Віталій Вікторович Шабунін народився 26 листопада 1984 року в Рівному в родині військового. Уже в студентські роки він виявив непересічну активність: на п’ятому курсі Рівненського інституту слов’янознавства його обрали депутатом Рівненської міської ради. Це стало першим кроком у системну боротьбу з недоліками місцевого врядування. Пізніше, переїхавши до Києва 2008 року, він працював у громадській мережі «ОПОРА» та очолював Всеукраїнську фундацію регіональних ініціатив. Такий досвід сформував у нього чітке розуміння: корупція — не поодинокі випадки, а системна хвороба, яку лікують лише через прозорі інституції та постійний громадський контроль.
У 2012 році разом із Дар’єю Каленюк Шабунін заснував громадську організацію «Центр протидії корупції». Перший рік команда працювала на волонтерських засадах, а з 2013-го організація почала отримувати підтримку міжнародних донорів. За цей час ЦПК перетворився на одну з найвпливовіших антикорупційних сил країни. Організація лобіювала створення Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Вищого антикорупційного суду. Саме завдяки таким зусиллям з’явилася можливість притягувати до відповідальності високопосадовців, які раніше вважали себе недоторканними.
Шабунін обіймав посаду голови першої Ради громадського контролю при НАБУ у 2015–2016 роках, був членом Національної ради з питань антикорупційної політики та входив до комісії з відбору керівника САП. У 2014 році він балотувався до Верховної Ради за списком партії «Громадянська позиція». Ці кроки показують послідовну стратегію: не просто викривати окремі схеми, а вибудовувати механізми, які роблять корупцію ризикованою справою для будь-якого чиновника.
Ключові тези статті
Віталій Шабунін — це не просто активіст, а архітектор сучасної української антикорупційної системи, який поєднує глибокий аналіз державних процесів із готовністю йти на особисті ризики. За роки роботи ЦПК за його участі вдалося домогтися створення незалежних інституцій, які вже винесли понад 200 вироків у справах топкорупції, та просунути більше 50 важливих законів.
Під час повномасштабної війни він добровільно мобілізувався до Збройних сил, понад чотири роки поєднував службу з антикорупційною діяльністю в оборонній сфері та зробив вагомий внесок у збереження ключової бойової ІТ-системи DELTA. У травні 2026 року його демобілізували за рішенням військово-лікарської комісії через втрату більшої частини зору, після чого він повернувся до повноцінної роботи в ЦПК.
Попри численні спроби тиску — від підпалу будинку 2020 року до кримінального провадження 2025 року — Шабунін продовжує наполягати на прозорості державних витрат, особливо в оборонному секторі, де кожна гривня впливає на здатність армії захищати країну.
Ранні роки та формування світогляду
Рівне 1980–1990-х років, де пройшло дитинство Віталія, дало йому чітке уявлення про різницю між деклараціями влади та реальним життям. Батько-військовий прищепив дисципліну та розуміння відповідальності. Мати Тамара Шабуніна створила атмосферу, в якій чесність не була абстрактним поняттям. Уже в університеті майбутній активіст зіткнувся з типовими для того часу проблемами: непрозорі конкурси, адміністративний ресурс, відсутність зворотного зв’язку від влади.
Обрання депутатом міської ради в 22 роки стало практичною школою. Шабунін працював помічником народних депутатів Віктора Матчука та Лесі Оробець. Це дозволило побачити механізми ухвалення рішень на найвищому рівні та зрозуміти, чому багато добрих ініціатив гинуть у кабінетах. У 2008 році переїзд до Києва та робота в «ОПОРІ» розширили горизонт: моніторинг виборів, громадський контроль за владою, аналіз законодавства. Саме тоді сформувалася головна ідея — корупцію треба не просто викривати, а позбавляти її живильного середовища через системні зміни.
Заснування Центру протидії корупції та перші результати
2012 рік став поворотним. Шабунін та Каленюк вирішили створити організацію, яка не просто реагуватиме на скандали, а працюватиме на випередження. Перші місяці — суцільний волонтерський ентузіазм: аналіз законопроєктів, підготовка звернень, зустрічі з депутатами. З 2013 року з’явилася можливість наймати фахівців завдяки грантовій підтримці урядів США, ЄС та приватних фондів. Це викликало критику з боку опонентів, які називали ЦПК «грантоїдами». Однак незалежне фінансування дозволило організації зберігати жорстку позицію навіть щодо найвпливовіших політиків.
ЦПК швидко став помітним гравцем. Організація розслідувала схеми часів Януковича та Порошенка, публічно вимагала відставки генпрокурорів Махніцького, Яреми та Шокіна. За даними самої організації, завдяки її роботі відкрили понад 150 кримінальних проваджень. Шабунін особисто коментував справи щодо депутатів Пашинського, Іванющенка, братів Клюєвих, Ігоря Кононенка та Миколи Мартиненка. Кожна така заява супроводжувалася детальним аналізом документів та вимогами до правоохоронців.
Участь у створенні антикорупційних інституцій
Найважливішим внеском Шабуніна та ЦПК стало лобіювання створення незалежних органів. До 2014 року Україна не мала спеціалізованих структур для боротьби з топкорупцією. НАБУ, САП та ВАКС з’явилися саме завдяки наполегливій роботі громадянського суспільства, в якій ЦПК відіграв одну з провідних ролей.
| Інституція / Реформа | Роль ЦПК та Шабуніна | Досягнутий результат |
|---|---|---|
| НАБУ, САП, ВАКС | Активне лобіювання та громадський тиск | Створено незалежні органи для розслідування, обвинувачення та суду над топкорупціонерами |
| Електронне декларування | Просування та захист системи | Подано понад 7,5 млн декларацій, запроваджено публічний контроль статків |
| Реєстр бенефіціарних власників | Адвокація відкриття даних | Прозорість власності компаній, ускладнення схем з відмиванням |
| Реформи оборонних закупівель та БЕБ | Моніторинг та пропозиції під час війни | Законодавчі зміни для підвищення прозорості, протидія спробам запровадити «амністію» для корупції в оборонці |
Ці цифри — не суха статистика. Кожна нова інституція означала, що раніше недоторканні схеми стали ризикованими. Для звичайного громадянина це означає менше вкрадених грошей з бюджету на дороги, лікарні чи армію.
Військова служба та захист DELTA
24 лютого 2022 року Шабунін добровільно мобілізувався до територіальної оборони. Понад чотири роки він поєднував службу з антикорупційною роботою. У 2025–2026 роках ДБР оголосило йому підозру в ухиленні від служби та шахрайстві через нібито фіктивне відрядження до НАЗК. Сам активіст та його соратники вважають справу політичним переслідуванням за критику Офісу президента та спроби заблокувати конкурс на голову Бюро економічної безпеки.
Найбільшою гордістю Шабуніна за час служби стало збереження бойової ІТ-системи DELTA. Впливова група генералів Генштабу просувала альтернативну систему «Дзвон», за якою, за словами активіста, стояла корупційна схема. Завдяки зусиллям команди, до якої долучився Шабунін, вдалося домогтися судового розгляду щодо заступника начальника Генштабу та його спільників. Сьогодні DELTA — центральна система ситуаційної обізнаності на фронті, яку позитивно оцінюють навіть міжнародні партнери, зокрема міністр армії США.
Ця історія ілюструє головний принцип Шабуніна: антикорупційна робота не припиняється на цивільному житті. Коли йдеться про оборону, корупція в закупівлях чи ІТ-системах безпосередньо впливає на життя солдатів та результат бойових дій.
Виклики, тиск та особисті втрати
Боротьба з системою ніколи не була безпечною. 23 липня 2020 року в будинку Шабуніна в селі Гнідин під Києвом сталася пожежа, яку експертиза визнала умисним підпалом. За два тижні до події перевіряли газовий лічильник. Поліція відкрила справу про посягання на життя родини. Представництво ЄС та Світовий банк висловили стурбованість. У грудні того ж року біля квартири матері в Рівному та тещі в Києві знайшли саморобні вибухові пристрої з гранатами.
У 2017 році стався інцидент біля Дніпровського військкомату з проросійським блогером Філімоненком. Шабунін вдарив його після образи колеги. Справа тягнулася роками і в травні 2026 року завершилася вироком за насильство щодо журналіста. Багато політиків та журналістів назвали переслідування надуманим, а Філімоненка — провокатором, який пізніше сам заявляв про шантаж на замовлення СБУ.
Ці епізоди показують ціну, яку платить людина, яка системно чіпає корупційні інтереси на найвищому рівні. Шабунін ніколи не приховував, що його родина та особиста безпека стали мішенню.
Сім’я, цінності та мотивація
Шабунін одружений з Оленою Сергіївною Шабуніною з травня 2009 року. У пари є донька та син. Він — парафіянин київської протестантської церкви «Народ Божий», євангельський християнин. Віра для нього — не публічна декларація, а внутрішній стрижень, який допомагає зберігати послідовність навіть у найскладніші моменти.
У деклараціях та публічних заявах Шабунін завжди підкреслював, що його основний дохід — зарплата в ЦПК та військова служба. Критики часто згадували будинок під Києвом та грантове фінансування. Сам активіст відповідав, що незалежне фінансування — єдина можливість зберігати жорстку позицію щодо влади.
Після демобілізації: продовження боротьби
У травні 2026 року Віталій Шабунін завершив службу в ЗСУ за рішенням військово-лікарської комісії. Втрата більшої частини зору стала наслідком років напруги та служби. Він повернувся до повноцінної роботи в ЦПК, де продовжує займатися моніторингом оборонних закупівель, захистом антикорупційних інституцій та просуванням реформ.
Сьогодні, коли країна проходить через найскладніший період своєї історії, досвід Шабуніна набуває особливого значення. Він показує, що антикорупційна боротьба — це не кампанія на кілька років, а постійна робота з вибудовування правил, за яких чесність стає вигіднішою за корупцію. Його шлях — від молодого депутата з Рівного до людини, яка вплинула на створення цілої системи незалежних органів — доводить: системні зміни можливі, коли є наполегливість, компетентність та готовність платити особисту ціну.
Шабунін залишається однією з небагатьох публічних фігур, яка послідовно критикує владу незалежно від того, хто саме її очолює. У час, коли довіра до інститутів критично важлива для стійкості держави, такі люди виконують роль запобіжника. Їхня робота не завжди помітна на фронті чи в новинах, але саме вона визначає, наскільки ефективно країна зможе використовувати свої ресурси для перемоги та відновлення.