Українські аграрії уникають торгівлі з Африкою, хоча континент гостро потребує продовольства. Експерти називають ключовими бар’єрами відсутність прозорості, слабкий юридичний захист та кримінальні ризики.
“Український аграрний бізнес сприймає Африку як неможливий напрямок руху. Там немає прозорості, не працює юридичний захист, багато кримінальних загроз”, — розводить руками Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації.
За його словами, Африка вимагає величезних обсягів зерна та продуктів. Та Україна наштовхується на перешкоди. Головна — брак контролю за постачанням і гарантій оплати.
“Ключова проблема — немає контролю постачання та гарантій оплати, — розповідає він. — Африканські банки ніколи не виконують свої зобов’язання. А підтвердження акредитиву європейським банком у Африці можна отримати дуже рідко. І навіть якщо це вдалося зробити, то на вантажі можуть напасти пірати, а африканська країна-покупець просто скаже, що ‘ми не винні — це ваші проблеми'”, — зазначає експерт.
Багато українських компаній пробували будувати виробництва в Африці. Результат — негативний досвід. Водночас Козаченко радить шукати виходи, як це роблять ОАЕ з афінтажем золота чи Туреччина з переробленою продукцією. Туреччина імпортує 80% пшениці з України, але постачає борошно.
Експерт згадує і Росію. Вона агресивно просуває зерно, використовуючи ПВК “Вагнер” для супроводу. “Якщо імпортер отримав товар, але не розрахувався, то з ним відбуваються жахливі речі”, — підсумував Козаченко.
Динаміка експорту до Африки
Богдан Духницький з Інституту аграрної економіки підкреслює нестабільність постачань. Максимум припав на 2021 рік — 3,7 мільярда доларів. Після вторгнення Росії у 2022-му обсяги впали до 1,6 мільярда.
Відновлення почалося у 2024 році. Минулого року Україна заробила 2,8 мільярда доларів на африканських ринках.