Гром-Е1 — це авіаційна керована ракета, створена як гібрид плануючої бомби та крилатої ракети. Російська корпорація «Тактичне ракетне озброєння» розробила її на базі елементів ракети Х-38. Першу публічну демонстрацію провели у 2015 році на авіасалоні МАКС, а випробування завершили наприкінці 2010-х. Сьогодні цей боєприпас регулярно з’являється в повідомленнях про удари по українських містах — від прифронтових населених пунктів до Харкова, Дніпра та Миколаєва.
Основна ідея конструкції проста, але ефективна: поєднати велику бойову частину з можливістю ураження цілей далеко за лінією фронту. Стартова маса 594 кілограми, з яких 315 кілограмів припадає на осколково-фугасну бойову частину. Дальність пуску сягає 120 кілометрів при скиданні з висоти близько 12 кілометрів. Це дозволяє літакам-носіям запускати боєприпас, залишаючись поза зоною досяжності багатьох українських засобів протиповітряної оборони. У 2025 році з’явилися повідомлення про модифіковані версії, які нібито здатні долати до 200 кілометрів, хоча й зі зменшеною бойовою частиною.
Гром-Е1 не просто чергова авіабомба. Це спроба Росії створити відносно недорогу, масову зброю, яка поєднує точність керованих ракет із потужністю авіабомб. Модульна конструкція дозволяє варіювати комплектацію, а комбінована система наведення забезпечує стійкість до перешкод.
Роботи над сімейством «Гром» почалися задовго до повномасштабного вторгнення. Комплекс 9-А-7759 «Гром» презентували як універсальний інструмент для ураження наземних цілей із відомими координатами та надводних цілей у прибережній зоні. Головна фішка — модульність. Один і той самий циліндричний корпус довжиною 4,2 метра та діаметром 0,31 метра можна комплектувати різними модулями.
Для Гром-Е1 у хвостовій частині встановили ракетний двигун. Для варіанта Гром-Е2 замість двигуна додали другу бойову частину — або осколково-фугасно-запалювальну, або об’ємно-детонуючу з лазерним датчиком висоти. Такий підхід нагадує конструктор: залежно від задачі можна зібрати більш далекобійну або більш потужну версію. Крило стрілоподібне, складне, з розмахом 1,9 метра — воно розкривається після скидання, забезпечуючи планування.
Офіційний виробник позиціонує Гром-Е1 як зброю для високоточного ураження «легкоуразливих» цілей. На практиці російські війська застосовують її проти житлових кварталів, шкіл та інфраструктури українських міст.
Як працює Гром-Е1 у польоті
Процес ураження виглядає так. Літак-носій (найчастіше Су-34 або Су-35) скидає боєприпас на швидкості 140–445 м/с з висоти від 500 метрів до 12 кілометрів. Відразу після відділення розкриваються крила. Запускається твердопаливний ракетний двигун — спочатку стартовий, потім маршовий. Це дає додаткову енергію, якої бракує звичайним плануючим бомбам.
Далі боєприпас летить за комбінованою траєкторією: частина шляху — на активній тязі двигуна, частина — у режимі планування. Середня швидкість на дальній дистанції становить близько 300 м/с. Система наведення інерціальна з корекцією за сигналами супутникової навігації ГЛОНАСС/GPS. Інерціальна частина фіксує прискорення та зміни положення, а супутникові сигнали періодично уточнюють координати. Це забезпечує точність, достатню для ураження стаціонарних об’єктів.
Контактний підривач спрацьовує при зіткненні з ціллю. 315-кілограмова бойова частина створює потужну ударну хвилю та поле уламків, здатне руйнувати цегляні та панельні будівлі, пошкоджувати інфраструктуру.
Технічні характеристики Гром-Е1
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Стартова маса | 594 кг | Загальна маса боєприпасу |
| Маса бойової частини | 315 кг | Осколково-фугасна, модульна 9-Ж1-7759 |
| Довжина | 4,2 м | Циліндричний корпус |
| Діаметр | 0,31 м | Компактний для внутрішнього розміщення |
| Розмах крила | 1,9 м | Складне стрілоподібне |
| Максимальна дальність пуску | до 120 км | З висоти 10–12 км; з меншої висоти — менше |
| Висота пуску | 500–12 000 м | Широкий діапазон |
| Середня швидкість польоту | близько 300 м/с | На максимальній дальності |
| Система наведення | Інерціальна + супутникова | ГЛОНАСС/GPS-корекція |
| Тип бойової частини | Осколково-фугасна | Контактний підривач |
Ці дані підтверджуються офіційними характеристиками виробника та технічними описами комплексу. Модифіковані версії 2025 року, за деякими оцінками, можуть мати меншу бойову частину (близько 100 кг) для збільшення дальності до 200 км.
Порівняння з іншими російськими засобами ураження
Гром-Е1 відрізняється від звичайних плануючих бомб з модулем УМПК. Звичайні КАБи після скидання покладаються лише на аеродинаміку — їхня дальність зазвичай обмежена 50–70 кілометрами. Ракетний двигун Гром-Е1 дає додатковий імпульс, що суттєво збільшує відстань.
Порівняно з крилатими ракетами типу Х-101 чи «Калібр» Гром-Е1 дешевший у виробництві та простіший. Він не потребує складного турбореактивного двигуна на весь політ — лише короткочасний твердопаливний прискорювач. Водночас бойова частина більша, ніж у багатьох дронів-камікадзе типу «Шахед».
Порівняно з балістичними ракетами на кшталт «Іскандер» Гром-Е1 має нижчу швидкість і летить довше, але його запуск з повітря ускладнює виявлення пускової установки. Літаки можуть підходити до лінії фронту на безпечній відстані, скидати боєприпас і швидко відходити.
Застосування проти українських міст
Перші уламки, схожі на елементи «Грома», з’явилися в Донецьку ще навесні 2023 року. Повноцінне бойове застосування зафіксували у 2024 році. У лютому 2024-го Гром-Е1 вдарив по школі в Мирнограді. У березні того ж року частково зруйнували п’ятиповерхівку в тому ж місті — загинули двоє людей, п’ятеро поранені.
Харків став однією з головних цілей. У серпні та жовтні 2024 року, а також у 2025 році місто неодноразово зазнавало ударів цим боєприпасом. У Куп’янську у вересні 2023 року внаслідок атаки загинули шестеро цивільних, зокрема волонтери. У червні 2025 року українська протиповітряна оборона збила Гром-Е1 у передмісті Дніпра — це один із задокументованих випадків успішного перехоплення.
Російська авіація використовує Гром-Е1 для ударів з тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей. Дальність 120 кілометрів (а за деякими даними — до 200 кілометрів у нових модифікаціях) дозволяє діставати до Полтави, Сум, Миколаєва та інших міст прифронтової зони.
Загрози та можливості протидії
Головна небезпека Гром-Е1 — поєднання дальності, потужної бойової частини та відносної дешевизни. Це дозволяє Росії збільшувати кількість ударів по цивільній інфраструктурі без ризику для літаків-носіїв. Велика маса уламків і потужна вибухова хвиля роблять наслідки для житлових будинків особливо руйнівними.
Українська протиповітряна оборона вже демонструє здатність перехоплювати такі цілі. У випадку зі збитим боєприпасом під Дніпром у червні 2025 року це підтвердили Повітряні сили ЗСУ. Однак не всі Гром-Е1 вдається знищити — частина досягає цілей.
Складнощі для ППО створює висота пуску (до 12 км) та швидкість близько 300 м/с. Зенітні дрони менш ефективні проти таких цілей. РЕБ може впливати на супутникову складову наведення, але інерціальна система продовжує роботу. Точна оцінка стійкості до радіоелектронної боротьби потребує додаткових даних.
Виробництво та перспективи розвитку
Основні потужності з виробництва розташовані в Московській та Нижегородській областях. У 2025 році російські джерела та українська розвідка повідомляли про масштабування випуску. Це означає, що кількість таких боєприпасів у російському арсеналі може зростати.
Модульна конструкція відкриває шлях до подальших модифікацій. Зменшення бойової частини для збільшення дальності — один із очевидних напрямків. Можливе вдосконалення системи наведення або поява нових варіантів бойових частин. Поки що Гром-Е1 залишається відносно новою, але вже перевіреної в боях зброєю, яку Росія активно інтегрує у свою тактику авіаційних ударів.
Гром-Е1 демонструє, як сучасні конфлікти змушують сторони швидко адаптувати наявні технології. Гібрид плануючої бомби та ракети став ще одним інструментом тиску на українські міста та інфраструктуру.