Після скорочення американської військової допомоги Україні Європа заповнила цю прогалину. Континент прискорює постачання коштів та озброєння на схід і посилює санкції проти Росії.
Завдяки європейській підтримці російська армія зазнає тяжких втрат, що створює тиск на Володимира Путіна. Деякі в Європі вважають, що настав час для переговорів з російським лідером, однак пріоритет — зміцнення партнерства з Україною.
Україна як ключовий партнер безпеки
Загартована в боях українська армія досягає успіхів, а оборонна промисловість демонструє інновації. Європа потребує України для захисту власних кордонів і зменшення залежності від трансатлантичної допомоги так само, як Україна потребує Європи. Повне прийняття України має стати пріоритетом і відбутися швидко.
Для України мета залишається чіткою — повноправне членство в ЄС. Через чотири роки після отримання статусу кандидата цього місяця Євросоюз планує відкрити перший кластер переговорів, що охоплює демократію та верховенство права. Дехто в Києві сподівається на повне членство вже наступного року, проте в ЄС сумніваються в такому сценарії протягом найближчого десятиліття. Розрив в очікуваннях створює ризики.
Президент України Володимир Зеленський має посилити незалежні інститути та боротьбу з корупцією, а також розглянути гнучкі підходи, такі як асоційоване членство. Водночас більша відповідальність лежить на європейцях, які досі сприймають Україну як об’єкт благодійності. Європа може перейняти досвід України в технологіях, виробництві та застосуванні дронів.
Європейські армії зміцнять безпеку, інвестуючи в сусіда. Випробування озброєння в Україні дають результати за тижні чи місяці замість років. Побоювання щодо швидкого вступу великої країни з нерозвиненими інститутами є обґрунтованими, однак Європа мусить діяти швидко, щоб набути «жорсткої сили» у ворожому світі. Включення України — геополітичний інструмент для протистояння Росії. ЄС має вже зараз розпочати розробку договору про вступ як сигнал намірів.