Високопосадовці Сполучених Штатів оприлюднили меморандум про взаєморозуміння з Іраном, що містить 14 пунктів. Документ відкриває шлях до остаточної угоди та завершення конфлікту.
Український інтерес у деескалації
Краще було б, якби цей конфлікт не починався. До його початку ціни на нафту створювали значний дефіцит російського бюджету. Після початку війни ситуація змінилася: попри українські удари по нафтопереробних заводах, Росія отримала надприбутки. Їх повністю спрямували на війну. Послаблення американських санкцій і спроби росіян вплинути на Трампа посилили глобальну невизначеність. Зросли ризики приходу до влади в Європі ультраправих популістів, чиї позиції щодо України збігаються з російськими.
В інтересах України, щоб остаточну угоду уклали, а ціни на нафту стабілізувалися на мінімальних рівнях. Для цього є підстави: розблокування Ормузької протоки, вихід іранської нафти на ринок та збільшення видобутку в ОАЕ після виходу країни з ОПЕК.
Три фактори тиску на ціни
Ефект від Ормузу буде найшвидшим — технічно все можна зробити за лічені дні. Іранський експорт має реальний потенціал, але не миттєвий і не повний. За оцінками аналітиків, зняття санкцій дозволить Ірану наростити експорт приблизно до 2 млн барелів на добу — на третину більше, ніж до конфлікту. Проте експортний потенціал дедалі більше обмежуватимуть структурна деградація родовищ, відсутність інвестицій та зношення обладнання. Іран, ймовірно, залишиться на ринку як ослаблений постачальник з великими дисконтами, що поступово втрачатиме обсяги.
Додається банківський бар’єр: без чітких ліцензій фінансові установи вагатимуться фінансувати торгівлю з Іраном через страх штрафів США. Це стимул для Тегерана до подальшої деескалації.
Вихід ОАЕ з ОПЕК+ набрав чинності з 1 травня і знімає квотні обмеження назавжди. Проте прямий ціновий ефект зараз обмежений наслідками конфлікту: близько 2 млн барелів на добу офшорного видобутку заблоковано. Здатність країни нарощувати постачання в 2026 році обмежена. Навіть після відновлення транзиту через Ормуз повернення до досанкційного рівня може зайняти до шести місяців. Вихід з ОПЕК — це структурний фактор тиску на ціни з горизонтом 2027 року і далі, коли ОАЕ планують вийти на 5 млн барелів на добу.
Отже, мінімальні ціни на нафту, а отже й найбільший тиск на російський бюджет, стануть досяжними не одразу після підписання угоди, а в міру зняття цих трьох різношвидкісних обмежень.