Шахед-136 — це іранський барражуючий боєприпас типу one-way attack drone, який поєднує простоту конструкції з вражаючою дальністю польоту. Апарат з дельтаподібним крилом, штовхаючим гвинтом та поршневим двигуном здатен долати 1500–2500 км, несучи бойову частину масою 40–50 кг. Його поява в небі України з вересня 2022 року показала, як масове застосування дешевих дронів-камикадзе може виснажувати систему протиповітряної оборони супротивника.
Росія отримала перші партії з Ірану, перейменувала їх на «Герань-2» і швидко розгорнула власне виробництво. До 2025–2026 років завод в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані випускав сотні одиниць щомісяця, а плани на рік сягали десятків тисяч дронів. Тактика масованих нічних атак дозволяє проривати ешелоновану оборону навіть за високого відсотка перехоплень.
Сучасні модифікації отримали інфрачервоні камери, модулі штучного інтелекту на базі Nvidia Jetson та покращену стійкість до радіоелектронної боротьби. Це перетворило початкову іранську модель на платформу, яка продовжує еволюціонувати і змушує переглядати доктрини повітряної оборони в різних країнах світу.
Історія створення та шлях до масового застосування
Розробка Шахед-136 велася іранською компанією Shahed Aviation Industries у співпраці з HESA. Перші публічні кадри з’явилися 2020–2021 року. Апарат одразу позиціонували як доступний засіб дальнього ураження стаціонарних цілей — від військових об’єктів до інфраструктури.
У вересні 2022 року Росія почала масово застосовувати іранські дрони проти України. Перші удари зафіксували на Харківщині. Уже за кілька тижнів «Герані-2» з’явилися над Київщиною, Одесою та іншими регіонами. Іран постачав готові апарати та компоненти, а Росія паралельно розгортала складальне виробництво.
До середини 2023 року на майданчику «Алабуга» почалася повноцінна збірка. Російські інженери внесли зміни в конструкцію фюзеляжу, бойові частини та системи навігації. Це дозволило зменшити залежність від іранських поставок і наростити темпи випуску. До 2025 року територія заводу значно розширилася, а виробництво набуло промислового масштабу.
Технічний устрій та принцип роботи
Шахед-136 має характерну схему «літаюче крило» з вертикальними стабілізаторами на кінцях консолей. Довжина апарату становить 3,5 м, розмах крила — 2,5 м, злітна маса — близько 200 кг. Корпус виконаний з композитних матеріалів на основі склопластику, іноді з елементами вуглецевого волокна в російських версіях.
Силова установка — поршневий двигун MD-550 (клон німецького Limbach L550E) потужністю близько 50 к.с. Він працює за двотактною схемою і видає низький, добре впізнаваний звук, через який дрони в Україні прозвали «мопедами». Гвинт штовхаючого типу розташований у хвостовій частині.
Навігація базується на інерціальній системі з корекцією за сигналами GNSS (GPS/ГЛОНАСС). Пізніші російські та іранські модифікації отримали антени з підвищеною стійкістю до перешкод (CRPA) та багатоканальні приймачі. Деякі екземпляри серії MS оснащені інфрачервоною камерою та модулем штучного інтелекту Nvidia Jetson Orin, який обробляє зображення та порівнює його з попередньо завантаженими моделями цілей.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Довжина | 3,5 м | Базова модель |
| Розмах крила | 2,5 м | Дельтаподібна схема |
| Злітна маса | ~200 кг | Залежить від модифікації |
| Бойова частина | 40–50 кг (до 90 кг у деяких російських версіях) | Фугасно-осколкова, термобарична або кумулятивна |
| Дальність польоту | 1500–2500 км | Залежить від маси бойової частини та модифікації |
| Крейсерська швидкість | 150–185 км/год | Поршневий двигун MD-550 |
| Висота польоту | До 4000 м | Типова робоча висота — 500–3000 м |
| Навігація | ІНС + GNSS, у нових версіях — AI та оптична корекція | Стійкість до РЕБ підвищена |
Дані узагальнено з технічних описів та аналізів незалежних експертних організацій.
Запуск здійснюється з наземних установок за допомогою твердопаливного прискорювача. Після набору швидкості апарат переходить у горизонтальний політ за попередньо закладеною програмою. У кінцевій фазі сучасні версії можуть використовувати камеру та алгоритми розпізнавання для точнішого ураження.
Варіанти та модернізації: від базової моделі до версій зі штучним інтелектом
Базовий іранський Шахед-136 мав відносно просту конструкцію. Російські фахівці швидко почали вносити зміни. З’явилися бойові частини з вольфрамовими шариками для посилення осколкової дії, термобаричні варіанти та важчі 90-кілограмові заряди (з відповідним зменшенням дальності).
У 2025 році українська розвідка виявила та проаналізувала дрони серії MS. Вони отримали інфрачервону камеру та американський модуль Nvidia Jetson Orin, призначений для обробки відео та автономного розпізнавання цілей. Дрон може самостійно порівнювати зображення з еталонними моделями та коригувати траєкторію в реальному часі.
Паралельно розвиваються реактивні версії — Shahed-238 та російський аналог під назвою «Герань-3». Вони мають вищу швидкість і стелю, але більшу вартість та теплову помітність. Деякі екземпляри отримали елементи телеуправління та можливість запуску з морських платформ.
Українська сторона також створила власні аналоги — «Батяр» та Artemis ALM-20 — з використанням оптичної навігації та штучного інтелекту. Сполучені Штати представили LUCAS — дрон, розроблений на основі зворотного інжинірингу захоплених Шахедів.
Масштабне виробництво в Росії та роль «Алабуги»
Спочатку Росія отримувала готові дрони та комплекти з Ірану. Уже в 2023 році на майданчику «Алабуга» запустили складання. До 2025–2026 років підприємство значно розширилося — територія зросла на сотні гектарів. За оцінками, щоденний випуск сягав сотень одиниць, а річні плани включали десятки тисяч «Гераней-2» та десятки тисяч хибних цілей типу «Гербера».
Виробництво використовує як іранські, так і російські компоненти, а також деталі з третіх країн. Це дозволяє обходити частину санкцій та підтримувати високі темпи. Дрони фарбують у матовий чорний колір для кращої маскування вночі, а крила отримують стільникову структуру для зниження радіолокаційної помітності.
Застосування проти України: тактика масованих атак
Російські війська використовують Шахед-136/Герань-2 для ударів по енергетичній інфраструктурі, військових об’єктах, залізницях та цивільних районах. Тактика проста: запускати десятки або сотні дронів одночасно в різних напрямках. Навіть при 70–80 % перехоплень частина апаратів досягає цілей.
Нічні атаки супроводжуються характерним звуком двигуна, який чути за кілька кілометрів. Це створює додатковий психологічний тиск на населення. Дрони часто летять на середніх висотах, використовуючи рельєф місцевості та попередньо розвідані маршрути.
Окремі екземпляри виконують роль розвідників або хибних цілей, змушуючи українські засоби ППО витрачати боєкомплект. У 2025 році зафіксовано випадки застосування модернізованих дронів з елементами автономного наведення на конкретні типи об’єктів.
Психологічний та економічний вплив
Для цивільного населення «шаходи» стали частиною повсякденної реальності. Сирени повітряної тривоги, очікування гулу двигуна та можливі вибухи впливають на психічний стан мільйонів людей. Руйнування енергетичної інфраструктури взимку призводить до тривалих відключень світла та тепла.
З економічного погляду Шахед-136 демонструє класичну асиметрію. Вартість одного дрона оцінюють у 10–80 тисяч доларів залежно від модифікації. Перехоплення ж часто вимагає застосування ракет вартістю від сотень тисяч до кількох мільйонів доларів. Такий дисбаланс змушує шукати дешевші засоби протидії — від мобільних вогневих груп з кулеметами до перехоплювачів на базі БПЛА.
Протидія та захист: еволюція засобів
Україна швидко адаптувалася до нової загрози. Крім традиційних зенітних ракетних комплексів, активно використовують:
- Мобільні групи на пікапах та бронемашинах з крупнокаліберними кулеметами та автоматичними гарматами.
- Засоби радіоелектронної боротьби для придушення або підміни сигналів GNSS.
- Перехоплювачі на базі БПЛА та спеціальні системи типу Vampire з некерованими ракетами.
- Акустичні датчики та мережі мікрофонів для раннього виявлення.
Міжнародні партнери постачають сучасні зенітні системи, але їхня кількість обмежена. Тому ключовим напрямком стало поєднання дорогих високотехнологічних засобів з масовими дешевими рішеннями. Ефективність перехоплення в окремі періоди сягала 80 % і вище, однак обсяг атак залишався високим.
Що далі: Shahed-подібні дрони в майбутніх конфліктах
Технологія дешевих дальніх дронів-камикадзе вже вплинула на підходи до повітряної оборони в усьому світі. Сполучені Штати створили власний аналог LUCAS, Україна — «Батяр» та Artemis ALM-20. Подібні апарати з’являються в інших країнах.
Подальша еволюція йтиме шляхом інтеграції штучного інтелекту, покращення стійкості до РЕБ, зменшення помітності та збільшення точності. Реактивні версії з вищою швидкістю вже тестуються. У майбутніх конфліктах такі дрони можуть стати стандартним інструментом як для державних армій, так і для нерегулярних формувань.
Шахед-136 показав, що в сучасній війні не обов’язково мати найдорожчу техніку. Достатньо масовості, адаптивності та розуміння асиметрії витрат. Цей урок уже впливає на плани переозброєння багатьох країн і змушує переосмислювати баланс між наступальними та оборонними можливостями в повітрі.