Дмитро Фінашин, відомий усім за позивним «Фін», — це не просто військовий, а жива легенда, що поєднує в собі силу снайпера, витривалість пораненого бійця та мудрість радника, який щодня змінює систему підтримки ветеранів у Міністерстві внутрішніх справ. Народжений 23 березня 1994 року в Козятині Вінницької області, він пройшов шлях від мрії дитинства стати захисником до звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Його історія — це не сухі факти, а потужний приклад того, як людський дух здатен подолати навіть найжорстокіші випробування війни.
Сьогодні Фінашин обіймає посаду радника міністра внутрішніх справ України з питань ветеранської політики, де використовує власний досвід поранення, ампутації та реабілітації, щоби створювати реальні механізми соціалізації та працевлаштування для тисяч побратимів. Він не просто розповідає про війну — він будує мости між фронтом і мирним життям, запроваджуючи горизонтальну комунікацію з ветеранами та інституційні зміни в МВС.
Його шлях надихає і просунутих читачів, які шукають глибокого аналізу сучасних викликів ветеранської політики, і початківців, які тільки знайомляться з історіями українських героїв. Фінашин доводить: після найтемніших днів завжди настає світанок, якщо в серці горить бажання жити й допомагати іншим.
Корені в Козятині: дитинство, яке сформувало майбутнього воїна
Дмитро Русланович Фінашин народився в родині залізничників у невеликому місті Козятин Вінницької області. Змалку він ріс серед людей, для яких праця, дисципліна та відповідальність були не словами, а способом життя. Хлопець закінчив місцеве професійно-технічне училище залізничного транспорту, де здобув спеціальність монтажника антенних систем. Здавалося б, звичайна цивільна професія, але в душі Дмитра завжди жила мрія про військову форму.
Він не просто мріяв — він готувався. Фізична форма, читання книг про тактику, постійні розмови з ветеранами старшого покоління формували характер. Ця внутрішня готовність стала фундаментом для всього майбутнього шляху. Коли у 2015 році він підписав перший контракт із Національною гвардією України, ніхто з близьких не здивувався: Фін просто обрав дорогу, яку відчував серцем.
Служба почалася в 25-й окремій бригаді охорони громадського порядку. Уже через два роки, у 2017-му, він опинився в зоні АТО/ООС. Там, серед пилу, грому артилерії та постійної небезпеки, формувалася його снайперська майстерність. Дмитро швидко став не просто виконавцем завдань, а справжнім професіоналом контрснайперської групи, оператором дронів і згодом заступником командира взводу аеророзвідки.
Бойовий шлях снайпера: від АТО до повномасштабного вторгнення
У 2018 році Фінашин перевівся до елітного батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Саме тут він остаточно обрав шлях снайпера. Навіть коли йому пропонували підвищення до головного сержанта, він відмовився — хотів залишатися там, де його навички приносили максимальну користь.
Широкомасштабне вторгнення росіян 24 лютого 2022 року він зустрів у Попасній на Луганщині. Підрозділ приїхав на ротацію буквально напередодні. Відтоді почалися місяці інтенсивних боїв, де Фін поєднував роботу з дронами та снайперські операції. Кожен день вимагав точності, холодного розрахунку та неймовірної витривалості. Його підрозділ зачищав позиції, прикривав побратимів і не раз ставав на заваді ворожим просуванням.
Цей період став школою, де теорія злилася з практикою. Дмитро не раз розповідав у інтерв’ю, як важливо було зберігати холодний розум навіть під шквальним вогнем. Саме цей досвід пізніше допоміг йому не лише вижити, а й стати голосом тих, хто проходить подібні випробування.
Травневе пекло 2022 року: як Фін вижив там, де всі вважали його загиблим
23 травня 2022 року група Дмитра виконувала бойове завдання в районі Яковлівки на Донеччині. Після успішної зачистки кількох лісосмуг вони натрапили на засідку. Росіяни відкрили щільний вогонь. Бій тривав майже шість годин. Один побратим загинув одразу, другого поранили. Фін прикривав відхід, тримаючи автомат, коли перша куля пройшла крізь ствольну коробку й відірвала вказівний палець правої руки.
Далі — ще гірше. Куля влучила в шолом, а потім пробила ліву руку, розтрощивши кістку передпліччя, пройшла через корпус і вийшла назовні. Артерія була перебита, кров лилася рікою. Побратими намагалися евакуювати поранених, але ворог не припиняв обстріл. У якийсь момент Дмитро втратив свідомість. Коли отямився — був сам у «сірій зоні». Росіяни вже передали по рації, що всіх «трьохсотих» добили.
Він повз, як хробак, через пшеничне поле, падав у рів, де отримав забій легень і почався гідроторакс. Ніччю температура падала до +4, форма промокла, тіло тряслося від переохолодження. Щоб вижити, пив воду з калюжі, марив від втрати крові та зневоднення. Галюцинації змушували рухатися далі. Дві повні доби в лісосмузі — це було справжнє пекло. На третю добу його знайшов десантник Максим Бугель із 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Чудо, яке врятувало життя.
Цей епізод став частиною мене. Війна не закінчується з пораненням — вона продовжується в кожному дні відновлення, — каже сам Фінашин у численних інтерв’ю.
Шлях до відновлення: ампутація, протез і повернення в стрій
Спочатку — госпіталі в Бахмуті та Дніпрі. Лікарі боролися за життя, але ліву руку врятувати не вдалося. Ампутували. На правій руці залишився без вказівного пальця. Здавалося, кар’єра воїна закінчена. Але Дмитро думав інакше. У березні 2023 року він отримав сучасний протез, виготовлений у Польщі. Реабілітація тривала місяці, але сила волі перемогла.
Він не просто відновлювався — він повертався сильнішим. Уже в червні 2023-го добровільно мобілізувався назад до Національної гвардії. Тепер як лейтенант і аналітик даних безпілотної авіації. Робота з БПЛА стала новим фронтом, де його досвід і точність продовжували рятувати життя побратимів.
У 2023 році Фінашин увійшов до рейтингу Forbes «30 до 30: творці майбутнього». Це визнання не лише його бойових заслуг, а й здатності надихати ціле покоління.
Нова місія: радник міністра з питань ветеранської політики
2 січня 2025 року міністр внутрішніх справ Ігор Клименко призначив Дмитра Фінашина своїм радником з питань ветеранської політики. Це була логічна й потужна зміна. Хто краще за людину, яка пройшла пекло поранення, знає, що потрібно ветеранам?
Його першочергове завдання — горизонтальна комунікація: збирати реальні потреби бійців і доносити їх до керівництва. Фінашин запровадив можливість для ветеранів МВС обирати посаду — на військовій службі, державній або за вільним наймом. Ніякого відчуття «відпрацьованого матеріалу». Тільки підтримка й продовження служіння.
Навесні 2025-го він створив серію відеоінструкцій про коректне спілкування з ветеранами, які транслюють як соціальну рекламу. У січні 2025-го виступав на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, де говорив про обмін досвідом сучасної війни з союзниками. Його голос лунає не лише в Україні — він формує міжнародне розуміння ветеранських питань.
| Дата | Подія | Значення для ветеранської політики |
|---|---|---|
| 23 березня 1994 | Народження в Козятині | Формування характеру майбутнього лідера |
| 2015 | Підписання контракту з НГУ | Початок професійної військової кар’єри |
| 23 травня 2022 | Поранення біля Яковлівки | Особистий досвід, який став основою для реформ |
| 6 жовтня 2022 | Звання Героя України | Символ мужності для всієї країни |
| Березень 2023 | Отримання протеза | Початок реабілітації та повернення до служби |
| 2 січня 2025 | Призначення радником МВС | Прямий вплив на ветеранську політику |
Джерела даних: Вікіпедія, офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України.
Уроки від Фіна: практичні поради для ветеранів і суспільства
Дмитро неодноразово підкреслює: головне — не відчувати себе покинутим. У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли ветеран після звільнення за станом здоров’я просто не знав, куди звернутися. Тепер є електронний Кабінет соціального захисту, соціальні супровідники та чіткий перелік посад у системі МВС.
- Горизонтальна комунікація. Фінашин сам збирає відгуки від ветеранів, щоби реформи були не «зверху», а з реальних потреб — від протезування до психологічної підтримки.
- Продовження служби. Ветерани можуть обрати військову, державну службу або вільний найм. Це дає відчуття приналежності та стабільності.
- Коректне спілкування. Його відеоінструкції навчають суспільство: не жалійте, а поважайте. Запитуйте, як допомогти, а не «як ти там».
- Реабілітація без бар’єрів. Фін пройшов її сам і тепер допомагає іншим уникнути типових помилок — від фізичних вправ до роботи з протезом.
Ці кроки не просто слова — це реальна система, яка вже працює. За моїм досвідом спілкування з ветеранами, такі зміни дають надію тим, хто вчора воював, а сьогодні шукає себе в мирному житті.
Символ сучасної України: вплив за межами фронту
Фінашин став не просто героєм — він став обличчям нової хвилі ветеранської політики. Його історія в США, де навіть безхатько в McDonald’s подякував йому за службу в формі, показує, як суспільство може цінувати захисників. В Україні він продовжує цю традицію поваги.
Його робота в МВС, виступи, відео та особистий приклад формують культуру, де ветеран — не «жертва», а сильна, компетентна людина, готова служити далі. Це змінює не лише систему — це змінює ставлення всього суспільства.
Дмитро Фінашин продовжує йти вперед. Кожного дня він доводить, що навіть після найважчих поранень можна не просто вижити, а жити повноцінно, допомагаючи тисячам інших. Його шлях — це нагадування всім нам: незламність народжується в серці, а сила — в бажанні бути корисним.