Історія Мінських домовленостей 2014 та 2015 років показує, що російський лідер Володимир Путін розглядає дипломатію як продовження війни іншими засобами. Джерело пише, що Путін використовував переговори в Мінську, щоб відвернути увагу від України та вивести європейські країни з рівноваги.
«Він сподівався, що інтерес до України згасне, а після цього спровокувати політичний колапс у Києві. Коли бажані результати не матеріалізувалися, Путін знову вдався до війни», — йдеться у статті.
Плани на нове перемир’я
Автори прогнозують, що в разі нового припинення вогню Путін намагатиметься діяти тим самим шляхом. Він розглядатиме перемир’я як обхідний шлях до досягнення військових цілей. Тим часом його війна в Україні зайшла в глухий кут, і щоб врятувати позиції, Путін буде змушений йти на ескалацію. Один із шляхів — посилення ракетних обстрілів України на тлі нестачі ракет для ППО. Або ж спроба завдати ударів по оборонній інфраструктурі європейських країн, таких як Польща чи країни Балтії. Однак на тлі невдоволення всередині Росії він може піти на припинення вогню.
Путін, який уявляє Росію світовою державою, не буде готовий обмежити перемир’я лише українським питанням. Він прагне створити пояс слухняних сусідів за прикладом Білорусі, але це неможливо без підпорядкування України. Європейські країни відмовляються вести переговори з РФ за рахунок України. Путін погодився б на припинення вогню лише в тому випадку, якби це сприяло досягненню його початкових військових цілей.
Насамперед він наполягав би на проведенні виборів в Україні, під час яких розпочав би підривну діяльність, щоб заплутати процес, маніпулювати інформаційним простором і просувати наративи про корупцію. Він також сподівається після війни послабити європейську підтримку України та зірвати процес вступу до ЄС. Під час переговорів Росія діяла б максимально заплутано, висуваючи на перший план країни, які можуть погодитися на легітимізацію російської військової присутності на окупованих територіях. Прагнення Путіна до розділення та завоювання є чи не єдиною причиною, через яку він розглядає будь-які переговори.
Умови стійкого врегулювання
Стійке врегулювання, вважають автори, стане можливим лише за умови реального перегляду розрахунків Росії. Для цього необхідно змусити Москву відмовитися від прагнення домінувати над Україною. Хоча це й малоймовірно, доки Путін залишається в Кремлі. Саме тому допомога Україні має зберігатися й розширюватися задля довгострокової безпеки та незалежності.
На даному етапі Путін відкидає заклики до мирних переговорів. Навпаки, він може зважитися на ескалацію в найближчі кілька місяців. При цьому він наполягає на тому, щоб російська армія продовжувала спроби захопити решту міст Донбасу. В українській розвідці також вважають, що Путін готується до подальших кроків у війні, а не до миру. У Росії можуть вичерпатися ресурси на продовження інтенсивної війни, яку вона веде вже чотири роки. Тим часом Україна зміцнює ППО, запускаючи виробництво протибалістичних ракет. Тому РФ може спробувати різко посилити тиск у найближчі кілька місяців, намагаючись використати час на свою користь.