У 2026 році типова група шахедів, яку фіксують Повітряні сили під час нічних атак, налічує від 20 до 40 ударних дронів-камікадзе типу Shahed-136 (Герань-2). Невеликі розвідувальні або відволікаючі формації складаються з 5–10 апаратів, а великі ударні хвилі можуть сягати 50–80 і в окремих випадках перевищувати 100–150 одиниць в одному напрямку.
Одна нічна операція рідко обмежується однією групою. Зазвичай ворог запускає 3–6 таких формацій з різних напрямків із інтервалом 30–90 хвилин, тож загальна кількість за добу легко перевищує 300–700 дронів, а в рекордні дні наближається до тисячі. Саме тому повідомлення про «групу шахедів» під час повітряної тривоги майже ніколи не означає одиничний апарат.
Кількість у групі не фіксована — вона залежить від мети удару, наявності запасів, погоди та того, чи доповнюють атаку ракетами. У 2026 році середній розмір групи стабілізувався саме на рівні 20–40, що дозволяє створювати насичення ППО без повного виснаження запасів.
Що саме означає «група шахедів» у звітах і повідомленнях
Коли оперативне командування чи Повітряні сили пишуть про «групу шахедів», ідеться не про випадковий набір апаратів, а про тактичну одиницю, яку запускають з одного чи кількох близьких майданчиків приблизно в один час і направляють у спільному секторі. Дрони летять на відстані 500–2000 метрів один від одного, щоб уникнути зіткнень і одночасно створити ефект насичення радарів. За моїм досвідом аналізу відкритих зведень, саме такий стрій дозволяє перевантажити мобільні вогневі групи та змусити їх розпорошувати увагу.
У практиці 2025–2026 років група майже ніколи не буває меншою за десяток ударних апаратів, якщо це не спеціальна розвідувальна місія. Невеликі формації з 5–7 дронів частіше виконують роль «провокаторів»: вони змушують увімкнути радари, витратити частину боєприпасів і розкрити позиції. Середні групи по 20–40 уже несуть основне бойове навантаження і ціляться в енергетику, логістику чи міста. Великі хвилі понад 50 апаратів формують тоді, коли потрібно прорвати конкретний напрямок або поєднати удар з балістичними чи крилатими ракетами.
Важливий нюанс 2026 року — поява декоїв типу «Гербера». Вони виглядають на радарах майже як бойові шахеди, але не несуть бойової частини. Їх додають у групу, щоб змусити ППО витрачати ракети й кулеметні черги. Тому реальна кількість ударних апаратів у групі може бути меншою за загальну цифру, яку фіксують засоби виявлення. Типова помилка — сприймати кожне повідомлення про групу як загрозу з однаковою вагою. Насправді потрібно дивитися на напрямок, висоту польоту та наявність супутніх ракет.
У нашій практиці спостереження за нічними атаками видно, що ворог навчився розтягувати групи в часі. Перша хвиля може бути невеликою, друга — середньою, а третя — вже ударною. Це створює ефект постійного тиску і не дає системам оборони «видихнути».
Типова група: 20–40 шахедів
Мала (розвідка/відволікання): 5–10
Велика ударна хвиля: 50–80+ (піки до 150)
Груп за одну ніч: 3–6
Загальна кількість за добу в масованих атаках: 300–900+
Як змінювався розмір груп від 2022 до 2026 року
На початку застосування шахедів у 2022 році групи були крихітними — 2–7 апаратів. Тоді Росія тільки освоювала тактику і мала обмежені запаси іранських дронів. У 2023-му середній розмір зріс до 5–15, а максимальні хвилі рідко перевищували 20–30. Це був період пробних ударів по енергетиці, коли ворог ще перевіряв реакцію української ППО.
2024 рік став перехідним. Виробництво на заводі в Алабузі набрало обертів, і середній розмір групи піднявся до 10–30 апаратів. З’явилися перші «вовчі зграї» з декоями. У 2025-му відбувся якісний стрибок: середній розмір стабілізувався на 20–40, а пікові формації сягали 50–80 і навіть 150 у рідкісних випадках. Загальна кількість запусків за рік перевищила 50 тисяч, включаючи імітатори.
У 2026 році тенденція збереглася і навіть посилилася. Середній розмір групи тримається в діапазоні 25–45, а денні та нічні атаки регулярно перевищують 400–700 апаратів, розділених на кілька хвиль. Рекордні доби вже наближалися до 900–1000 дронів. Ця еволюція стала можливою завдяки нарощуванню виробництва до 150–200 апаратів на добу та накопиченню запасів понад дві тисячі одиниць.
Практичний приклад: у грудні 2025-го одна з атак налічувала 86 дронів, розділених на 3–4 групи по 20–30. У березні 2026-го вже фіксували доби з майже тисячею апаратів. Зміна розміру груп прямо вплинула на тактику оборони — довелося переходити від точкового перехоплення до системи ешелонованого насичення з перехоплювачами, мобільними групами та електронною боротьбою.
Типи груп і їхні завдання на практиці
Аналітики виділяють три основні типи формацій, які ворог використовує паралельно. Мала група з 5–10 дронів майже завжди виконує розвідувальну або відволікаючу роль. Вона летить на малій висоті, змушує увімкнути радари і перевіряє, чи працює певний сектор ППО. Такі групи часто запускають першими, щоб «розкрити» карти.
Середня група — основний бойовий інструмент 2026 року. 20–40 апаратів уже здатні створити серйозне навантаження. Вони летять компактніше, мають чіткіші маршрути і частіше несуть бойові частини. Саме такі формації найчастіше фіксують над великими містами та енергетичними об’єктами. За моїм досвідом, саме середні групи завдають найбільшої шкоди інфраструктурі, бо їх важко повністю збити, а частина все одно проривається.
Велика ударна хвиля понад 50 апаратів — це вже спроба масованого прориву. Її формують рідше, бо вона вимагає значних ресурсів. Але коли таку хвилю поєднують з ракетами, ефект стає особливо небезпечним. Підводний камінь тут — те, що частина дронів у великій групі може бути декоями. Якщо оборона витратить усі ракети на імітатори, справжні ударні апарати пройдуть легше.
У 2026 році ворог почав змішувати типи всередині однієї ночі. Спочатку летить мала група, потім середня, а під кінець — велика. Це створює психологічний і ресурсний тиск. Типова помилка цивільного населення — вважати, що «група» завжди означає десятки дронів. Насправді потрібно чекати уточнень щодо напрямку та масштабу.
Міф: група шахедів — це завжди 5–7 дронів, як у 2023 році.
Реальність: у 2026-му типова група — 20–40, а малі формації використовують лише для розвідки.
Міф: одна група = вся атака за ніч.
Реальність: за ніч запускають 3–6 груп з різних напрямків.
Як формують і запускають групи: технічні та тактичні деталі
Запуск відбувається з мобільних або стаціонарних пускових установок, які можуть нести по 5–10 апаратів одночасно. Кілька таких установок працюють синхронно, формуючи групу. Дрони отримують попередньо запрограмований маршрут з точками повороту. У 2026 році частина апаратів уже має можливість обмеженого коригування траєкторії завдяки камерам і модемам, що ускладнює прогнозування.
Важливий нюанс — інтервал між групами. Ворог рідко запускає все одразу. Паузи в 30–90 хвилин дозволяють системам ППО «віддихатися» і знову вмикатися, витрачаючи ресурси. Одночасно дрони летять на різних висотах: частина на 50–100 метрах, частина вище, щоб ускладнити роботу як радіолокації, так і стрілецької зброї.
Приклад з практики: у масованих атаках весни 2026 року групи заходили з Криму, з території Росії та з моря. Це змушувало розпорошувати сили. Якщо одна група йде низько над Дніпром, а інша — висотним маршрутом з півночі, мобільні групи не встигають перекрити обидва напрямки.
Підводний камінь для оборони — погодні умови. У хмарну чи вітряну погоду дрони летять менш передбачувано, і частина груп може змінювати висоту. У 2026 році ворог активніше використовує реактивні модифікації, які швидші і летять вище, тож класичні кулеметні розрахунки вже не завжди ефективні.
Вплив розміру групи на українську протиповітряну оборону
Коли група налічує 20–40 апаратів, це вже створює серйозне навантаження. Ракети класу «земля-повітря» дорогі, і витрачати їх на кожен дрон невигідно. Тому основний акцент змістився на перехоплювачі, мобільні вогневі групи зі стрілецькою зброєю та електронну боротьбу. У 2026 році саме перехоплювачі збивають значну частку шахедів, бо їхня собівартість нижча.
Великі групи понад 50 апаратів змушують залучати авіацію. Винищувачі можуть збивати по кілька дронів за виліт, але це теж ресурс, який обмежений. Типова помилка — сподіватися лише на стаціонарні комплекси. Вони ефективні проти одиничних цілей, але швидко виснажуються при насиченні.
Практичний кейс: у рекордних атаках березня 2026 року, коли за добу запускали майже тисячу дронів, українська ППО демонструвала високий відсоток перехоплень — понад 90 %. Але навіть 5–10 % проривів завдавали відчутної шкоди. Саме тому розмір групи напряму впливає на стратегію: чим більша формація, тим більше потрібно ешелонувати оборону.
У нашій практиці видно, що найефективніше працює комбінація: рання радіолокація, перехоплювачі на середніх дистанціях і мобільні групи на фінальному етапі. Коли група розтягнута в часі, цей ешелон встигає спрацювати кілька разів за ніч.
- Не виходити на балкон і не знімати відео
- Переміститися в укриття або внутрішні приміщення
- Слідкувати за офіційними каналами Повітряних сил
- Пам’ятати, що одна група — не вся атака
- Після відбою перевірити, чи немає повторних хвиль
Виробничі можливості та запаси у 2026 році
Зростання розміру груп стало можливим лише завдяки промисловому масштабуванню. За оцінками аналітиків, щоденне виробництво ударних шахедів і декоїв сягає 150–200 одиниць. Це дозволяє накопичувати запаси і формувати великі хвилі без пауз на тижні.
У 2025 році загальна кількість запусків перевищила 50 тисяч. У 2026-му темп зберігся, а в окремі місяці сягав понад 8 тисяч. Такий обсяг означає, що ворог може дозволяти собі групи по 40–50 апаратів кілька разів на тиждень. Якщо раніше доводилося економити, то тепер тактика перейшла в режим постійного насичення.
Практичний наслідок — зміна підходу до планування атак. Замість рідкісних масованих ударів ворог перейшов до майже щоденних хвиль середнього розміру. Це виснажує ППО ефективніше, ніж разові гігантські нальоти. Типова помилка аналітиків минулих років — вважати, що виробництво швидко вичерпається. Насправді воно стабілізувалося на високому рівні.
У 2026 році з’явилися реактивні модифікації та апарати з елементами штучного інтелекту. Вони дорожчі, тож їх рідше включають у великі групи, але навіть кілька таких дронів у складі середньої формації суттєво підвищують загрозу.
Як правильно інтерпретувати повідомлення про групи під час тривоги
Коли в офіційних каналах з’являється фраза «зафіксовано групу шахедів», це сигнал до дії, але не до паніки. Потрібно розуміти масштаб. Якщо вказують напрямок і приблизну кількість, можна оцінити рівень загрози. Відсутність уточнень часто означає, що ситуація ще розвивається і групи тільки формуються.
У 2026 році повідомлення стали точнішими. Повітряні сили частіше вказують не лише факт руху, а й орієнтовний розмір і напрямок. Це дозволяє цивільному населенню краще орієнтуватися. Водночас варто пам’ятати, що одна група може розділятися або змінювати маршрут уже в польоті.
Приклад з реальності: у кількох атаках весни 2026 року перша група йшла на Київ, друга — на Харків, а третя — на Одесу. Люди, які чекали лише однієї хвилі, опинялися під ударом повторно. Тому правило просте — не виходити з укриття, доки не буде офіційного відбою по всіх напрямках.
За моїм досвідом, найкраща стратегія — ставитися до кожної групи як до потенційно небезпечної, але не переоцінювати одиничні повідомлення. Масштаб атаки стає зрозумілим лише після кількох годин, коли видно, скільки хвиль уже пройшло і чи є нові запуски.
Не намагайтеся самостійно оцінювати відстань до дронів за звуком. Шахеди летять низько і їхній «мопедний» гул може вводити в оману. Єдине надійне джерело — офіційні зведення Повітряних сил та місцевої влади.
У підсумку розмір групи шахедів у 2026 році — це динамічна величина, яка відображає як виробничі можливості агресора, так і його тактичні розрахунки. Типові 20–40 апаратів уже стали нормою, а великі хвилі використовуються для створення максимального тиску. Розуміння цих цифр допомагає адекватніше сприймати повідомлення під час тривог і правильно оцінювати рівень загрози. Ситуація продовжує змінюватися, і саме тому важливо стежити за актуальними даними від військових джерел, а не покладатися на застарілі уявлення з попередніх років війни.