Станом на середину 2026 року чисельність населення Росії коливається між 143,4 та близько 146 мільйонів осіб залежно від джерела оцінювання. Міжнародні розрахунки, що базуються на даних Організації Об’єднаних Націй, дають цифру 143,394 мільйона, тоді як російські офіційні оцінки тримаються на рівні ближче до 146 мільйонів. Ця різниця виникає через особливості обліку міграції, наслідків останніх років та включення окремих територій.
За лаштунками цих цифр — тривала демографічна криза, яка набрала нових обертів після 2022 року. Народжуваність падає, смертність серед чоловіків працездатного віку залишається високою, а еміграція кваліфікованої молоді досягла масштабів, яких країна не бачила десятиліттями. Старіння населення та зменшення частки людей репродуктивного віку створюють ефект «демографічної ями», з якої вибратися дедалі складніше.
Етнічна мозаїка країни залишається різноманітною: росіяни становлять приблизно 71,8 % за переписом 2021 року (або понад 80 % серед тих, хто вказав національність), за ними йдуть татари, чеченці, башкири та інші групи. Проте регіональні контрасти вражають — Москва та Санкт-Петербург продовжують «всмоктувати» людей з периферії, тоді як Сибір і Далекий Схід поступово порожніють. Це впливає на все: від ринку праці до соціальної напруги та здатності держави підтримувати інфраструктуру на величезній території.
Поточна чисельність: офіційні та міжнародні оцінки
Різниця в оцінках між російськими статистичними органами та міжнародними організаціями пояснюється не лише методологією, а й контекстом останніх років. Офіційні дані Росстату зазвичай включають повний облік території та певні міграційні потоки, тоді як розрахунки ООН та Worldometer намагаються скоригувати дані з урахуванням надмірної смертності та еміграції, яку складно повністю зафіксувати.
| Рік | Worldometer / ООН (млн осіб) | Росстат та близькі оцінки (млн осіб) | Річний приріст / спад (%) |
|---|---|---|---|
| 2021 (перепис) | ~147,2 | 147,2 | — |
| 2024 | 144,82 | ~145,5–146,0 | −0,43 |
| 2025 | 143,997 | ~146,1 | −0,57 |
| 2026 (середина року) | 143,394 | ~145,5–146,0 | −0,42 |
Дані показують стійке скорочення. Навіть якщо офіційні цифри виглядають трохи оптимістичніше, тренд однаковий: країна втрачає сотні тисяч людей щороку. Найбільш помітний стрибок падіння припав на період після 2022 року, коли одночасно зросла еміграція та надмірна смертність.
Історична динаміка: від піку до сучасної кризи
Росія досягла максимальної чисельності населення наприкінці радянської епохи — близько 148–149 мільйонів на початку 1990-х. Після розпаду СРСР почалося стрімке падіння через економічну кризу, зростання смертності та обвал народжуваності. У 2000-х роках ситуацію частково стабілізувала міграція з країн колишнього СРСР та державна підтримка сімей (материнський капітал). Коротке зростання змінилося новим спадом після 2015–2016 років, а після 2022 року процес прискорився.
Сьогодні країна проходить через найгострішу фазу депопуляції за останні десятиліття. Якщо раніше природний спад частково компенсувала імміграція, то тепер і цей механізм слабшає: багато хто з тих, хто міг би приїхати, обирає інші напрямки, а частина росіян сама виїжджає.
Демографічна структура: стать, вік та урбанізація
У Росії традиційно більше жінок, ніж чоловіків — співвідношення приблизно 86–87 чоловіків на 100 жінок. Особливо помітний дисбаланс у старших вікових групах через вищу чоловічу смертність. Середній вік населення перевищує 40 років, а частка людей старше 65 років сягає 25–28 %. Це означає, що на одного працюючого припадає дедалі більше пенсіонерів.
Урбанізація сягнула приблизно 75 %. Найбільші міста продовжують зростати за рахунок внутрішньої міграції: Москва перевищує 13 мільйонів жителів, Московська область — майже 8,8 мільйона, Санкт-Петербург — понад 5,6 мільйона. У той самий час багато регіонів Сибіру та Далекого Сходу втрачають людей швидше, ніж їх народжується.
Етнічний склад та культурна мозаїка
Перепис 2021 року показав, що росіяни становлять 105,6 мільйона осіб — 71,76 % від загальної чисельності (або 80,85 % серед тих, хто вказав етнічну належність). Наступні за чисельністю — татари (близько 4,7 мільйона), чеченці (1,67 мільйона), башкири (1,57 мільйона), чуваші, аварці, вірмени та інші. Понад 16 мільйонів людей не вказали свою національність.
Така різноманітність створює як переваги (багатокультурність, різні традиції), так і виклики — особливо в регіонах з високою часткою неросійського населення, де питання мови, освіти та представництва в органах влади залишаються чутливими. У національних республіках Північного Кавказу та Поволжя етнічна структура впливає на місцеву політику та соціальні процеси.
Регіональні контрасти: де живе найбільше людей
Населення розподілене вкрай нерівномірно. Центральний федеральний округ та Південний округ зберігають відносно високу щільність, тоді як на Сибір і Далекий Схід припадає лише кілька відсотків від загальної чисельності при величезній території.
| Регіон / суб’єкт | Населення (приблизно, млн) | Частка від загального (%) | Характер динаміки |
|---|---|---|---|
| Москва (місто) | 13,27 | ~9,1 | Зростання за рахунок міграції |
| Московська область | 8,78 | ~6,0 | Стабільне зростання |
| Краснодарський край | 5,84 | ~4,0 | Помірне зростання |
| Санкт-Петербург | 5,65 | ~3,9 | Стабільне |
| Свердловська область | 4,22 | ~2,9 | Незначне скорочення |
Такі контрасти посилюють нерівність у доступі до якісної медицини, освіти та робочих місць. Люди їдуть туди, де є робота та інфраструктура, а віддалені регіони втрачають не лише населення, а й майбутній потенціал розвитку.
Головні причини скорочення населення
Низька народжуваність — фундаментальна проблема. Сумарний коефіцієнт народжуваності тримається на рівні 1,4–1,5 дитини на жінку, що значно нижче рівня простого відтворення (2,1). Молоді пари відкладають або відмовляються від дітей через економічну невизначеність, високу вартість житла та виховання, а також психологічний тиск останніх років.
Смертність, особливо серед чоловіків 30–60 років, залишається однією з найвищих у Європі. До традиційних факторів (алкоголь, серцево-судинні захворювання, нещасні випадки) додалися наслідки пандемії та події після 2022 року. Незалежні оцінки вказують на сотні тисяч військових втрат, які безпосередньо впливають на чисельність працездатного та репродуктивного населення.
Еміграція стала третім потужним фактором. Після 2022 року країну покинули сотні тисяч людей — переважно молоді фахівці, IT-спеціалісти, науковці та підприємці. Багато хто виїхав до Казахстану, Туреччини, Сербії, Вірменії, а частина — далі до Європи. Це не просто втрата людей сьогодні, а й зменшення майбутніх народжень, бо виїжджають саме ті, хто перебуває в активному репродуктивному віці.
Соціально-економічні наслідки
Дефіцит робочої сили вже відчувається в багатьох галузях — від будівництва та транспорту до медицини та освіти. У той самий час держава змушена витрачати більше ресурсів на підтримку зростаючої частки пенсіонерів. Система охорони здоров’я та соціального захисту відчуває додаткове навантаження.
Для армії та силових структур демографічна ситуація створює довгострокові виклики: менша кількість чоловіків призовного віку означає, що кожне нове покоління дає менше потенційних рекрутів. Економіка, орієнтована на сировинний експорт, може тимчасово маскувати проблеми, але структурний дефіцит кадрів у перспективі гальмуватиме модернізацію та технологічний розвиток.
Що чекає попереду: прогнози та сценарії
Міжнародні прогнози (ООН, Worldometer) передбачають подальше скорочення до 140–141 мільйона до початку 2030-х років за збереження поточних тенденцій. Російські офіційні прогнози теж показують спад, хоча темпи можуть відрізнятися залежно від сценарію. Навіть найоптимістичніші варіанти не передбачають повернення до рівня 1990-х чи 2010-х.
Демографічні процеси інертні. Навіть якби народжуваність раптово зросла завтра, ефект на загальну чисельність проявиться лише через 20–25 років. Сьогоднішні рішення щодо сімейної політики, міграції, охорони здоров’я та економічних умов визначатимуть, наскільки глибокою буде «демографічна яма» і чи вдасться її хоча б частково заповнити.
Населення Росії — це не просто цифра в таблиці. Це мільйони конкретних історій: родин, які не наважуються народити другу чи третю дитину, молодих людей, які шукають майбутнє за кордоном, і тих, хто залишається та намагається будувати життя попри всі труднощі. За кожним відсотком спаду стоять реальні людські долі, а за кожним регіональним контрастом — різна якість життя. Розуміння цих процесів важливе не лише для аналітиків, а й для будь-кого, хто хоче зрозуміти, куди рухається одна з найбільших країн світу.