Вадим Олегович Сухаревський, позивний «Борсук», — це не просто полковник ЗСУ, а символ нової української армії, де рішення важливіше за накази, а технології рятують життя. Народжений на Закарпатті в 1984 році, він пройшов шлях від миротворця в Іраку до першого командира Сил безпілотних систем ЗСУ, ставши людиною, яка 13 квітня 2014-го порушила заборону й дала старт збройному спротиву на Донбасі. Сьогодні, у 2026-му, як заступник командувача оперативного командування «Схід», він продовжує поєднувати фронтовий досвід десятиріччя з футуристичними технологіями, формуючи перемогу в умовах асиметричної війни.
Його історія — це не суха хронологія звань і боїв, а живий приклад, як один офіцер може змінити підхід цілої армії: від раннього впровадження дронів для коригування вогню ще в 2016-му до створення першого в світі окремого роду військ дронів. Сухаревський не боявся ризикувати кар’єрою заради гідності й життів бійців, і саме ця риса зробила його легендарним для тисяч військових і цивільних.
У цій статті ми розкриваємо повний бойовий шлях, інновації та уроки лідерства від людини, чиє ім’я вже носить одна з вулиць рідного Берегового. Для початківців — контекст ключових подій війни, для просунутих — тактичні деталі, філософія командування та вплив на сучасну військову доктрину.
Корені закарпатського воїна: від ліцею до першого контракту
Народжений 6 жовтня 1984 року в Береговому Закарпатської області, Вадим Сухаревський змалку обрав військовий шлях, попри відсутність підтримки від батьків. Він закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, де дитяча психіка швидко загартувалася в умовах, близьких до армійських. Строкову службу проходив у розвідувальному підрозділі 80-го аеромобільного полку в Хирові — там 12 із 16 місяців провів на полігонах, включаючи зимові табори та міжнародні навчання.
Саме в цей період він «захворів армією» — духом захисту Батьківщини, інтенсивними тренуваннями та відчуттям братерства. У 2004 році, усього в 19 років, підписав контракт і вирушив у миротворчу місію до Іраку в складі 6-ї окремої механізованої бригади. Там, у квітні, під час битви за Ель-Кут, українські військові відстояли позиції проти бойовиків Армії Магді. Сухаревський служив у розвідроті, три місяці — в особистій охороні командира бригади. За дев’ять місяців місії втратили дев’ять побратимів, але здобули безцінний досвід реального бою.
Після Іраку молодий воїн планував звільнитися — моральне навантаження було колосальним, відпусток майже не було. Та після 45 діб вдома зрозумів: цивільне життя не для нього. Повернувся, став сержантом і вступив до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 2009 році з червоним дипломом за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Уже тоді колеги відзначали його як одного з найкращих командирів рот.
13 квітня 2014-го: перший постріл, який змінив хід історії
Весна 2014-го застала Сухаревського командиром аеромобільної роти 80-ї окремої аеромобільної бригади. 8 березня рота вирушила маршем на підсилення кордонів Харківської, Сумської, Чернігівської областей і Луганського аеропорту. 13 квітня біля Семенівки під Слов’янськом колона потрапила в засідку російських бойовиків, які обстрілювали авто СБУ «Альфа». Наказ «не стріляти» лунав згори, але Сухаревський сів за кермо БТР-80, зайняв місце стрільця й відкрив вогонь на ураження.
Цей момент став першим офіційним боєм ЗСУ проти російських сил у сучасній війні. Група «Альфа» була врятована, але загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко, двоє поранених. Сухаревський не пошкодував про рішення: «Моя гідність і життя бійців були важливіші за кар’єру». Цей вчинок запустив ланцюг подій — бригада блокує Слов’янськ, проводить розвідки боєм, штурмує блокпости разом з «Альфою», «Омегою» та вертолітниками.
Далі — бої за Луганський аеропорт, рейди з батальйоном «Айдар», звільнення Новосвітлівки та Хрящуватого в серпні 2014-го разом із 95-ю бригадою. Під Красним — важке поранення: три кулі в бронежилет, одна в ногу, контузія від гранати. Госпіталі, лікування, і знову фронт. Цей перший постріл став не просто епізодом — він уособлював перехід від «не стріляти» до активного спротиву, який врятував тисячі життів у перші місяці війни.
Морська піхота та ранні дрони: інновації на Маріупольському напрямку
Після поранення Сухаревський навчався в Національному університеті оборони імені Івана Черняховського, а в 2016-му став командиром 503-го окремого батальйону морської піхоти в Маріуполі. Тут він не просто керував — модернізував підрозділ, впроваджував нову ідеологію. З кінця 2016 року жоден міномет під його командуванням не стріляв без коригування з дронів. Інформація оновлювалася двічі на тиждень, а батальйон просувався вперед на 4,5 км, звільняючи Водяне та висоту «Дєрзкая».
Служба в морпіхах стала школою принципів: «Роби як я, а не як я сказав». Безжальність до ворога, лояльність лише до побратимів і Батьківщини. Батальйон тримав 11,5 км фронту, витримував важкі обстріли, але під час ротації ворог уже «махав рукою» — знак поваги до професіоналізму. У 2021-му Сухаревський став начальником штабу 35-ї бригади морської піхоти в Дачному на Одещині, а в 2022-му — командиром 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка в Гайсині.
Ці роки заклали фундамент для майбутнього: досвід поєднання традиційної піхоти з безпілотними технологіями. Дрони перестали бути «іграшками» — вони стали інструментом збереження життів і точного ураження.
2022 рік: командування 59-ю бригадою та Херсонський контрнаступ
Повномасштабне вторгнення застало 59-ту бригаду на півдні. Сухаревський виводив підрозділ з оточення, допомагав 80-й бригаді в обороні Антонівського мосту. Бригада брала участь у контрнаступі між Миколаєвом і Херсоном, звільняла населені пункти, входила в Херсонську область. 9 листопада 2022-го — Зелений Гай, артилерія дістає до Херсона. 14 листопада — підняття прапора в Херсоні разом із Президентом Зеленським.
За ці дії 18 червня 2022 року Сухаревський отримав звання Героя України. Орден Богдана Хмельницького III ступеня (за Слов’янськ), II ступеня (за Луганський аеропорт), ордени «За мужність» III та II ступенів — це лише частина нагород. Але головне — репутація командира, який поєднує жорсткість із турботою про людей.
Дронова революція: створення Сил безпілотних систем ЗСУ
Лютий 2024-го приніс нову посаду — заступник Головнокомандувача ЗСУ з безпілотних систем. 10 червня 2024-го — перший командувач новостворених Сил безпілотних систем. Сухаревський порівнював це зі створенням Повітряних сил на початку XX століття: «Створення СБС — це нова парадигма війни, де дрони зустрічають ворога на підході».
За рік роботи сформовано засади: вертикаль управління, нова модель рекрутингу, інновації — дрони-матки, альтернатива Starlink біля Криму, наземні комплекси, навіть лазерна зброя «Тризуб» для збиття Shahed. Україна стала 5-ю країною з лазерною зброєю проти літаків. Пріоритет — асиметрична війна, збереження життів бійців, підвищення ефективності ураження.
У червні 2025-го бачення розвитку СБС розійшлося з керівництвом. Сухаревський чесно заявив: «На цьому етапі наші бачення розходяться». Звільнений з посади, але призначений заступником командувача ОК «Схід» — генеральська посада, де фронтовий досвід поєднується з технологіями. За його словами, це не пониження, а продовження місії.
Сьогодення та спадщина: уроки для нової армії
Станом на 2026 рік Сухаревський на Сході модернізує оперативне командування, впроваджує нові підходи. Його філософія проста: ініціатива, технології, принципи. «Жодної лояльності до ворога — якщо назвали ворогом, то крапка». Для молодих офіцерів це мануал: приймай рішення, ризикуй кар’єрою заради людей, інтегруй дрони в кожен маневр.
Одна з вулиць у Береговому названа на його честь — визнання від рідного міста. Дружина Юлія, оперна співачка, і двоє дітей чекають його вдома, але серце воїна завжди на фронті. Сухаревський — не герой кіно, а реальна людина, яка поєднує закарпатську стійкість із інноваційним мисленням.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2004 | Миротворча місія в Іраку | Битва за Ель-Кут, перші бойові втрати |
| 2014 | Командир роти 80 ОАеМБр | Перший постріл по росіянах біля Семенівки |
| 2016–2021 | Командир 503 ОБМП | Впровадження дронів для коригування вогню |
| 2022–2024 | Командир 59 ОМПБр | Херсонський контрнаступ, звання Героя України |
| 2024–2025 | Командувач СБС ЗСУ | Створення нового роду військ, інновації |
| 2025–т.ч. | Заступник командувача ОК «Схід» | Модернізація командування на сході |
Дані таблиці базуються на офіційних біографічних джерелах та повідомленнях Генерального штабу ЗСУ.
Сухаревський вчить: війна — це не тільки зброя, а насамперед люди й рішення. Його шлях показує, як один командир може перевернути уявлення про сучасний бій. У 2026-му, коли дрони стали повсякденністю, а лазери — реальністю, його внесок продовжує формувати армію майбутнього. Історія Борсука ще не закінчена — вона триває на передовій, де кожен день народжуються нові перемоги.