У китайському Чунціні, де місто ніби виростає з гірських схилів і петляє між річками, станція Хуньянцунь (Hongyancun) на лініях 5 та 9 місцевого метрополітену встановила абсолютний світовий рекорд. Її найглибша точка залягає на 116 метрів нижче рівня вулиці, а головка рейки — на 106 метрах. Вертикальний перепад між різними входами перевищує 141 метр — це більше, ніж висота багатьох міських хмарочосів. Станція відкрилася для пасажирів лінії 9 у січні 2022 року, а лінія 5 долучилася наприкінці 2023-го. Тепер саме вона очолює список найглибших підземних станцій планети, обійшовши попереднього рекордсмена — київську «Арсенальну».
Подорож до платформи тут триває шість-восьми хвилин залежно від обраного входу: трисекційний траволатор або сім сегментів ескалаторів. Для щоденних пасажирів це звична частина маршруту, для туристів — справжня експедиція, під час якої поступово змінюється тиск повітря, а стіни тунелів ніби стискають простір навколо. Чунцін, відомий своєю горбистою топографією, змусив інженерів буквально «вгризатися» в скелю, щоб з’єднати різні рівні міста без руйнування щільної забудови.
Київська «Арсенальна», відкрита ще 1960 року, досі утримує титул найглибшої станції Європи та другої в світі з позначкою 105,5 метра. Вона була символом інженерної сміливості радянської епохи і залишалася недосяжною для інших метрополітенів понад шість десятиліть. Сьогодні обидві станції — не просто транспортні вузли, а живі свідчення того, як географія диктує архітектуру, а технології перетворюють виклики на переваги.
Географія, яка змушує метро йти вглиб
Чунцін розташований у місці, де Янцзи зустрічається з гірськими відрогами. Місто буквально «сповзає» схилами, а вулиці то піднімаються, то стрімко падають униз. Будувати звичайні мости чи естакади тут дорого й непрактично — вони порушили б щільну тканину кварталів. Тому інженери обрали шлях углиб: станція Хуньянцунь стала частиною складної системи, що з’єднує верхні та нижні райони без шкоди для поверхні.
Схожа логіка керувала будівництвом «Арсенальної» в Києві. Високий правий берег Дніпра піднімався над лівим, і щоб провести лінію під річкою без надмірного нахилу колій, довелося опуститися на рекордну для свого часу глибину. Обидва випадки показують універсальний принцип: чим складніший рельєф, тим глибше метро. У рівнинних містах станції рідко перевищують 20–30 метрів, а в гірських мегаполісах цифри сягають сотень.
Як народжувався рекорд: будівництво Хуньянцунь
Роботи на Хуньянцунь стартували у серпні 2017 року. Основні конструкції завершили за три роки, а повноцінне відкриття відбулося 2022-го. Інженери зіткнулися з класичними проблемами гірського тунелювання: нестабільні породи, вода, що просочується, та величезне навантаження від масиву над головою.
Для вирішення цих завдань застосували новаторський метод «початкового кріплення з розширеною п’яткою арки». Суть проста, але ефективна: замість масивних тимчасових опор використовували природну міцність скельного масиву, створюючи арочні конструкції, які рівномірно розподіляють тиск. Це дозволило зменшити обсяг допоміжних робіт і прискорити проходку. Вертикальні стовбури понад 100 метрів рили за допомогою гірничого обладнання, а робітники щодня долали шлях угору-вниз тривалістю до 40 хвилин, перш ніж техніка повністю механізувала процес.
Результат — станція, яка не просто глибока, а й стійка. Вона витримує тиск гірського масиву так само надійно, як старовинні собори тримають свої склепіння століттями.
Шлях униз: що відчуває пасажир на Хуньянцунь
Уявити спуск на 116 метрів можна, але пережити — зовсім інша справа. З одного входу пасажири спускаються на семисегментному ескалаторі приблизно вісім хвилин. З іншого — користуються довгим траволатором, який тягнеться понад 100 метрів і займає близько шести хвилин.
За цей час тіло встигає адаптуватися до поступової зміни тиску — відчуття схоже на повільний зліт літака, тільки навпаки. Вуха іноді «закладає», але дискомфорт мінімальний завдяки продуманій вентиляції. Простір навколо здається нескінченним: стіни тунелів облицьовані світлим каменем, червоні акценти на стелі та сучасні LED-підсвітки створюють відчуття не підземелля, а високотехнологічного коридору в майбутнє.
Для новачків це пригода. Для місцевих — просто частина ранкової рутини. Але навіть вони зізнаються: щодня проїжджати повз такі масштаби важко сприймати як буденність.
«Арсенальна»: київська легенда, що не втратила величі
Поки Хуньянцунь встановлювала нові стандарти, «Арсенальна» залишалася найглибшою станцією Європи та символом української інженерної спадщини. Відкрита 6 листопада 1960 року, вона стала частиною першої черги Святошинсько-Броварської лінії. Глибина 105,5 метра зумовлена не лише рельєфом, а й складними ґрунтами: під час будівництва довелося заморожувати ґрунт рідким азотом у понад 400 свердловинах, щоб стабілізувати котлован.
Конструкція унікальна — це єдина в київському метрополітені станція пілонного трисклепінчастого типу без центрального залу. Два довгих ескалатори (55,8 та 46,6 метра) доставляють пасажирів за п’ять хвилин. Інтер’єр виконано в стриманих тонах: білий і рожевий мармур, керамічна плитка, бронзові елементи. З 1986 року станція має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Під час повномасштабного вторгнення 2022 року «Арсенальна» виконувала ще одну важливу роль — слугувала надійним укриттям для киян. Глибина, яка колись здавалася лише технічним рішенням, раптом стала життєво необхідною.
Топ найглибших станцій метро світу: порівняння
Щоб краще зрозуміти масштаб досягнень, поглянемо на актуальний рейтинг. Ось як виглядають лідери на 2026 рік:
| Місце | Станція | Місто, країна | Глибина | Рік відкриття | Особливості |
| 1 | Хуньянцунь (Hongyancun) | Чунцін, Китай | 116 м (найглибша точка) | 2022 (лінія 9), 2023 (лінія 5) | Пересадочна, 7 ескалаторів або траволатор, перепад 141 м між входами |
| 2 | Арсенальна | Київ, Україна | 105,5 м | 1960 | Пам’ятка архітектури, два ескалатори, унікальний трисклепінчастий дизайн |
| 3 | Адміралтейська | Санкт-Петербург, Росія | 86 м | 2011 | Найглибша в Росії, два ескалатори, довгий спуск понад 3 хвилини |
Ці цифри — не просто рекорди. Вони демонструють, як різні країни в різні епохи вирішували однакове завдання: зробити місто зручним, незважаючи на природні перешкоди.
Що означає 116 метрів на практиці
Сто шістнадцять метрів — це висота приблизно 39–40 стандартних поверхів житлового будинку. Якщо уявити вертикальну шахту такої глибини, туди можна було б поставити статую Свободи і ще залишилося б місце. Час спуску — найвідчутніша різниця для пасажирів. На звичайній станції метро ви досягаєте платформи за 30–60 секунд. На Хуньянцунь або «Арсенальній» — п’ять-вісім хвилин тільки в один бік.
Це впливає на планування поїздок: люди, які живуть біля глибоких станцій, часто виходять раніше або обирають альтернативні маршрути. Водночас глибокі станції мають і переваги — вони майже не відчувають вібрацій від поверхневого транспорту, краще захищені від шуму та, в екстрених випадках, слугують надійними укриттями.
Чому глибина продовжує зростати
Сучасні технології дозволяють будувати глибше, швидше й безпечніше. Автоматизовані прохідницькі комплекси, нові матеріали для кріплення, точні геодезичні розрахунки — усе це зменшує ризики. Але водночас зростають витрати: кожні додаткові 10 метрів глибини додають мільйони до бюджету та ускладнюють евакуацію та вентиляцію.
Чунцін показав, що навіть у надзвичайно складних умовах можна створити комфортну та естетичну станцію. Київ довів, що станція, побудована понад 60 років тому, досі працює бездоганно і має історичну цінність. Обидва приклади доводять: найглибша станція метро в світі — це не лише про цифри в метрах. Це про людську здатність адаптуватися, винаходити й зберігати те, що вже створено.
Кожного дня тисячі людей у Чунціні та Києві спускаються в ці підземні світи — хтось поспішає на роботу, хтось фотографує стіни, хтось просто дивується масштабам. І поки технології розвиваються, хтось, можливо, вже планує наступний рекорд — ще глибший, ще сміливіший. Але на сьогоднішній день саме Хуньянцунь тримає корону, а «Арсенальна» — вічну повагу як європейська легенда, що проклала шлях.