Су-35 втілює найвищий щабель еволюції важких винищувачів на базі платформи Су-27. Цей одномісний багатоцільовий літак покоління 4++ поєднує перевірену аеродинаміку з елементами п’ятого покоління — керованим вектором тяги, потужною радіолокаційною станцією та інтегрованими системами озброєння. Він здатен вести ефективний бій як на великих дистанціях за допомогою ракет великої дальності, так і в ближньому маневреному бою, де його надманевреність стає вирішальним фактором.
Його серцем залишаються два двигуни АЛ-41Ф1С з тривимірним відхиленням вектора тяги. Саме вони дозволяють виконувати постзривні маневри, зберігати керованість на надкритичних кутах атаки та досягати надзвукової крейсерської швидкості без форсажу. Радар Ірбіс-Е доповнює картину: пасивна фазована антенна решітка виявляє цілі на відстані до 400 км і супроводжує до 30 об’єктів одночасно, з можливістю атаки восьми з них.
У реальних конфліктах останніх років Су-35С продемонстрував як свої переваги в дальньому перехопленні, так і вразливість перед сучасними зенітними комплексами. Для новачків це історія про те, як класичний винищувач отримав нове життя. Для досвідчених читачів — глибокий технічний розбір рішень, які роблять літак formidable у певних сценаріях повітряного бою.
Історія створення та шлях до серійного виробництва
Розробка майбутнього Су-35 почалася ще в середині 1980-х як програма глибокої модернізації Су-27 під шифром Т-10М. Радянські конструктори хотіли отримати машину з покращеною авіонікою, новою радіолокаційною станцією Н011 Барс та збільшеним бойовим навантаженням. Перший прототип піднявся в повітря 28 червня 1988 року. До 1995 року збудували близько дванадцяти екземплярів, але економічна криза 1990-х поставила програму на паузу.
У 1990-х з’явився демонстратор Су-37 з двигунами, що відхиляли вектор тяги. Літак став зіркою авіашоу в Фарнборо та Ле Бурже, виконуючи знамениті «Кобру Пугачова» та інші постзривні фігури. Проте серійне виробництво не почалося. На початку 2000-х програму revive під новою назвою Су-35БМ (пізніше Су-35С). Головна відмінність — відмова від переднього горизонтального оперення, посилений планер, нова авіоніка та двигуни покоління 4++.
Перший політ оновленого прототипу відбувся 19 лютого 2008 року на заводі в Комсомольську-на-Амурі. Державні випробування завершилися в 2013-му, а перші серійні машини надійшли до військ у лютому 2014 року. Виробництво триває й сьогодні. Незважаючи на санкції, у 2025 році підприємство встановило рекордні темпи випуску з часів Радянського Союзу — кілька партій надійшло до Повітряно-космічних сил Росії, а перші поставки почалися до нових експортних замовників.
Технічні характеристики Су-35С у деталях
Су-35С — це важкий винищувач з розмахом крила 15,3 метра та довжиною понад 21,9 метра. Порожня маса становить близько 19 тонн, нормальна злітна — 25,3 тонни, а максимальна злітна маса сягає 34,5 тонни. Бойове навантаження — до 8000 кг на дванадцяти точках підвіски.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Максимальна швидкість | 2500 км/год (Мах 2,25) | На висоті |
| Швидкість біля землі | 1400 км/год (Мах 1,13) | — |
| Крейсерська надзвукова | Мах 1,1+ | Без форсажу |
| Бойовий радіус | 1600+ км | Залежно від профілю |
| Дальність перельоту | 3600 км | Внутрішні баки |
| Практична стеля | 18 000 м | — |
| Швидкопідйомність | понад 280 м/с | — |
| Максимальне перевантаження | +9 g | — |
| Екіпаж | 1 пілот | — |
Ці цифри роблять Су-35 одним з найшвидших і найенергоозброєніших винищувачів у світі. Для порівняння: багато західних машин четвертого покоління не досягають таких показників швидкості та стелі одночасно з такою тягооснащеністю.
Двигуни АЛ-41Ф1С та феномен надманевреності
Кожен двигун АЛ-41Ф1С розвиває 137–142 кН тяги на форсажі. Головна особливість — тривимірне відхилення вектора тяги на кут до 15–20 градусів у будь-якому напрямку. Система інтегрована з цифровою системою керування польотом, що дозволяє пілоту буквально «крутити» літак у просторі на швидкостях, де звичайні винищувачі вже втрачають ефективність рулів.
Надманевреність — не просто шоу для авіашоу. У реальному бою вона дає можливість швидко змінити напрямок вектора швидкості, вийти на вигідну позицію для пуску ракет малої дальності Р-74М або уникнути атаки. Пілот може виконати різкий розворот на малій швидкості, зберігаючи при цьому прицільне поле зору. Це класичний приклад російської філософії: замість того щоб ховатися, літак активно домінує в енергетичному маневруванні.
Двигуни АЛ-41Ф1С не просто дають потужність — вони перетворюють Су-35 на платформу, де пілот може диктувати правила ближнього бою навіть проти чисельно переважаючих противників.
Авіоніка та радар Ірбіс-Е
Серцем інформаційного поля Су-35С є радіолокаційна станція Н035 Ірбіс-Е. Пасивна фазована антенна решітка здатна виявляти ціль з ефективною поверхнею розсіювання 3 м² на відстані до 350–400 км. Станція супроводжує до 30 повітряних цілей і одночасно наводить ракети на вісім з них. У режимі синтезованої апертури вона формує детальні радіолокаційні зображення земної поверхні.
Додатково встановлено оптико-локаційну станцію ОЛС-35, яка працює в інфрачервоному діапазоні і дозволяє виявляти цілі без випромінювання радара. Комплекс радіоелектронної боротьби «Хибины» придушує ворожі РЛС і ракети. Скляна кабіна з двома великими багатофункціональними дисплеями та системою HOTAS значно знижує навантаження на пілота.
У 2026 році з’явилися повідомлення про випробування нового активного фазованого радара для Су-35. Це оновлення має ще більше розкрити потенціал ракет Р-37М, але поточні машини продовжують покладатися на перевірену Ірбіс-Е.
Озброєння: від ближнього бою до ударів по морю
Су-35С несе одну 30-мм гармату ГШ-30-1 з боєзапасом 150 снарядів. Основна сила — у ракетах і бомбах на дванадцяти вузлах підвіски.
Основні типи озброєння:
- Клас «повітря-повітря»: Р-77-1 та Р-77М (активне радіолокаційне наведення, дальність понад 100 км), Р-27ЕР/ЕТ, Р-74М (теплове наведення з великим кутом захоплення), Р-37М (ультрадалека ракета, дальність до 300+ км).
- Клас «повітря-поверхня»: Х-31А/П (протирадіолокаційні та протикорабельні), Х-35У (протикорабельна), Х-29Л/ТЕ, КАБ-500Кр/Л (кориговані авіабомби), некеровані ракети С-8, С-13, С-25.
- Протикорабельні та спеціальні: варіанти Х-35, П-800 «Онікс» у деяких конфігураціях.
Типова конфігурація для завоювання переваги в повітрі — шість-вісім ракет класу «повітря-повітря» різної дальності плюс гармата. Для ударних місій літак бере комбінацію коригованих бомб і ракет «повітря-поверхня» з 2–4 ракетами самозахисту.
Інтеграція Р-37М у 2025–2026 роках суттєво розширила можливості Су-35С у дальньому бою, дозволяючи загрожувати цілям задовго до того, як вони зможуть відповісти.
Оператори та поточний стан виробництва
Основний оператор — Повітряно-космічні сили Росії. Станом на 2026 рік парк налічує понад 120–150 машин з урахуванням втрат. За даними відкритих джерел, зокрема Oryx, підтверджено візуальну втрату восьми Су-35С у ході бойових дій в Україні.
Китай отримав 24 літаки у 2016–2018 роках. Алжир розпочав прийом машин у 2025 році. З’явилися повідомлення про контракти та можливі поставки для Ірану та Ефіопії. Виробництво триває на заводі у Комсомольську-на-Амурі. У 2025 році темпи випуску зросли майже вдвічі порівняно з попередніми роками.
Бойове застосування: Сирія та Україна
У Сирії з 2015 року Су-35С виконували завдання з повітряного прикриття та супроводу ударних груп. Літак показав високу надійність у тривалих патрулюваннях і здатність діяти в умовах електронної протидії.
В Україні з 2022 року Су-35С активно застосовуються для завоювання переваги в повітрі, супроводу ракетних ударів та перехоплення. Російська сторона повідомляє про успішні пуски Р-37М по українських літаках на великих дистанціях. Водночас українські сили ППО, зокрема комплекси Patriot та інші, завдали помітних втрат російській авіації. Це підкреслює, що навіть найсучасніший винищувач четвертого покоління в умовах насиченого протиповітряного захисту потребує комплексної підтримки — від систем РЕБ до тактичної грамотності.
Порівняння з F-35 та іншими конкурентами
| Параметр | Су-35С | F-35A |
|---|---|---|
| Максимальна швидкість | Мах 2,25 | Мах 1,6 |
| Стелс-технології | Відсутні (РЛС ~2–5 м²) | Високий рівень (дуже низька РЛС) |
| Радар | Ірбіс-Е (ПФАР, 350–400 км) | APG-81 (АФАР) + сенсорний синтез |
| Бойове навантаження | 8000 кг (зовнішнє) | ~6800 кг (внутрішнє для стелс) |
| Надманевреність | Виняткова (TVC 3D) | Висока, але класична |
| Ближній бій | Сильна сторона | Сильна (шолом + AIM-9X) |
Су-35С виграє в кінематиці, дальності виявлення та масі озброєння. F-35A домінує в малопомітності та мережецентричній обізнаності. У типовому сценарії F-35 намагатиметься завдати удару першим з-за межі візуальної видимості, тоді як Су-35 розраховує або на власну дальність виявлення, або на перехід у ближній бій, де його маневреність стає перевагою.
Перспективи модернізації та роль у майбутньому
Су-35С продовжує вдосконалюватися. Окрім можливої заміни радара на активну фазовану антенну решітку, ведуться роботи з інтеграції нових ракет та покращення системи зв’язку. Літак розглядається як проміжна платформа до масового надходження Су-57, а також як основа для експортних пропозицій.
У 2026 році Су-35 залишається одним з найпотужніших винищувачів четвертого покоління у світі. Його комбінація швидкості, маневреності, дальності дії та бойового навантаження робить його серйозним гравцем у регіональних конфліктах і фактором стримування. Для Росії це не просто літак — це символ технологічної спадкоємності та здатності адаптувати перевірені рішення під сучасні виклики.
Су-35С продовжує літати, вдосконалюватися та доводити, що навіть у епоху стелс-технологій класичні принципи важкого винищувача з надманевреністю та потужним озброєнням залишаються актуальними.