28 лютого 2026 року американські та ізраїльські сили завдали майже дев’ятисот ударів по Ірану за дванадцять годин. Операція під кодовою назвою Epic Fury знищила ключові військові об’єкти, системи ППО та командні пункти. У перші ж години загинув верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї разом із групою високопоставлених військових і чиновників. Це стало початком наймасштабнішого прямого конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном за останні десятиліття.
Іран відповів шквалом балістичних ракет і тисяч дронів, які сягнули Ізраїлю, американських баз у Перській затоці та кількох арабських країн. Тегеран перекрив або серйозно обмежив рух через Ормузьку протоку — вузьке горло, через яке проходить близько п’ятої частини світової морської торгівлі нафтою. Ціни на нафту миттєво злетіли, а глобальна економіка відчула удар, порівнянний із кризами минулих років. Конфлікт швидко переріс у регіональну кризу з участю ліванського «Хезболли», єменських хуситів та іракських угруповань.
Станом на середину червня 2026 року активні бойові дії значною мірою припинилися після низки перемовин. Сторони підписали меморандум про взаєморозуміння, який передбачає подовження припинення вогню, відкриття Ормузької протоки та старт 60-денних переговорів щодо ядерної програми Ірану. Проте напруга зберігається: блокада іранських портів триває до повного підписання угоди, а окремі інциденти з дронами та ракетами не припиняються повністю. Війна не завершилася перемогою однієї зі сторін, а радше заморозилася на нестабільному перемир’ї.
Передумови конфлікту: чому вибухнуло саме у 2026 році
Напруга між Іраном та Заходом тягнеться з 1979 року — з ісламської революції та захоплення американських заручників. Після виходу США з ядерної угоди 2018 року іранська ядерна програма прискорилася. До 2025–2026 років Тегеран накопичив значні запаси збагаченого урану, а балістичні ракети та мережа союзників у регіоні («Вісь опору») стали головним інструментом впливу.
Іран вийшов ослабленим після років санкцій, економічної кризи та внутрішніх протестів. Серія обмінів ударами з Ізраїлем у 2024–2025 роках виснажила його системи ППО та запаси ракет. Американська адміністрація Дональда Трампа, повернувшись до влади, розглядала військовий варіант як спосіб раз і назавжди нейтралізувати ядерну та ракетну загрозу. Ізраїль, своєю чергою, бачив у цьому шанс знищити головну загрозу на своїх кордонах. Рішення про удар дозріло, коли розвідка зафіксувала прискорення іранських ядерних розробок та підготовку до нових атак через проксі.
28 лютого 2026: день, коли почалася війна
Рано вранці 28 лютого американські крилаті ракети Tomahawk, авіація та ізраїльські літаки обрушилися на десятки цілей по всій Ірані. Під ударом опинилися бази Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), склади ракет, радіолокаційні станції та командні центри. Найгучнішим наслідком стала загибель Алі Хаменеї — людини, яка керувала країною майже чотири десятиліття.
За лічені години іранські державні ЗМІ підтвердили смерть лідера. У Тегерані та інших містах почалася паніка: повітряний простір закрили, інтернет частково відключили, люди ховалися в підвалах. Американські джерела заявляли про «прецизійні удари по військових цілях», однак зафіксовані випадки пошкодження цивільних об’єктів, зокрема школи поблизу військово-морської бази в Мінабі, де загинули десятки людей. Іранська влада назвала це воєнним злочином.
Відповідь Ірану: шквал ракет і дронів
Іран запустив операцію під назвою True Promise IV. За перші дні та тижні Тегеран випустив понад 1700 балістичних ракет і майже 4000 дронів. Цілі — Ізраїль, американські бази в Катарі, Кувейті, Бахрейні, ОАЕ, а також нафтова інфраструктура союзників США. Частина ракет долетіла до цілей, інші були перехоплені, але сам факт масованої атаки показав, що іранський арсенал не знищено повністю.
Найбільш болючим для світу став удар по Ормузькій протоці. Іранські сили встановили міни, атакували комерційні судна та пригрозили будь-якому кораблю, що спробує пройти без дозволу. Судноплавство завмерло. Танкерів, які везли нафту та скраплений газ, стало на десятки менше. Ціни на нафту Brent перевищили 100 доларів за барель, а в Азії почалися перебої з пальним.
Регіональна ескалація та роль проксі
Конфлікт не обмежився територією Ірану. «Хезболла» в Лівані посилила обстріли Ізраїлю, що призвело до нової наземної операції ізраїльської армії на південь від річки Літані. Тисячі ліванців покинули домівки — понад мільйон людей, або шоста частина населення країни. Єменські хусити відновили атаки на судноплавство та випустили ракети в бік Ізраїлю. Іракські проіранські угруповання обстрілювали американські бази.
США та Ізраїль відповідали ударами по іранських об’єктах і базах проксі. Війна в Лівані та Ємені фактично злилася з іранським фронтом в єдиний регіональний конфлікт.
Удари по ядерній програмі та інфраструктурі
Американські та ізраїльські сили неодноразово атакували ядерні об’єкти — Натанз, Бушер та інші. Використовувалися потужні бомби для ураження підземних залів. Іран заявляв про мінімальні пошкодження, західні джерела — про затримку програми на місяці або роки. Окремі удари завдали шкоди нафтопереробним заводам та сховищам пального, що спричинило проблеми з постачанням усередині країни та екологічні наслідки — «чорний дощ» з токсичними речовинами в окремих районах.
Людські втрати та гуманітарна ціна
За приблизними оцінками, загальна кількість загиблих у регіоні сягнула від семи до десяти тисяч людей. В Ірані загинули тисячі військових і цивільних, десятки тисяч поранені. У Лівані — понад три з половиною тисячі загиблих та масове руйнування житла. Ізраїль втратив десятки солдатів і цивільних, тисячі отримали поранення. Американські втрати — близько півтора десятка військових. Багато цивільних об’єктів в Ірані пошкоджено, а відновлення інфраструктури, за оцінками, займе роки.
Ормузька протока: чому весь світ стежив за вузьким проходом
Ормузька протока — це морське «горло пляшки» завширшки всього кілька кілометрів у найвужчому місці. Через неї щодня проходять мільйони барелів нафти та великі обсяги скрапленого газу. Коли рух зупинився або став ризикованим, Азія відчула нестачу пального, європейські ціни на енергоносії зросли, а авіакомпанії та перевізники понесли збитки. Деякі країни почали шукати альтернативні маршрути, однак вони довші та дорожчі. Росія та окремі американські виробники енергоресурсів тимчасово виграли від зростання цін.
Зміна влади в Тегерані та стійкість режиму
Після загибелі Алі Хаменеї владу швидко перебрали представники жорсткої лінії. Новим верховним лідером став його син Моджтаба Хаменеї. КВІР зберіг контроль над ключовими важелями сили. Режим не впав, як сподівалися деякі на Заході. Навпаки, націоналістичні настрої частково зросли, а опозиція всередині країни була придушена або відійшла на другий план. Це показало, наскільки глибоко вкорінена система, побудована на ідеології та силових структурах.
Від припинення вогню до угоди: переговори у квітні–червні
У квітні за посередництва Пакистану та за участі Китаю сторони домовилися про двотижневе припинення вогню. Воно було крихким — порушення фіксувалися з обох боків. США ввели блокаду іранських портів, щоб тиснути на Тегеран. Переговори в Ісламабаді не дали швидкого результату. Лише у червні, після місяців взаємних погроз і точкових ударів, президент Трамп оголосив про досягнення меморандуму про взаєморозуміння. Документ передбачає подовження перемир’я, відкриття Ормузької протоки, часткове послаблення санкцій та початок переговорів щодо ядерної програми. Фізичне підписання планувалося на 19 червня. Станом на 17 червня блокада ще не повністю знята, а окремі інциденти тривають.
Глобальні наслідки та вплив на Україну
Війна відволікла увагу та ресурси США від інших регіонів, зокрема від підтримки України. Американські Patriot, які використовувалися проти іранських ракет і дронів, витрачали боєприпаси у великих кількостях. Україна, своєю чергою, могла б поділитися досвідом протидії іранським дронам типу Shahed. Економічно Європа відчула зростання цін на енергоносії та пальне. Росія отримала тимчасові вигоди від високих цін на нафту та послаблення тиску на свої енергоресурси. Китай виступив посередником і зміцнив позиції в регіоні.
Для звичайних людей у всьому світі війна в Ірані стала нагадуванням про крихкість глобальних ланцюгів постачання. Зростання цін на бензин, перебої з авіарейсами та страх нової енергетичної кризи торкнулися мільйонів родин далеко за межами Близького Сходу.
Конфлікт 2026 року показав, наскільки взаємопов’язаний сучасний світ: удар по одній країні може за лічені дні вплинути на ціни в супермаркетах на іншому континенті. Переговори тривають, і попереду ще багато невизначеності щодо остаточної угоди, ядерного майбутнього Ірану та стабільності регіону. Ситуація розвивається щодня, і її наслідки відчуватимуться ще довго.