У вересні 2025 року українські університети та інститути отримали нову дисципліну, яка одразу стала предметом жвавих обговорень у студентських чатах і родинах. Базова загальновійськова підготовка, або БЗВП, увійшла в навчальні плани як обов’язковий елемент для більшості студентів-чоловіків другого курсу денної та дуальної форм. Теоретичні заняття проходили безпосередньо в стінах вишів, а практичну частину планували провести на базах Збройних Сил під час канікул. Уже навесні 2026 року законодавство скоригувало підхід: теоретичний блок завершили до 30 квітня, а практичний компонент у попередньому вигляді припинили. Натомість формується ширша система підготовки до національного спротиву, яка охоплює не лише військові навички, а й елементи цивільного захисту, стійкості та територіальної оборони.
Ця трансформація — не просто зміна назви курсу. Вона відображає спробу знайти баланс між нагальною потребою дати молоді реальні інструменти захисту країни та реаліями воєнного часу, коли навчальні центри перевантажені, а суспільство шукає гнучкіші форми залучення громадян до оборони. Для першокурсників і старшокласників, які тільки планують вступ, розуміння цих процесів допомагає усвідомити, яку роль відіграватиме військова складова в їхньому освітньому шляху найближчими роками. Для тих, хто вже пройшов теоретичну частину БЗВП, досвід стає точкою відліку для оцінки подальших змін.
Курс, навіть у скороченому форматі, зачіпає фундаментальні питання: що означає бути готовим до захисту держави в умовах гібридних загроз, як поєднати академічне навчання з навичками виживання та як держава формує кадровий резерв без повернення до класичної строкової служби. Відповіді на них впливають не лише на диплом, а й на відчуття особистої відповідальності та здатність діяти в критичних ситуаціях.
Історичний шлях військової підготовки у вищій школі
Ще за радянських часів у багатьох інститутах існували військові кафедри. Студенти, переважно юнаки, проходили відбір і після кількох років додаткових занять отримували звання офіцера запасу. Це була елітна, вибіркова модель: не всі виші мали такі кафедри, а не всі студенти могли чи хотіли туди потрапити. Після проголошення незалежності система пережила кілька етапів реформ. Частина кафедр трансформувалася у військові навчальні підрозділи, які продовжували готувати офіцерів запасу за конкретними спеціальностями — від інженерів до медиків.
З 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го, стало очевидним: країні потрібен ширший прошарок громадян, які володіють базовими військовими навичками. Строкову службу для студентів фактично скасували, натомість почали шукати формат, який дозволить поєднувати навчання з мінімально необхідною підготовкою. Саме так народилася ідея БЗВП — універсального курсу для більшості юнаків, які здобувають вищу освіту. На відміну від старих кафедр, нова програма не ставила за мету масово випускати лейтенантів запасу. Вона орієнтувалася на солдата-універсала: людину, яка вміє поводитися зі зброєю, надати домедичну допомогу, діяти в складі невеликого підрозділу та розуміти базові правила ведення бойових дій у сучасних умовах.
Правова основа та запровадження 2025 року
Зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», підписані на початку 2025 року, закріпили обов’язковість базової підготовки для студентів. Постанова Кабінету Міністрів № 734 від 21 червня 2024 року деталізувала порядок проведення. З 1 вересня 2025 року всі заклади вищої освіти — державні, комунальні та приватні — мали включити теоретичну частину БЗВП до навчальних планів як окрему дисципліну обсягом три кредити ЄКТС (90 академічних годин).
Практична частина — 210 годин або сім кредитів — передбачалася на базах та в навчальних центрах Збройних Сил під час канікул. Теоретичний курс став обов’язковим для студентів-чоловіків, які навчаються на денній або дуальній формі. Жінки могли долучатися добровільно після постановки на військовий облік у територіальному центрі комплектування. Студенти старших курсів у 2025/2026 навчальному році від проходження звільнялися — реформа стосувалася переважно тих, хто вступив у 2024-му та пізніше.
Невиконання практичної частини придатними за станом здоров’я чоловіками могло стати підставою для відрахування з вишу. Це положення викликало найбільше дискусій: з одного боку — чіткий сигнал про серйозність намірів держави, з іншого — побоювання щодо можливих зловживань та додаткового тиску на молодь.
Структура курсу: теорія в аудиторії та практика на полігоні
Теоретична частина розподілялася протягом навчального року і включала лекції, семінари та самостійну роботу. Викладачами часто ставали ветерани, офіцери запасу та цивільні інструктори з відповідною кваліфікацією. Програма охоплювала національно-патріотичну складову, основи психології в екстремальних умовах, базові тактичні знання, теорію домедичної допомоги, мінно-вибухову безпеку та елементи міжнародного гуманітарного права.
Практична частина планувалася як інтенсивний курс тривалістю кілька тижнів. Студенти мали опанувати поводження зі штатною стрілецькою зброєю ЗСУ — автоматами, кулеметами, гранатометами. Значна кількість годин відводилася стрільбам (у різних редакціях програм згадувалося від кількох сотень до понад 900 набоїв на курсанта). Окремі блоки присвячувалися тактичній медицині: зупинці кровотечі, іммобілізації, евакуації поранених у польових умовах. З’явилися елементи, продиктовані досвідом війни: протидія FPV-дронам, маскування від повітряної розвідки, базові навички роботи з безпілотними системами або їх нейтралізації.
Найважливіші навички, які формувала програма БЗВП, — це не лише технічне володіння зброєю, а й здатність зберігати холоднокровність під тиском та швидко приймати рішення, коли на кону стоїть життя.
Що саме вивчали студенти: детальний зміст
Теоретичний блок умовно поділяли на кілька напрямів. Національно-патріотична підготовка пояснювала історичний контекст боротьби за незалежність та роль кожного громадянина в обороні. Психологічна складова вчила розпізнавати ознаки бойового стресу, технікам саморегуляції та підтримки побратимів. Тактична підготовка знайомила з основами дій у складі відділення, орієнтуванням на місцевості, організацією спостереження та маскування.
Вогнева підготовка в теорії охоплювала будову зброї, правила безпеки, способи усунення затримок. Тактична медицина пояснювала алгоритми MARCH (масивна кровотеча, дихальні шляхи, дихання, кровообіг, гіпотермія/голова) та практичне застосування турнікетів, гемостатичних засобів, повітроводів. Інженерна підготовка включала розпізнавання мінно-вибухових пристроїв та базові правила поводження з ними. Міжнародне гуманітарне право розкривало статус комбатанта, захист цивільних та заборонені методи ведення війни.
На практиці все це мало перейти в навички. Живі стрільби з різних положень, швидкісне перезаряджання, метання гранат, тактичні переміщення під «вогнем» умовного противника, відпрацювання надання допомоги пораненому безпосередньо на полі бою. Деякі центри планували додати елементи протидії дронам — від візуального виявлення до спроб фізичного впливу на FPV-апарати.
Чоловіки та жінки: різні ролі в одній системі
Для студентів чоловічої статі, визнаних придатними за результатами військово-лікарської комісії, практична частина була обов’язковою. Жінки проходили теорію нарівні з усіма, а практику — виключно за власним бажанням і після постановки на облік у ТЦК. Такий підхід враховував як фізіологічні особливості, так і гендерні аспекти сучасної війни, де жінки дедалі активніше беруть участь у бойових діях та тиловому забезпеченні.
Добровільність для жінок не означала меншої відповідальності. Ті, хто вирішував пройти повний курс, отримували ті самі сертифікати та військово-облікову спеціальність (найчастіше «стрілець»). Це відкривало шлях до подальшої служби за контрактом або участі в територіальній обороні на рівних умовах з чоловіками.
Медична комісія, ТЦК та можливі звільнення
Перед практикою всі учасники мали пройти військово-лікарську експертизу. Непридатні за станом здоров’я отримували звільнення від практичного блоку. Студенти з тимчасово окупованих територій або ті, хто постійно там перебуває, могли перенести проходження на наступний рік. Звільнення також передбачалося для осіб, які вже проходили військову службу або мали відповідний сертифікат.
Процедура постановки на облік у ТЦК для жінок, які хотіли пройти практику, вимагала особистої заяви та проходження ВЛК. Це створювало додатковий адміністративний бар’єр, але водночас забезпечувало легальний статус і захист прав.
Виклики впровадження та коригування 2026 року
Реалізація БЗВП зіткнулася з об’єктивними труднощами. Навчальні центри ЗСУ в умовах тривалої війни були перевантажені підготовкою мобілізованих. Інструкторів не вистачало, матеріальна база вимагала оновлення. Частина студентів скаржилася на додаткове навантаження поряд з основним навчанням. Деякі виші зіштовхнулися з браком кваліфікованих викладачів для теоретичного блоку.
У лютому 2026 року Верховна Рада ухвалила зміни, які виключили статтю про БЗВП із профільного закону. Теоретичну частину наказали завершити до кінця квітня 2026-го, а практичний компонент у старому форматі припинили. Натомість розвивається система підготовки до національного спротиву — більш гнучка дисципліна, яка поєднує військові елементи з цивільним захистом, інформаційною гігієною, територіальною обороною та навичками виживання в кризових ситуаціях. З осені 2026 року виші переходять на нові програми, які мають бути менш «військовими» за формою та ширшими за змістом.
Користь, яка залишається назавжди
Навіть скорочений варіант підготовки дає навички, які виходять далеко за межі військової справи. Тактична медицина рятує життя не лише на фронті — вона корисна в побуті, на дорозі, під час стихійних лих. Психологічна стійкість та вміння діяти в команді стають перевагою в будь-якій професії. Фізична підготовка та дисципліна впливають на загальний стан здоров’я та самооцінку.
Після успішного завершення курсу (теоретичної частини) студенти отримували сертифікат та військово-облікову спеціальність. Це звільняло від проходження базової військової служби в майбутньому та ставало важливою умовою для працевлаштування на державну службу, в органи місцевого самоврядування чи прокуратуру. Навіть якщо практичний блок не відбувся в повному обсязі, теоретичні знання вже сформували певний фундамент.
Найціннішим результатом такої підготовки стає не стільки конкретна навичка поводження зі зброєю, скільки внутрішня готовність брати відповідальність за безпеку свою та ближніх у найскладніших обставинах.
Як підготуватися до військової складової навчання
Студентам, які тільки вступають або ще не проходили курс, варто звернути увагу на фізичну форму — регулярні пробіжки, силові вправи, загартування. Корисно ознайомитися з базовими правилами безпеки поводження зі зброєю та алгоритмами домедичної допомоги (курси типу «Захист патріота» або цивільні аналоги тактичної медицини). Психологічно важливо сприймати підготовку не як покарання, а як інвестицію в особисту стійкість.
Документи для ВЛК зазвичай включають медичну картку, результати попередніх обстежень, за потреби — довідки від профільних лікарів. Варто заздалегідь уточнити в деканаті або у відповідального за БЗВП викладача перелік необхідних паперів та графік проходження комісії.
Порівняння підходів до військової підготовки студентів
| Аспект | Старі військові кафедри (до 2010-х) | БЗВП 2025–2026 | Нова система національного спротиву (з 2026) |
|---|---|---|---|
| Обов’язковість | Вибіркова, за бажанням | Обов’язкова для чоловіків (теорія + практика) | Гнучкіша, ширше охоплення |
| Мета | Підготовка офіцерів запасу | Базові солдатські навички + патріотизм | Комплексна стійкість суспільства |
| Обсяг | Кілька років додаткових занять | 300 годин (90+210) | Варіюється, більше акценту на цивільних аспектах |
| Практика | Обмежена стрільбами та стройовою | Інтенсивні польові збори | Комбіновані формати, включаючи онлайн |
| Гендер | Переважно чоловіки | Чоловіки обов’язково, жінки добровільно | Рівні можливості, більше інклюзії |
| Результат | Звання офіцера запасу | Сертифікат + ВОС «стрілець» | Базова готовність до спротиву та захисту |
Майбутнє військової підготовки молоді
Реформа триває. Система національного спротиву, яка приходить на зміну БЗВП, має стати менш жорсткою за формою та більш всеосяжною за змістом. Вона враховуватиме досвід першого року впровадження базової підготовки та реалії воєнного часу. Студенти наступних років отримають можливість опановувати навички у більш комфортному темпі, з більшим акцентом на практичну корисність і психологічну підтримку.
Для суспільства в цілому це означає формування ширшого прошарку людей, які не просто «відслужили», а реально готові діяти — чи то на фронті, чи то в тилу, чи то в умовах гібридних загроз. Військова підготовка студентів перестає бути окремою «військовою» історією і стає невід’ємною частиною громадянської освіти нового покоління.
Ті, хто вже пройшов хоча б теоретичний блок, мають унікальний досвід, який дозволяє порівнювати та пропонувати покращення. Ті, хто тільки починає шлях, отримують шанс увійти в доросле життя з відчуттям, що вони не просто спостерігачі, а активні учасники захисту своєї країни. Це і є головна мета будь-якої реформи військової освіти молоді — не просто навчити тримати зброю, а виховати готовність брати відповідальність.