечення, невеликі заощадження.
За роки роботи він стикався з тиском не лише на себе, а й на рідних, але це тільки загартовувало його позицію.
Шабунін Віталій Вікторович продовжує бути тим, хто не боїться говорити правду вголос. Його історія ще далека від завершення — попереду нові виклики, реформи та, можливо, нові перемоги в боротьбі за справедливу Україну. Кожен його крок нагадує: зміни починаються з тих, хто готовий платити за них ціну.