Ace One — це амбітний український проєкт багатоцільового ударного стелс-БПЛА, який поєднує високу дозвукову швидкість, технології зниження помітності для радарів та систему штучного інтелекту, здатну керувати роями безпілотників. Розробка міжнародної української компанії Air Combat Evolution (ACE) позиціонує дрон як платформу для глибоких ударів, розвідки, придушення ППО та супроводу пілотованих літаків у складних умовах сучасного повітряного бою.
Заявлені характеристики вражають своєю амбіційністю: бойовий радіус до 1500 км, практична стеля 13 700 м, максимальна швидкість близько 0,95 Маха та корисне навантаження 900–950 кг у двох внутрішніх відсіках. На 2026 рік проєкт залишається переважно на стадії концепції та наземних випробувань окремих систем, однак його поява в 2021 році стала яскравим проявом прагнення України до створення власних високотехнологічних оборонних рішень у час, коли дронова війна кардинально змінила правила бою.
Історія створення та команда, що стоїть за проєктом
У червні 2021 року на виставці «Зброя та безпека» в Києві вперше показали макет Ace One. Це був не просто черговий концепт — за ним стояли реальні фахівці з українською авіакосмічною спадщиною. Головним конструктором став Олександр Лось, колишній президент ДП «Антонов», а Володимир Усов, екс-голова Державного космічного агентства України та член Міжнародної академії космонавтики, очолив напрямок продукту в компанії.
Команда налічувала близько 25 провідних українських інженерів та науковців аерокосмічної галузі. Компанія Air Combat Evolution, зареєстрована як міжнародна українська структура, поставила собі за мету створити дрон, який не просто доповнював би існуючі системи, а став би проривом у класі апаратів з корисним навантаженням до тонни. Презентація супроводжувалася амбітними заявами: «Таких безпілотників ані в Україні, ані у світі ще не було».
З того часу минуло п’ять років повномасштабної війни. Ресурси держави та індустрії переорієнтувалися на масове виробництво FPV-дронів, крилатих ракет та інших систем, перевірених у боях. Ace One не зник з інформаційного поля — у 2025–2026 роках про нього згадують у контексті унікальних українських розробок, — проте публічних доказів льотних випробувань чи серійного виробництва досі немає. Це типова доля багатьох амбітних проєктів у часи, коли швидкість і масовість часто важливіші за технологічну витонченість.
Конструкція та технічні характеристики
Ace One виконаний за схемою «літаюче крило» — без традиційного фюзеляжу та вертикального оперення. Така архітектура не випадкова. Вона одночасно покращує аеродинамічну ефективність і радикально знижує ефективну площу розсіювання радіолокаційного сигналу. Радарні хвилі, потрапляючи на гладкі, похилі поверхні, відбиваються в сторони, а не назад до джерела. Внутрішні відсіки озброєння дозволяють не виносити ракети на зовнішні піллони, зберігаючи «невидимість».
Ось ключові заявлені параметри:
| Параметр | Значення | Пояснення |
|---|---|---|
| Максимальна злітна маса | 7,5 тонни | Клас важкого тактичного дрона |
| Розмах крила / довжина | 11 м / ~8 м | Компактний для такої маси |
| Максимальна швидкість | 0,95 Маха (~1000–1100 км/год) | Висока дозвукова, близька до бар’єру |
| Бойовий радіус | 1500 км | Стратегічна глибина застосування |
| Практична стеля | 13 700 м | Вище більшості систем ППО |
| Корисне навантаження | 900–950 кг | У двох внутрішніх відсіках |
| Двигун | Український турбореактивний (сімейство АІ-322) | Виробництво «Мотор Січ» / «Івченко-Прогрес» |
Ці цифри роблять Ace One одним із найшвидших і найдальнобійніших дронів у своєму класі. Для порівняння: багато сучасних ударних БПЛА, таких як Bayraktar TB2, мають крейсерську швидкість у 2–3 рази нижчу і значно меншу стелю.
Штучний інтелект, ройові тактики та концепція «вірного супутника»
Найцікавіша частина проєкту — не залізо, а «мозок». Ace One задумано як платформа з бортовим штучним інтелектом, який може самостійно приймати рішення в умовах сильного радіоелектронного придушення. У сучасній війні, де супротивник активно застосовує РЕБ, зв’язок з оператором часто втрачається. Автономність стає не розкішшю, а умовою виживання.
Ройові можливості означають, що один Ace One може виступати лідером групи менших дронів або кількох собі подібних. Замість того щоб втрачати весь рій при знищенні одного апарата, система розподіляє завдання. Це концепція, яку активно розвивають у США (програма CCA — Collaborative Combat Aircraft) та Австралії (MQ-28 Ghost Bat). Ace One претендує стати українським варіантом «вірного супутника» — безпілотника, який супроводжує пілотований винищувач, розширює його датчики, бере на себе частину ударних завдань і ризикує першим.
Українські розробники стверджують, що в класі бойових дронів з корисним навантаженням до тонни Ace One не має аналогів за поєднанням швидкості, стелс-характеристик та інтелекту.
Бойове застосування та місце в сучасній війні
Ace One замислювався як багатоцільова машина:
- глибока розвідка та удари по критичній інфраструктурі супротивника;
- придушення систем ППО (SEAD/DEAD);
- патрулювання великих територій;
- супровід авіації та координація роїв;
- нанесення точкових ударів високоточним озброєнням класу «повітря–повітря» та «повітря–земля».
У контексті війни, яку веде Україна, такий дрон міг би стати «довгою рукою» для дій у глибокому тилу або в умовах щільної ППО. На відміну від дешевих FPV-дронів і баражуючих боєприпасів, які масово застосовуються сьогодні, Ace One — це дорогий, але живучий актив, здатний проникати туди, де масові дрони гинуть від засобів РЕБ та винищувачів.
Вартість одного апарата, за оцінками 2021 року, становила 12–13 мільйонів доларів. Для порівняння: це значно дешевше за сучасний винищувач, але набагато дорожче за будь-який масовий дрон. Тому логіка застосування — не «гарматне м’ясо», а високоточний інструмент для найскладніших завдань.
Виклики та реалії 2026 року
Попри весь оптимізм презентації, шлях від макета до бойового застосування виявився довшим. Планований перший політ у 2023–2024 роках публічно не підтверджений. Відсутні фото чи відео льотного прототипу. Це не означає, що роботи зупинилися — багато оборонних проєктів у воюючій країні ведуться в режимі максимальної секретності. Однак це сигналізує про об’єктивні труднощі: потребу в дорогих випробувальних стендах, доступ до сучасних матеріалів для стелс-покриттів, стабільне постачання двигунів та авіоніки в умовах санкцій та війни.
Українська оборонна індустрія за ці роки зробила колосальний ривок у масових дронах. Ace One залишається символом іншого полюса — спроби створити не масовий, а технологічно передовий продукт, який міг би конкурувати з найкращими світовими зразками.
Чому Ace One важливий навіть без серійного виробництва
Навіть якщо повноцінний льотний зразок з’явиться не завтра, проєкт уже виконав важливу роль. Він продемонстрував, що українські інженери здатні мислити на рівні глобальних лідерів у сфері безпілотних систем. Він зберіг і розвинув компетенції, накопичені ще за часів Антоновського КБ. І він став частиною ширшої розмови про майбутнє повітряної війни, де пілотовані та безпілотні платформи діятимуть у тісній зв’язці, а штучний інтелект братиме на себе дедалі більше рішень.
Для початківців, які тільки знайомляться з темою військових дронів, Ace One — це приклад того, як один апарат може поєднувати функції розвідника, ударної машини та командира рою. Для просунутих читачів — це цікавий кейс балансу між амбіціями та реальними можливостями воюючої держави, а також ілюстрація глобального тренду: світ рухається від великих дорогих літаків до змішаних груп «людина + дрон» з елементами автономності.
Українське небо вже ніколи не буде таким, як раніше. І в цій новій реальності проєкти на кшталт Ace One — не просто технічні розробки. Це заявка на те, що Україна має не лише захищатися наявними засобами, а й формувати власне майбутнє в повітрі.