Ракета 9М723 становить основу оперативно-тактичного ракетного комплексу 9К720 «Іскандер-М». Вона поєднує солідну дальність до 500 кілометрів, виняткову точність і здатність активно маневрувати протягом усього польоту, що кардинально відрізняє її від класичних балістичних ракет. Ці якості перетворюють 9М723 на гнучкий інструмент для ураження як стаціонарних командних пунктів, так і мобільних цілей у глибокому тилу.
На відміну від ракет попереднього покоління, 9М723 рухається по квазібалістичній траєкторії з постійним керуванням. Вона здатна виконувати різкі зміни курсу з перевантаженнями 20–30g, випускати хибні цілі та знижуватися на кінцевій ділянці майже вертикально. Саме тому перехоплення такої ракети залишається складним завданням навіть для найсучасніших систем протиповітряної оборони.
У ході війни проти України Росія інтенсивно застосовувала 9М723, постійно вдосконалюючи її для подолання української ППО. Станом на 2026 рік модернізовані версії ракети демонструють знижену ефективність перехоплення Patriot, що змушує оборонні системи адаптуватися в реальному часі. 9М723 залишається однією з найнебезпечніших тактичних ракет у російському арсеналі.
Як народжувалася 9М723: шлях від ідеї до серійного виробництва
Розробка ракети 9М723 велася в Коломенському конструкторському бюро машинобудування (КБМ) з кінця 1980-х років. Головним завданням було створити наступника ліквідованого за Договором про РСМД комплексу «Ока» та застарілої «Точки-У». Перший успішний пуск відбувся 1996 року, а вже 2006-го комплекс «Іскандер-М» офіційно прийняли на озброєння російської армії.
Серійне виробництво розгорнули на Воткінському заводі. До 2014 року вдалося суттєво знизити собівартість завдяки оптимізації ланцюжків постачання. З 2016 року триває постійна модернізація. Система отримала нові варіанти бойових частин, покращені головки самонаведення та елементи, запозичені з північнокорейських технологій KN-23.
Анатомія ракети: розміри, маса та рушійна сила
9М723 — одноступінчаста твердопаливна ракета з невіддільною головною частиною. Її довжина становить 7,2–7,3 метра, діаметр корпусу — 920 мм, стартова маса — близько 3800 кг. Двигун забезпечує швидкість на кінці активної ділянки близько 2100 м/с, а на термінальній фазі ракета розганяється до швидкостей, що відповідають Mach 6–7.
Найважливіша особливість конструкції — повне керування польотом на всіх етапах. Аеродинамічні та газодинамічні рулі дозволяють ракеті не просто летіти по балістичній дузі, а свідомо змінювати траєкторію, ухиляючись від прогнозованих точок перехоплення.
Комплекс «Іскандер-М» використовує самохідну пускову установку 9П78-1 на шасі МЗКТ-7930. Одна машина несе дві ракети, які можна запустити з інтервалом до однієї хвилини. Час приведення в бойову готовність із маршу — до 16 хвилин, із постійної готовності — лише 4 хвилини.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина | 7,2–7,3 м |
| Діаметр корпусу | 920 мм |
| Стартова маса | 3800 кг |
| Маса бойової частини | 410–700 кг (залежно від типу) |
| Максимальна дальність | до 500 км (Іскандер-М) |
| Мінімальна дальність | 50 км |
| Швидкість (термінальна фаза) | Mach 6–7 |
| Кругове ймовірне відхилення (КЙВ) | 5–7 м (з головкою самонаведення) |
Дані зібрано з відкритих джерел, зокрема сайту Головного управління розвідки України та енциклопедії Wikipedia.
Політ, який збиває з пантелику: квазібалістична траєкторія
Класична балістична ракета летить по передбачуваній параболі. 9М723 діє інакше. Відразу після старту вона починає активно маневрувати, змінюючи висоту та напрямок. На середній ділянці траєкторії висота польоту може бути всього 5–50 км, а на підході до цілі ракета здатна виконати «гірку» або круте пікірування майже вертикально.
Такі маневри з перевантаженнями 20–30g роблять прогнозування точки перехоплення вкрай складним. Сучасні системи ППО, розраховані на класичні балістичні траєкторії, змушені витрачати значно більше зусиль на супровід і розрахунок. Додатково ракета оснащена засобами подолання ПРО — хибними цілями та елементами зниження радіолокаційної помітності.
Очі та мозок ракети: системи наведення
9М723 поєднує кілька рівнів наведення. Основу становить інерціальна система з лазерними гіроскопами та супутникова корекція ГЛОНАСС/GPS. На термінальній фазі підключається оптична кореляційна головка самонаведення 9E436 або активна радіолокаційна 9B918.
Оптична система порівнює зображення місцевості з еталонним і дозволяє досягти КЙВ 5–7 метрів. Система допускає перенацілювання в польоті — ракету можна перенаправити на іншу ціль уже після пуску, якщо розвідка виявить більш пріоритетний об’єкт.
Смертоносний вантаж: різноманітність бойових частин
Ракета 9М723 здатна нести різні типи бойових частин масою від 410 до 700 кг. Вибір залежить від характеру цілі.
- Осколково-фугасні (серії 9N722F та модернізовані 9M723-1F2, 1F3, 1F4) — для ураження живої сили, легкої техніки та інфраструктури. Новіші варіанти мають оптимізовану схему підриву та збільшену ефективність на площинних цілях.
- Касетні — з бойовими елементами, що розкриваються на висоті 900–1400 м. Застосовуються проти скупчень техніки та особового складу. Деякі модифікації включають самонаведені елементи або міни.
- Проникні (бункерні) — здатні пробивати до кількох метрів залізобетону перед підривом. Ефективні проти захищених командних пунктів та складів.
- Спеціальні (ядерні) — тактичні ядерні боєголовки потужністю 5–50 кт. Офіційно не застосовувалися у відкритих конфліктах, але технічна можливість зберігається.
У 2024–2025 роках Росія розмістила найбільші замовлення саме на варіанти 9M723-1F2 (понад 770 одиниць) — модернізовані осколково-фугасні частини для ураження площинних цілей.
Реальний вогонь: бойове застосування 9М723
Вперше 9М723 застосували під час російсько-грузинської війни 2008 року. Потім ракети використовували в Сирії з 2016 року — удари по позиціях опозиції та інфраструктурі.
Наймасштабніше застосування припало на повномасштабне вторгнення в Україну. З лютого 2022 року Росія випустила сотні 9М723 по аеродромах, складах, командних пунктах, енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах. Відомі випадки застосування касетних частин по скупченнях техніки та житлових районах.
Станом на кінець 2025 року загальна кількість пусків балістичних ракет сімейства «Іскандер» та «Кинджал» перевищувала 900. Перехоплення залишалося складним: у окремі періоди 2025 року ефективність Patriot у певних регіонах падала до 17 %. Російські військові активно комбінували пуски 9М723 з іншими засобами ураження, створюючи навантаження на українську ППО.
Котяча гра з протиповітряною обороною: модернізації 2025–2026 років
У 2025 році з’явилися повідомлення про суттєві зміни в 9М723. За даними українських та західних джерел, Росія впровадила програмне забезпечення, що дозволяє більш ефективно маневрувати на термінальній фазі. Ракета почала виконувати різкі відхилення від прогнозованої траєкторії буквально за секунди до цілі.
Додатково вдосконалили модуль 9B899 — він випускає хибні цілі, дипольні відбивачі та теплові пастки. З’явилися ознаки інтеграції технологій із північнокорейських ракет KN-23: покращений захист від радіоелектронної боротьби та швидша обробка даних оптичної головки.
Результатом стало помітне зниження відсотка перехоплень. Якщо влітку 2025 року в окремих періодах вдавалося збивати до 37 % балістичних ракет, то восени показник у деяких напрямках опустився до 17 %. Українські сили протиповітряної оборони та партнери фіксували зміну профілів польоту — ракети частіше йшли по більш високих або навпаки настильних траєкторіях.
Виробництво під санкціями: як Росія нарощує випуск
Попри західні санкції, Росія змогла зберегти та навіть збільшити темпи виробництва 9М723. Основне навантаження лягло на вітчизняні підприємства. У ланцюжку задіяно понад 30 компаній — від виробників гіроскопів і головок самонаведення до постачальників твердого палива та кабельних мереж.
Деякі компоненти (мікросхеми, оптоелектроніка) раніше постачалися з-за кордону. Після 2022 року їх замінили на аналоги або обходять обмеження через паралельний імпорт. Станом на весну 2026 року виробництво окремих модифікацій 9М723 сягало десятків одиниць на місяць.
Місце 9М723 серед сучасних тактичних ракет
Порівняно з «Точкою-У», яку 9М723 замінила, нова ракета має у кілька разів більшу дальність, значно вищу точність і принципово іншу стійкість до засобів ППО. У порівнянні з північнокорейськими KN-23, які Росія також використовує, 9М723 демонструє кращу інтеграцію з російськими системами управління та ширший спектр бойових частин.
Головною перевагою залишається саме квазібалістична природа польоту в поєднанні з активними засобами подолання ПРО. У сучасній війні, де кожна хвилина на перехоплення має значення, така комбінація перетворює 9М723 на постійний головний біль для будь-якої системи протиповітряної оборони.
Росія продовжує вдосконалювати ракету — як у частині траєкторії та засобів протидії, так і в напрямку збільшення дальності та точності. Цикл «ракета — контрзаходи — нова модифікація» триває, і 9М723 залишається одним із найяскравіших прикладів цієї гонки технологій на полі бою.