Мі-28 представляє собою радянсько-російський ударний вертоліт тандемної схеми, оптимізований для знищення танків, бронетехніки та живої сили противника в умовах інтенсивного протидії. Його конструкція з важкою бронею, потужним озброєнням та всепогодними сенсорами дозволяє діяти як справжній повітряний хижак, підтримуючи наземні операції цілодобово.
Ключовою особливістю стала еволюція від денного прототипу 1982 року до сучасних Мі-28Н та Мі-28НМ з радаром кругового огляду, далекобійними ракетами та захистом від безпілотників, що робить його актуальним у гібридних конфліктах 2020-х років.
У порівнянні з західними аналогами Мі-28 виділяється вищою швидкістю, маневреністю та живучістю екіпажу, хоча й поступається в деяких аспектах ситуаційної обізнаності та інтеграції з дронами.
Історія створення: довгий шлях від прототипу до серійного хижака
Розробка Мі-28 стартувала наприкінці 1970-х на Московському вертолітному заводі імені Міля під керівництвом Марата Тищенка. Проєкт народжувався в жорсткій конкуренції з коаксіальним Ка-50 від Камова. Перший прототип піднявся в небо 10 листопада 1982 року. Машина одразу показала потенціал: тандемне розміщення екіпажу, потужна гармата та здатність нести важке протитанкове озброєння.
Економічна криза 1990-х майже поставила хрест на програмі. Мі-28А з потужнішими двигунами та Х-подібним хвостовим гвинтом пройшов випробування, але в 1993 році пріоритет віддали Ка-50. Лише поява західних вертольотів з нічними можливостями, зокрема AH-64D Apache Longbow, змусила повернутися до ідеї всепогодного ударного гвинтокрила. У 1995–1996 роках з’явився Мі-28Н «Нічний мисливець». Його перший політ відбувся 14 листопада 1996 року. Серійне виробництво на «Роствертолі» розгорнулося повільно: перші машини надійшли військам у 2006 році, а офіційне прийняття на озброєння — близько 2009–2011 років.
З 2008 року почалася глибока модернізація під індексом Мі-28НМ. Перший політ оновленої версії — 29 липня 2016 року. До 2025 року виготовили понад 190 одиниць різних модифікацій. У січні 2026 року з’явилися перші візуальні підтвердження постачання Мі-28НЕ до Ірану.
Конструкція та живучість: сталевий танк у небі
Фюзеляж Мі-28 тягнеться на 17,05 метра, висота до верху втулки несучого гвинта — 3,82 метра. П’ятилопатевий несучий гвинт діаметром 17,2–17,5 метра та чотирилопатевий рульовий забезпечують стабільність і маневреність. Два турбовальні двигуни ВК-2500 (або VK-2500P у НМ) потужністю до 2500 к.с. кожен розміщені високо по боках, з насадками, що знижують інфрачервоне випромінювання.
Екіпаж з двох осіб сидить у тандемі: пілот ззаду на підвищенні, штурман-оператор попереду. Кабіна — справжня «титанова ванна», що витримує влучання 12,7-мм бронебійних куль і уламки 20-мм снарядів. Енергопоглинальне шасі та крісла дозволяють екіпажу вижити при вертикальному падінні до 12 м/с.
Мі-28 здатен виконувати повний спектр фігур вищого пілотажу: петлю Нестерова, переворот Іммельмана, бочку, політ боком і назад зі швидкістю до 100 км/год. Це рідкість для важкого ударного вертольота і дає тактичну перевагу при ухиленні від ракет або несподіваних атаках.
Технічні характеристики Мі-28Н та НМ
Ось ключові параметри, що визначають бойовий потенціал машини:
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Екіпаж | 2 особи | Пілот (ззаду) та штурман-оператор (спереду) |
| Максимальна злітна маса | 11 500–12 100 кг | Залежно від модифікації та навантаження |
| Маса порожнього | 8 095–8 590 кг | Залежить від комплектації броні та обладнання |
| Максимальна швидкість | 320 км/год | У НМ — приріст до 13 % завдяки новим двигунам |
| Крейсерська швидкість | 265–270 км/год | У НМ — приріст близько 10 % |
| Практична дальність | 435–450 км | З внутрішніми баками |
| Бойовий радіус | 200 км | З 10-хвилинним барражуванням |
| Перегінна дальність | 1 087–1 100 км | З підвісними баками |
| Статична стеля | 3 600 м | Без ефекту землі |
| Динамічна стеля | 5 000–5 700 м | Залежно від модифікації |
| Швидкопідйомність | 13,6 м/с | Потужні двигуни дають перевагу при наборі висоти |
| Бойове навантаження | 2 300 кг | На 4 точках підвісу під короткими крилами |
Ці цифри роблять Мі-28 одним із найшвидших і найманевреніших важких ударних вертольотів світу. Навіть з повним боєкомплектом і паливом машина зберігає високу agility.
Озброєння: від 30-мм гармати до ракет за 25 кілометрів
У носовій турелі NPPU-28 встановлено 30-мм автоматичну гармату 2А42 (з БМП-2). Боєкомплект — 250 снарядів, скорострільність 200–800 пострілів на хвилину. Ефективна дальність: до 1500 м по наземних цілях, до 2500 м по повітряних. Снаряди — від осколково-фугасних до бронебійних з відкидним піддоном. Гармата має великий кут горизонтального наведення (±110°).
Основне протитанкове озброєння — ПТКР 9M120 «Атака-В». До 16 ракет на двох балках (звичайне навантаження — 8). Дальність 6 км у базовій версії, до 8 км у покращеній. Тандемна бойова частина пробиває до 800–900 мм гомогенної броні за динамічним захистом. Є термобаричні варіанти проти піхоти та укриттів, а також стрижневі — проти гелікоптерів.
У версії Мі-28НМ з’явилася можливість застосування багатоцільової ракети LMUR («Виріб 305») з дальністю до 25 км. Ракета має інерціальне наведення на початковій ділянці, корекцію по радіоканалу та активну головку самонаведення на кінцевій. Це дозволяє вражати цілі з безпечної відстані, не засвічуючись постійно.
Додатково вертоліт несе некеровані ракети С-8 (80 мм, до 40 штук) або С-13 (122 мм, до 10 штук), авіаційні бомби, контейнери з мінами та ракети класу «повітря-повітря» (Ігла-В, Р-73). У 2026 році з’явилися повідомлення про встановлення додаткових антен СВЧ для протидії FPV-дронам на крилах, кабіні та хвості.
Модифікації: від простого денного до «п’ятого покоління»
- Мі-28 — початкові прототипи 1982–1984 років.
- Мі-28А — покращена версія з новими двигунами та хвостовим гвинтом; програму закрили 1993 року.
- Мі-28Н «Нічний мисливець» — основна серійна модель з радаром над несучим гвинтом, тепловізором та телевізійною системою. Дозволяє діяти вночі та в складну погоду.
- Мі-28НЕ — експортний варіант з посиленою бронею та DIRCM (спрямованою інфрачервоною протидією).
- Мі-28НМ — глибока модернізація з 2016 року. Нова РЛС Н025/H025 з круговим оглядом, двигуни ВК-2500P з FADEC, композитні лопаті, покращена авіоніка, нові ракети. Швидкість зросла на 13 %, крейсерська — на 10 %. Планується переобладнання частини парку Н у НМ.
- Мі-28УБ — навчально-бойовий варіант з дубльованим керуванням для підготовки пілотів.
Бойове застосування: випробування вогнем і досвідом
Перше реальне бойове хрещення Мі-28Н отримав у Сирії з 2016 року. Вертольоти виконували удари по позиціях бойовиків, підтримували штурмові групи, діяли вночі завдяки радару та тепловізору. Машина показала високу живучість і точність.
У конфлікті в Україні з 2022 року російські Мі-28 активно застосовувалися для атак на бронетехніку, артилерійські позиції та логістику. Тактика еволюціонувала: через насиченість ППО та FPV-дронами частіше використовують далекобійні ракети типу LMUR зі stand-off дистанцій. За відкритими даними, кілька машин було втрачено внаслідок влучань засобів ППО, дронів та технічних відмов. Це підштовхнуло до прискорення модернізацій — посилення захисту від дронів та інтеграції з іншими засобами ураження.
Порівняння з конкурентами: груба сила проти технологій
Мі-28 часто порівнюють з американським AH-64 Apache. Мі-28 важчий, швидший (320 проти ~293 км/год), має потужнішу 30-мм гармату та кращу броню — справжній «літаючий танк». Apache виграє в радарі Longbow (відстежує до 128 цілей одночасно), fire-and-forget ракетах Hellfire та кращій інтеграції з дронами.
З російським Ка-52 «Алігатор» Мі-28 поступається в маневреності завдяки коаксіальній схемі, але виграє в простоті обслуговування та живучості екіпажу при влучаннях. Обидві машини доповнюють одна одну в російській армійській авіації.
Оператори, виробництво та майбутнє
Основний оператор — ВКС Росії. На експорт постачали в Алжир (понад 42 одиниці), Ірак, Уганду. У 2026 році підтверджено поставки до Ірану. Виробництво триває на «Роствертолі», хоча санкції ускладнюють доступ до деяких комплектуючих — росіяни адаптувалися за рахунок внутрішньої кооперації.
Майбутнє Мі-28 пов’язане з масовим переходом на варіант НМ, інтеграцією засобів протидії дронам та можливою роботою в парі з безпілотниками-розвідниками. Досвід останніх років показує: навіть у епоху дронів важкий броньований ударний вертоліт з потужним озброєнням і досвідченим екіпажем залишається незамінним інструментом на полі бою.
Мі-28 продовжує еволюціонувати, реагуючи на нові загрози та зберігаючи статус одного з найгрізніших представників свого класу.