Паєнок Олександр Станіславович — видатний український акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, чия діяльність протягом понад чотирьох десятиліть рятує материнське здоров’я та дарує життя тисячам дітей навіть у найскладніших випадках. Народжений у Львові 22 липня 1959 року, він поєднує глибокі наукові дослідження з щоденною клінічною практикою, фокусуючись на взаємозв’язку захворювань щитоподібної залози та репродуктивного здоров’я жінок. Його роботи стали основою для нових підходів до ведення вагітності при тиреопатіях, прееклампсії та плацентарній недостатності, особливо в регіонах з ендемічним йододефіцитом.
Завдяки професіоналізму та людяності Олександр Станіславович здобув довіру пацієнток, які часто приходять до нього після того, як інші фахівці вже втратили надію. Він не лише оперує та веде пологи, а й активно впроваджує реабілітаційні програми, інтегруючи акушерство з фізичною терапією. Його внесок у розвиток української медицини відзначений численними державними та відомчими нагородами, а науковий доробок налічує понад 160 публікацій, монографії та патенти, які використовують у навчанні майбутніх лікарів по всій країні.
Сьогодні Паєнок Олександр Станіславович продовжує працювати як професор кафедри фізичної терапії та ерготерапії Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, залишаючись доцентом кафедри акушерства та гінекології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, і надихає колег своєю енергією та відданістю справі.
Ранні роки та формування фахівця
Львів 1959 року — місто, де медицина завжди пульсувала в ритмі науки та людських доль. Саме тут народився Олександр Станіславович Паєнок у сім’ї, де медичні традиції вже закладали основу для майбутнього. Син Станіслава, він змалку вбирав атмосферу відповідальності й турботи про здоров’я. Після закінчення школи юнак обрав шлях, який вимагав не лише знань, а й справжньої стійкості — лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту.
Студентські роки 1976–1982 стали фундаментом. Лекції, практика в пологових будинках, перші нічні чергування — усе це формувало не просто лікаря, а фахівця, здатного діяти швидко й точно. Інтернатура в клінічному пологовому будинку №1 Львова закріпила навички: від прийняття пологів до післяпологового догляду. Саме тоді Олександр Станіславович зрозумів, наскільки тонка грань між життям і ризиком у акушерстві, і почав шукати відповіді на питання, які виходять за рамки стандартних протоколів.
Перехід до викладацької та наукової роботи у 1994 році в Львівському медичному університеті став логічним продовженням. З 2000-го — доцент кафедри акушерства та гінекології, де він не лише читав лекції, а й формував нові покоління спеціалістів. Дружина Анжеліка Володимирівна Паєнок, сама доктор медичних наук і професор-невролог, стала надійним партнером у дослідницьких пошуках, створюючи сімейний тандем, який посилює вплив обох на розвиток медицини.
Науковий внесок: від дисертацій до трансформації практики
Наукова кар’єра Паєнка Олександра Станіславовича — це глибоке занурення в механізми, які часто залишаються непоміченими. У 1996 році він захистив кандидатську дисертацію з акушерства та гінекології, а в 2011-му — докторську на тему «Механізми порушень функціонування системи мати – плацента – плід та їх корекція у жінок із захворюваннями щитоподібної залози». Ця робота стала справжнім проривом для регіонів з йододефіцитом, де тиреопатії (дифузний нетоксичний зоб, тиреотоксикоз, вузлові утворення) значно підвищують ризики викиднів, прееклампсії та затримки розвитку плода.
Олександр Станіславович детально вивчив процеси пероксидного окиснення ліпідів, ендогенну інтоксикацію та вплив вітаміну D на перебіг вагітності. Його дослідження показали, як гормональні порушення щитоподібної залози впливають на плацентарний бар’єр: зниження кровотоку, гіпоксія плода, порушення лактації в післяпологовому періоді. Простіше кажучи, коли щитовидка працює нестабільно, весь організм матері та дитини отримує сигнал тривоги — і саме тут наукові протоколи Паєнка допомагають відновити баланс.
Понад 160 наукових праць, 3 монографії, 14 навчально-методичних посібників, 3 патенти та статті у базах Web of Science і Scopus — це не сухі цифри. Серед ключових видань: «Порушення функціонування системи мати–плацента–плід у жінок із тиреопатіями» (2011), «Тиреоїдна патологія та вагітність: етіопатогенез, клініка, діагностування, лікування, реабілітація» (2020, співавт. з Анжелікою Паєнок) та дослідження впливу ожиріння на репродуктивну функцію. Співавторство з колегами, зокрема з А. В. Паєнком та М. О. Костівою, підкреслює командний підхід. Ці роботи безпосередньо вплинули на наказ МОЗ України №620 від 2003 року щодо удосконалення акушерсько-гінекологічної допомоги.
Його дослідження не просто описують проблему — вони пропонують конкретні алгоритми корекції, які рятують життя в реальних пологових залах.
Клінічна практика: лікар, який бачить за цифрами людину
У щоденній роботі Олександр Станіславович поєднує вищу фахову категорію з роллю експерта-консультанта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи. Він спеціалізується на пренатальній діагностиці, асистованій репродукції, лікуванні ендометріозу, лапароскопічних та гістероскопічних операціях. Але справжня сила — у веденні «важких» вагітностей: цукровий діабет, бронхіальна астма, полікістоз яєчників, стан після тотального видалення щитоподібної залози.
Пацієнтки згадують, як він помічав те, чого не бачили інші на УЗД: приховані проблеми з нирками, ранні ознаки плацентарної недостатності. Один з яскравих прикладів — історія жінки з полікістозом і післяопераційним гіпотіреозом, якій лікарі не давали шансів на материнство. Завдяки індивідуальному плану, корекції гормонального фону та постійному моніторингу вона народила здорову дитину. Подібні кейси трапляються регулярно: передчасні пологи на 35 тижні при діабеті, алергія на ліки в поєднанні з астмою — і все ж успішне завершення вагітності на 39-му тижні.
- Індивідуальний підхід: Олександр Станіславович завжди пояснює кожен крок, ніби розмовляє з рідною людиною, знімаючи тривогу та залучаючи пацієнтку до процесу.
- Оперативна майстерність: від проколу плодового міхура до кесаревого розтину — все робиться з мінімальним ризиком і швидким відновленням.
- Підтримка після пологів: увага до лактації, психоемоційного стану, реабілітації таза — елементи, які часто ігнорують інші спеціалісти.
За відгуками, він ставиться до кожної жінки як до власної дитини: дзвонить уночі, якщо треба, і радіє народженню так щиро, ніби це його перший пацієнт. Така людяність перетворює медичну рутину на справжнє партнерство.
Інтеграція реабілітації та сучасні методи
З 2016 року Паєнок Олександр Станіславович — професор кафедри фізичної терапії та ерготерапії ЛДУФК. Це не випадковий крок. Він бачить акушерство ширше: післяпологова реабілітація, відновлення м’язового тонусу, профілактика спастичності, робота з шийним запамороченням у вагітних. Дослідження впливу ожиріння на менструальний цикл чи вітаміну D на розвиток плода доповнюють клінічну картину.
Його підхід holistic: не просто вилікувати, а повернути жінку до повноцінного життя. Мультимодальна корекція, фізичні вправи, ерготерапія — усе це інтегровано в практику. У 2017–2024 роках публікації про постінсультну спастичність та шийне запаморочення розширили межі спеціальності, показуючи, як акушер-гінеколог може працювати в команді з реабілітологами.
Викладацька діяльність та громадська місія
Під керівництвом Олександра Станіславовича захищено дві кандидатські дисертації. Він координатор міжнародної програми «ПОЛІСІ» «Здоров’я матері та дитини» від USAID, що вплинуло на стандарти допомоги по всій Україні. Як академік Національної академії наук вищої освіти України (з 2019 року, з 2023-го — член президії та керівник західного регіонального відділення «Медицина»), він активно формує освітню політику.
Його лекції — не суха теорія. Студенти згадують живі приклади з практики, аналіз реальних кейсів і акцент на емпатії. Це виховує не просто лікарів, а фахівців, які бачать у пацієнті людину.
Нагороди та визнання заслуг
Держава та колеги неодноразово відзначали його внесок. Заслужений лікар України (2005) став лише початком. Далі — грамоти Львівської ОДА, Верховної Ради, Міністерства освіти і науки, медалі Національного визнання «Науковець року», імені О. О. Богомольця та багато інших.
| Рік | Нагорода | За що |
|---|---|---|
| 2005 | Заслужений лікар України | Високий професіоналізм у акушерстві |
| 2019 | Грамота Львівської ОДА | Розвиток регіональної медицини |
| 2021 | Медаль «Науковець року», Грамота ВРУ | Внесок у науку та освіту |
| 2023–2024 | Медалі ім. О. О. Богомольця, Почесна грамота МОН | 20 років АНВО України та активну діяльність |
Дані зібрано з офіційного профілю Львівської медичної академії імені Андрея Крупинського та Енциклопедії Сучасної України.
Сімейний тандем і спадщина
Разом з дружиною Анжелікою вони створюють потужний науковий дует: спільні монографії, дослідження психоемоційного стану вагітних, інтеграція неврології в акушерство. Це рідкісний приклад, коли сім’я стає рушієм прогресу в медицині.
Сьогодні, у 2026 році, Паєнок Олександр Станіславович продовжує оперувати, консультувати, писати й навчати. Його підхід — це поєднання сучасних технологій з глибокою людяністю, яке робить українське акушерство сильнішим. Кожна врятована вагітність, кожен здоровий малюк — це жива спадщина, яка продовжує жити в сім’ях по всій країні. І саме тому ім’я Паєнок Олександр Станіславович звучить для багатьох як синонім надії та професійної майстерності.