Дмитро Бабчук — військовослужбовець Збройних Сил України з майже десятирічним досвідом, морський піхотинець, боєць спецпідрозділів і водолаз. Він став нареченим Лесі Нікітюк — телеведучої, комедіантки та однієї з найяскравіших медійних особистостей країни. Їхнє кохання, яке стало публічним восени 2024 року, уже встигло пройти через заручини в Карпатах, народження сина Оскара та перші місяці спільного батьківства.
Леся, яка здобула всенародну любов завдяки невимушеному гумору та пристрасті до пригод у проєкті «Орел і решка», знайшла в Дмитрі не просто партнера, а людину з міцним внутрішнім стрижнем. Їхня історія — це поєднання легкості та дисципліни, оптимізму та відданості, яке допомагає обом зберігати рівновагу навіть тоді, коли служба розлучає їх на тижні й місяці.
У 2026 році пара планує весілля, виховує сина й продовжує кожен своє: вона — в ефірах, материнстві та блогінгу, він — на захисті України. Це історія не про ідеальну картинку, а про реальну силу, яку дають одне одному двоє дорослих людей у непростий час.
Леся Іванівна Нікітюк народилася 19 жовтня 1987 року в Хмельницькому в родині робітників «Укрелектроапарату». Батьки прищепили їй любов до простих радощів і працьовитості, а брат Сергій став першим співрозмовником і помічником у дитячих витівках. Після школи вона вступила до Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, де й почала грати в команді КВК «Торнадо Люкс». Скетч «Галю, я в маршрутці» зібрав мільйони переглядів і показав: у Лесі є вроджений дар смішити людей щиро, без фальші.
Перші кроки на телебаченні вона зробила разом із подругою Ольгою Панасенко в дуеті «Малинки». У 2009 році дівчата з’явилися в гумористичній програмі «Бігуді шоу» на ТЕТ. Потім були численні виходи в «Розсміши коміка» — і українській, і російській версіях. Леся тричі брала призи, а в 2013 році навіть 250 тисяч рублів у російському шоу. Гумор став її фірмовою зброєю: швидка реакція, влучні жарти й уміння не втрачати обличчя в будь-якій ситуації.
Справжній прорив стався в 2012 році, коли Леся разом з Андрієм Бєдняковим стала ведучою тревел-шоу «Орел і решка». Чотири сезони, навколосвітні подорожі, екстремальні умови й постійні імпровізації — усе це сформувало її як професіонала, який може знайти вихід навіть із найскладнішої ситуації. Глядачі полюбили її за те, що вона залишалася собою: веселою, трохи провінційною, але дуже живою. Пізніше з’явилися авторська програма «Леся-Здєся», проєкт «Навколо М», «Le маршрутка» на Новому каналі, участь у «Танцях з зірками» (друге місце) та інші шоу.
Після повномасштабного вторгнення Леся не зникла з ефіру. Вона випускала пародійні пісні, допомагала переселенцям у Хмельницькому, де й досі часто буває. Її кар’єра — це не тільки рейтинги, а й уміння залишатися людиною, коли навколо стільки болю. Саме ця внутрішня стійкість і стала одним із магнітів для Дмитра.
Дмитро Бабчук: з Одеси до морської піхоти — дев’ять років на захисті країни
Дмитро Михайлович Бабчук народився 11 червня 1996 року в Одесі. Місто моря, гумору й вільного духу сформувало його характер. Ще дитиною він мріяв про морську піхоту — дідусь служив у флоті, а сам Дмитро з юності займався боксом і став кандидатом у майстри спорту. У 20 років він реалізував мрію й пішов до Збройних Сил України.
Служба почалася в морській піхоті. У 2018 році Дмитро увійшов до складу новоствореної 35-ї окремої бригади морської піхоти. Пізніше був окремий підводний протидиверсійний загін, а згодом — 73-й окремий морський центр спеціальних операцій. Він пройшов АТО та ООС, тренувався як бойовий водолаз. Фотографії з цих тренувань, зняті Владою та Костянтином Ліберовими, досі вражають силою й зосередженістю.
За дев’ять років служби Дмитро не раз стикався з екстремальними умовами. Він відкрито говорив про графік, який іноді звучить як жарт: «Добу вдома — три роки на роботі». Насправді це цикли завдань, відновлення, підготовки та курсів за кордоном. У 2025 році він зізнавався, що має сім протрузій у хребті, але не скаржиться — навпаки, планує «набрати пару кубів» і продовжити. Його Instagram (@special_my_profession) — це не тільки військові кадри, а й чесні роздуми про службу, родину й життя.
Така біографія робить Дмитра не просто «військовим», а людиною з чіткою системою цінностей: відповідальність, витримка, уміння цінувати кожну мить миру. Саме ці якості привабили Лесю, коли їхні шляхи перетнулися.
Як вони зустрілися: рекомендація військового медика, яка все змінила
Їх познайомив військовий медик кримськотатарського походження Асан Ісенаджиєв. Він і підтвердив це в коментарях під першим спільним фото пари. Роман почався непомітно — без гучних заяв і папараці. Восени 2024 року Леся опублікувала спільне фото, і країна дізналася: в однієї з найзавидніших українок з’явився коханий.
Спочатку пара трималася стримано. Дмитро рідко показував обличчя, Леся ділилася лише намками. Але вже в січні 2025 року під час зимової відпустки в Буковелі все сталося. На снігових вершинах Карпат Дмитро зробив пропозицію. Леся сказала «так» і показала кільце. Заручини пройшли тихо, по-людськи — без помпезності, яку часто очікують від зірок.
Ця історія особлива тим, що народилася не в затишних кафе столиці, а в час, коли країна бореться. Зустріч через людину, яка щодня рятує життя на фронті, додала їй глибокого сенсу. Двоє дорослих людей, кожен зі своїм досвідом і шрамами, вирішили йти разом.
Заручини, народження Оскара та перші місяці батьківства
Після заручин життя закрутилося швидше. У червні 2025 року, 15 числа, Леся народила сина. Хлопчика назвали Оскар. У листопаді того ж року в Михайлівському Золотоверхому соборі Києва відбулися хрестини. Пара опублікувала фото з церемонії — ніжні, світлі, без зайвого пафосу.
Батьківство стало для обох новим випробуванням і новою радістю. Дмитру на той момент виповнилося 29, Лесі — 37. Різниця в досвіді й віці тут не завадила, а навпаки — додала глибини. Вона, зріла й уже багато чого побачила, зустріла материнство з тихою впевненістю. Він, загартований службою, став ніжним і уважним батьком, який цінує кожну мить з сином.
Сьогодні Оскар — головний герой їхніх спільних фото. Прогулянки, сміх, маленькі ритуали — усе це з’являється в стрічках обох. Леся продовжує працювати, але тепер з новою мотивацією. Дмитро, попри графік, знаходить час бути поруч, коли дозволяє служба.
Виклики сімейного життя: служба, материнство та баланс
Служба Дмитра — це не просто робота. Це ритм, який диктує розлуки, тривогу й потребу в постійній внутрішній опорі. Леся не раз зізнавалася, що бачиться з коханим рідко, але ці зустрічі стають особливо цінними. Вона підтримує його не гучними словами, а справою: організовує побут, ділиться позитивом, зберігає легкість навіть у складні дні.
Вік різниця в дев’ять років стала темою жартів самої Лесі. В одному з дописів вона написала приблизно так: «Так, мій чоловік молодший за мене на вісім років. Я хотіла ще молодшого, але був тільки такий». Гумор — їхній спільний захист. Він допомагає знімати напругу, коли Дмитро повертається з чергового циклу, а Леся втомлена після зйомок і нічних годувань.
Їхня пара демонструє, як можна залишатися собою в будь-яких умовах. Вона — публічна людина, яка не втрачає індивідуальності. Він — воїн, який не перестає бути ніжним чоловіком і батьком. Разом вони створюють простір, де син росте в атмосфері любові й поваги до обох батьківських ролей.
Плани на весілля та продовження історії
Пара досі не реєструвала шлюб офіційно, але активно планує весілля. Леся неодноразово говорила, що хоче не просто розпис, а справжнє свято з друзями, емоціями й улюбленими артистами. Серед бажаних гостей — Андрій Данилко в образі Вєрки Сердючки. Це не каприз зірки, а мрія людини, яка цінує український гумор і колорит.
Їхня історія триває. Кожне нове фото з сином, кожна згадка про службу чи материнство — це маленькі цеглинки великої будівлі під назвою «родина». У 2026 році, коли країна все ще бореться, такі історії стають особливо важливими. Вони нагадують: навіть коли світ навколо хиткий, любов і взаємна підтримка можуть стати найміцнішим фундаментом.
Дмитро Бабчук і Леся Нікітюк — не просто «чоловік зірки» й «його обраниця». Це двоє людей, які обрали один одного свідомо, з відкритими очима й серцями. І саме тому їхня історія продовжує надихати тисячі українців, які шукають свою опору в найскладніші часи.