Вова зі Львова, справжнє ім’я Володимир Ігорович Парфенюк, народився 30 грудня 1983 року у Львові. Уже понад двадцять років його голос звучить у просторі українського хіп-хопу — спочатку як свіжий, зухвалий і по-львівськи задерикуватий, а з часом — як глибокий, чесний і водночас теплий. Він один із тих, хто на початку 2000-х, коли російськомовний реп домінував у чартах, свідомо обрав українську мову і зробив її своєю основною. Сьогодні, у 2026 році, артист живе в Лос-Анджелесі, створює музику разом із дружиною Всюдисвоєю, виховує двох дітей і продовжує виступати для української діаспори на маленьких затишних концертах по обидва боки океану.
Його шлях — це історія про вибір. Вибір мови, коли це було не модно. Вибір еміграції, коли здавалося, що в Україні все застрягло. Вибір залишатися собою навіть тоді, коли навколо війна, а ти за тисячі кілометрів. І водночас — історія про те, як можна не втрачати зв’язок із корінням, навіть якщо живеш у місті, де пальми і океан. Від перших дворових рим до треків 2024–2025 років, де звучить і біль, і надія, Вова зі Львова завжди говорив те, що відчував. І саме ця щирість зробила його одним із найдовговічніших голосів української музики.
Сьогодні його щомісячна аудиторія на Spotify перевищує 160 тисяч слухачів, а головний старий хіт «Sexualna» давно перетнув позначку в 19 мільйонів прослуховувань. Але цифри — це лише одна сторона. Інша — живі виступи, де люди приходять не просто послухати пісні, а відчути, що дім може бути там, де звучить рідна мова під біт.
Ранні роки у Львові: Сихів, двори та перші рими
У три роки родина переїхала в район Сихів — південно-східну частину Львова, де типові радянські багатоповерхівки перемежовувалися з приватним сектором, а підліткові компанії збиралися біля під’їздів і на спортивних майданчиках. Саме там Володимир Парфенюк вбирав ритм вулиці, перші сленгові вислови і ту особливу львівську задерикуватість, яка пізніше стане його фірмовою інтонацією. Батько працював зубним техніком, мати — танцівницею. У домі, мабуть, не бракувало музики й розмов про мистецтво, хоча точних деталей про раннє дитинство артист розкриває неохоче.
У 16 років, після поїздки до Києва влітку 2000-го, сталося те, що визначило подальше життя. Хлопець, який до того спілкувався двома мовами, почув у столиці стільки російської, що це його засмутило. А коли таксист о п’ятій ранку відповів українською на його російське запитання — усе стало на свої місця. «У той момент я вирішив, що з українцями російською більше не розмовлятиму. І досі не розмовляю», — згадував він пізніше. Це було не просто рішення про мову. Це був акт формування ідентичності в країні, де багато хто ще вагався.
Писати пісні Володимир почав 2002 року. А 2005-го вже читав реп. На той момент український хіп-хоп тільки-но народжувався як помітне явище. Більшість артистів працювали російською — вона здавалася «більш вуличною», «більш реальною». Вова зі Львова обрав інший шлях. І це рішення стало його візитною карткою.
2006 рік: прорив, телевізор і перший альбом
У 2006-му все сталося одночасно. Вова зі Львова став ведучим хіп-хоп-шоу на каналі M1 — одному з головних музичних каналів країни. Для 22-річного хлопця з Сихова це було величезним кроком. Того ж року вийшов дебютний альбом «Вино, кобіти, патіфон». Назва вже задавала настрій: трохи ностальгії, трохи іронії, багато життя. Треки «Старий добрий магнітофон», «Спіши жити», «Гарячі танці», «Мій район (Сихів)» звучали свіжо і по-своєму по-українськи. Не було штучної «вуличності» — була чесна енергія.
Саме тоді з’явився і хіт «Sexualna» у колаборації з Mirami. Легка, танцювальна, трохи провокаційна пісня швидко стала однією з найпопулярніших в Україні. Вона показала, що український реп може бути не тільки про «тяжке життя», а й про радість, флірт і ритм. А ще — що Вова вміє працювати з різними артистами і не боїться експериментувати.
Наступного року, 2007-го, вийшов альбом «ЙОЙ #1». Це вже був колективний проект — у записі взяли участь багато українських хіп-хоперів того часу. Пісні «Нічний Львів», «Знай наших», «Вова то gangsta!» стали частиною саундтреку цілого покоління. Вова зі Львова більше не був просто «хлопцем з М1». Він став одним із центральних фігур сцени.
Еволюція стилю та головні колаборації
З роками його музика змінювалася. Якщо ранні альбоми більше про енергію, вулицю і трохи гедонізм, то пізніші роботи стали глибшими. У 2012 році вийшли «ЙОЙ#2» і «Прекрасне інакше». Треки з Іваном Дорном («Атата (ренебе)»), O.Torvald, Гуня, Роллік’с показували, що Вова може бути і веселим, і серйозним, і мелодійним. Він не зациклювався на одному образі.
Особливо пам’ятною стала колаборація з Mirami — «Sexualna» досі залишається його найпотужнішим комерційним успіхом. А ось «Атата (ренебе)» з Іваном Дорном — це вже інша історія: грайлива, трохи абсурдна, дуже запам’ятовувана. Такі треки робили український реп різноманітним і привабливим для широкої аудиторії.
Переїзд до США: мрія, реальність і пауза
2014 рік став переломним. Вова давно мріяв про Америку — країну можливостей, де можна робити музику на новому рівні. Переїзд відбувся наприкінці року. З собою він привіз дев’ять пісень англійською і віру, що саме цей матеріал «завіруситься». Не завірусилося. Натомість довелося працювати на будівництві, підрізати кущі марихуани — все, щоб вижити в Лос-Анджелесі.
В одному з інтерв’ю він згадував момент, коли стояв на даху будиночка і запитував себе: «Володьку, ти приїхав у Лос-Анджелес, щоб це робити?» Ілюзії розвіялися швидко. Америка змінила його, але не так, як він очікував. З 2014 по 2019 рік нових релізів майже не було. Артист переживав період переосмислення.
Нове дихання: Всюдисвоя, родина і музика радості
Повернення до активної творчості сталося близько 2019 року — і головною причиною стала зустріч з Уляною Малиняк. Вона взяла сценічне ім’я Всюдисвоя — «всюди своя», людина, яка залишається собою в будь-яких обставинах. Разом вони почали створювати музику, в якій з’явилися тепло, ніжність і надія. Діти — донька Радість і син Любчик — стали ще одним джерелом натхнення.
У 2020 році вийшов альбом «Музика радості в бідові часи» — назва, яка ідеально описує і той період, і весь подальший творчий вектор. Потім — «Маленький український реп альманах» (2023). Нові сингли 2024–2025 років («I am not at war. But war is in me», «Вчуся бачити», «Чуттєво й зворушливо», «Любов на вазі не зважиш» з Всюдисвоєю) звучать зріло, чесно і дуже по-людськи.
Вони разом їздять на турне — маленькі зали в Європі та Америці, українські вечорниці, благодійні збори. Були й неприємні моменти: у 2025 році під час туру в Римі їх пограбували. Але це не зупинило. «Ми тут не даремно» — так називається один із їхніх турів. І ця фраза дуже точно передає філософію.
Вибір під час війни: чесність без героїзації
У лютому 2026 року в інтерв’ю виданню OBOZREVATEL Вова зі Львова відверто розповів про своє ставлення до війни та перебування за кордоном. Він підкреслив, що питання «воювати чи ні» кожна людина вирішує сама. Низький уклін тим, хто пішов захищати землю. Співчуття тим, хто втратив близьких. Сам він обрав пріоритетом добробут сім’ї. «Бог дав нам право вибору. Ми можемо обирати, де бути під час війни», — сказав артист.
Він не приховує, що іноді виникають роздуми про повернення, але вони завжди завершуються рішенням залишатися там, де є. Хейт з цього приводу його майже не зачіпає, а от дружина реагує важче. При цьому родина не асимілювалася в американське життя — вони живуть у своєму українському колі, спілкуються українською і зберігають зв’язок з домом через музику та турне.
У 2019 році, ще до повномасштабного вторгнення, Вова відвідав Маріуполь на фестивалі ГогольFest. Місто його вразило — зелене, привітне, схоже на Львів біля моря. Сьогодні, коли Маріуполь окупований, ці спогади болять особливо сильно.
Дискографія: ключові віхи
Ось основні альбоми, які формували його шлях:
| Рік | Альбом | Ключові особливості |
|---|---|---|
| 2006 | Вино, кобіти, патіфон | Дебют. Партійна енергія, іронія, перший великий хіт «Sexualna» |
| 2007 | ЙОЙ #1 | Колективний проект, багато колаборацій, «Нічний Львів» |
| 2012 | Прекрасне інакше / ЙОЙ#2 | Експерименти, колаборації з Іваном Дорном та іншими |
| 2020 | Музика радості в бідові часи | Повернення після паузи, тепліша і зріліша музика |
| 2023 | Маленький український реп альманах | Сучасний погляд на український реп, нові акценти |
Окремо варто згадати сингли останніх років — «Шукав тебе. Знайшов тебе», «Сонце», «Любов на вазі не зважиш» (з Всюдисвоєю). Вони звучить ніжно, чесно і дуже по-дорослому.
Сьогодні і завтра: маленькі зали, великі серця
У 2026 році Вова зі Львова та Всюдисвоя продовжують гастролювати. Концерти в Філадельфії, Торонто, Чикаго, європейські міста — формат невеликих залів, де можна побачити артистів майже віч-на-віч. Вони називають себе «артистами-авантюристами». І це правда: вони не женуться за великими стадіонами, а обирають живий контакт з людьми, які, як і вони, опинилися далеко від дому, але не втратили бажання чути українську мову під рідний біт.
Його історія — це нагадування, що можна бути чесним у будь-яких обставинах. Можна не повертатися туди, звідки поїхав, і все одно залишатися частиною своєї країни. Можна створювати радісну музику, коли навколо важко. І можна просто любити те, що робиш, — без пафосу, без героїзації, без зайвих слів.
Вова зі Львова досі на зв’язку. І це, мабуть, найважливіше.