Артилерія Збройних Сил України продовжує залишатися головним інструментом вогневого ураження противника, беручи на себе до 85 відсотків усіх завдань ураження в загальновійськових операціях. Від потужних залпів реактивних систем залпового вогню до прицільних пострілів самохідних гаубиць на відстані десятків кілометрів — саме вона формує ритм бою, прикриває піхоту, руйнує ворожі укріплення та зриває наступи.
За роки повномасштабної війни українська артилерія не просто вистояла під тиском, а кардинально змінилася: поєднала радянську спадщину з новітніми вітчизняними розробками на кшталт самохідної установки «Богдана» та західними зразками, перейшла на стандарти НАТО в боєприпасах і тактиці. Ця трансформація дозволила не лише утримувати фронт, а й проводити ефективні контрнаступальні дії.
Сьогодні, після затвердження у червні 2026 року Концепції розвитку ракетних військ і артилерії до 2030 року, акцент остаточно зміщується на вітчизняне виробництво, скорочення номенклатури систем та глибоку інтеграцію з безпілотними апаратами. Результат — більш збалансована, далекобійна та стійка до логістичних викликів структура, здатна завдавати ударів у глибину противника.
Історичний шлях від гетьманських гармат до сучасних бригад
Українська артилерія має глибоке коріння. Ще за часів гетьмана Івана Мазепи в Глухові діяла гарматна ливарня, а під час Української революції 1917–1921 років організацією артилерії займався Роман Дашкевич. У радянський період на території України дислокувалися потужні ракетні та артилерійські з’єднання, які після 1991 року стали основою для створення національних сил.
Після відновлення незалежності почався складний процес переформатування: ядерне роззброєння, скорочення надмірної кількості частин, розробка власних зразків — «Грім-2», «Вільха», «Верба». Реформи після 2014 року прискорили перехід на сучасні стандарти управління вогнем і підготовку кадрів. Повномасштабна агресія 2022 року стала каталізатором: за лічені місяці українські артилеристи опанували десятки нових західних систем, а вітчизняний оборонно-промисловий комплекс у рекордні терміни налагодив серійне виробництво «Богдани».
Сьогодні артилерія ЗСУ організаційно об’єднана в ракетні війська та артилерію (РВіА) — окремий рід військ у складі Сухопутних військ, Військово-морських сил, Десантно-штурмових військ та інших компонентів. До її складу входять 14 бригад у Сухопутних військах, дві — у морській піхоті, дві — у ДШВ, а також окремі підрозділи Національної гвардії. Командування здійснює генерал-майор Андрій Маліновський, а Головне управління РВіА та безпілотних систем очолює бригадний генерал Сергій Баранов.
Організаційна структура та бойові підрозділи
Артилерійські бригади поділяються за призначенням: реактивні, гаубичні, гарматні, розвідувальні. Бригадні артилерійські групи входять до складу механізованих, танкових та аеромобільних бригад, забезпечуючи безпосередню вогневу підтримку. Окремі артилерійські бригади виконують завдання на рівні оперативного командування — від контрбатарейної боротьби до ударів по важливих об’єктах у глибині.
Серед найвідоміших — 19-та ракетна бригада «Свята Варвара», 107-ма реактивна артилерійська Кременчуцька бригада, 55-та «Запорізька Січ», 60-та на озброєнні модифікованої «Богдани». Кожна з них має свою спеціалізацію та бойовий шлях, загартований у найгарячіших точках фронту.
Основні типи артилерійських систем: від спадщини до новітніх зразків
Сучасний парк артилерії ЗСУ — це унікальний мікс радянських, українських та західних систем. Така різноманітність створює як переваги (гнучкість калібрів і дальності), так і виклики (логістика боєприпасів, ремонт, підготовка розрахунків).
«Богдана» стала символом української оборонної промисловості — понад 600 одиниць вироблено станом на березень 2026 року, а темпи сягають 30–36 установок на місяць, що є одним з найвищих показників у Європі.
Ось порівняння ключових систем, які зараз активно застосовуються:
| Система | Калібр / Тип | Макс. дальність (км) | Швидкострільність | Особливості та походження |
|---|---|---|---|---|
| 2С22 «Богдана» | 155 мм, САУ колісна | 40–42 (стандарт), до 60 (активно-реактивні) | 5–6 постр./хв (до 8 у черзі) | Українська, на шасі Tatra/Zetros/МАЗ, броньована кабіна, цифрове управління, швидке розгортання 1,5 хв |
| PzH 2000 | 155 мм, САУ гусенична | 30–40+ (до 67 з керованими) | до 10 постр./хв (3 за 9–10 сек) | Німеччина, автомат заряджання, висока захищеність, ідеальна для інтенсивного вогню |
| CAESAR | 155 мм, САУ на вантажівці | 40–42 (ERFB), до 55 (активно-реактивні) | 6 постр./хв | Франція, висока мобільність, авіатранспортабельна, швидке згортання |
| M777 | 155 мм, причіпна | 24–30 (до 40 з Excalibur) | 2–4 постр./хв | США/Канада, надлегка (близько 4 т), легко перекидається гелікоптером або літаком |
| HIMARS / M270 | 227 мм РСЗВ / ATACMS | до 300+ (GMLRS), до 300 км (ATACMS) | 6 ракет за 40 сек (перезарядка ~10 хв) | США, високоточні удари по складах і штабах, революціонізувала контрбатарейну боротьбу |
Джерело даних щодо «Богдани»: defence-ua.com та відкриті оцінки OSINT-аналітиків.
Крім цих зразків на озброєнні залишаються перевірені часом 2С19 «Мста-С», 2С3 «Акація», 2С1 «Гвоздика», реактивні системи «Град», «Ураган», «Смерч» та модернізована «Вільха». Протитанкова артилерія представлена 100-мм гарматами МТ-12 «Рапіра» та ПТКР «Конкурс», «Штурм».
Роль у повномасштабній війні: тактика, контрбатарейна боротьба та синергія з дронами
Артилерія не просто стріляє — вона веде постійний діалог з розвідкою. Сучасна контрбатарейна боротьба перетворилася на високотехнологічне протистояння: радари виявляють позиції ворога за секунди, дрони-коригувальники (у тому числі FPV) передають координати в реальному часі, а розрахунки застосовують «shoot-and-scoot» — постріл і негайне згортання, щоб уникнути відповідного удару.
Українські артилеристи активно використовують перевагу західних систем у точності та дальності. Удари HIMARS по складах боєприпасів у 2022–2023 роках змусили російське командування розосереджувати логістику, що суттєво знизило інтенсивність їхнього вогню. «Богдана» та CAESAR показали високу ефективність у динамічних боях на сході, де швидкість розгортання та точність стали вирішальними.
Інтеграція з безпілотними системами — один із найважливіших здобутків останніх років. Тепер артилерійський розрахунок часто діє як єдиний організм з операторами дронів: розвідка, коригування, оцінка ураження. Це дозволяє економити боєприпаси та завдавати ударів по цілях, які раніше були недосяжними або надто ризикованими.
Виробничий прорив: «Богдана» та перехід на 155-мм стандарт
Найяскравіший приклад української стійкості — розгортання серійного виробництва самохідної гаубиці 2С22 «Богдана». Станом на початок 2026 року виготовлено понад 600 одиниць (включаючи причіпну версію «Богдана-БГ»). Система використовує чотири типи шасі, що прискорює виробництво, а з 2026 року запускається спільне виробництво в Польщі на шасі Mercedes-Benz Zetros за підтримки німецьких партнерів (750 млн євро з пакету допомоги).
«Богдана» повністю сумісна з боєприпасами НАТО, має сучасну систему управління вогнем, броньований захист екіпажу та високу мобільність. Її поява дозволила поступово зменшувати залежність від радянських 152-мм снарядів, запаси яких обмежені.
Концепція розвитку РВіА, затверджена Головнокомандувачем Олександром Сирським у червні 2026 року, чітко визначає пріоритет: основу оснащення мають становити вітчизняні зразки. Зношені радянські системи, що не підлягають модернізації, поступово виводитимуться. Зберігаються лише найкращі іноземні зразки, які довели свою ефективність у боях.
Підготовка розрахунків та людський вимір
За кожною гарматою стоїть команда з 5–8 людей, які працюють у екстремальних умовах: морози, спека, постійна загроза дронів і контрбатарейного вогню. Сучасний артилерист — це не лише навідник чи заряджаючий, а фахівець з цифрових систем, дронів-коригувальників та швидкого прийняття рішень.
Підготовка ведеться як у національних центрах (зокрема міжвидовому центрі в Дівичках), так і за програмами партнерів НАТО. Багато розрахунків проходили навчання у країнах, де «Богдана», CAESAR чи PzH 2000 вже стояли на озброєнні. Досвідчені артилеристи відзначають: нова техніка вимагає не тільки технічних навичок, а й нової культури — дисципліни, точності та командної роботи.
Екіпажі часто описують свою роботу як «сімейну справу»: взаємна довіра, швидка реакція на зміну обстановки, відповідальність за кожного. Саме людський фактор залишається ключовим навіть в епоху дронів та автоматизації.
Виклики сьогодення та перспективи до 2030 року
Головні виклики — різноманітність парку техніки (понад 30 моделей), складна логістика боєприпасів, дефіцит сучасних засобів артилерійської розвідки та необхідність постійно адаптуватися до нових російських засобів РЕБ і дронів. Російська артилерія у 2026 році демонструє помітний дефіцит порівняно з попередніми роками, частково через удари по складах та зростання ролі українських безпілотників.
Нова Концепція розвитку до 2030 року ставить амбітні цілі: створення збалансованої системи дальнього вогневого ураження в поєднанні з безпілотними системами, здатність завдавати ударів на відстані до 2000 км по оперативно-стратегічній глибині противника, розвиток власних балістичних і крилатих ракет, оптимізація номенклатури артилерійського озброєння.
Українська артилерія продовжує еволюціонувати прямо під час бойових дій. Кожен новий снаряд, кожна модернізована система та кожен підготовлений розрахунок — це не просто техніка, а продовження традиції захисту землі, яка почалася ще за гетьманських часів і сьогодні набула сучасного, високотехнологічного вигляду. Ця вогнева міць залишається одним із найважливіших стовпів, на яких тримається здатність України відбивати агресію та формувати майбутнє поле бою.