ПТРК «Корнет» — це російський протитанковий ракетний комплекс другого покоління з напівавтоматичним наведенням по лазерному променю, який з моменту прийняття на озброєння у 1998 році став одним із найпотужніших засобів боротьби з бронетехнікою. Його тандемна кумулятивна бойова частина долає динамічний захист сучасних танків, пробиваючи еквівалент 1200 і більше міліметрів гомогенної броні. За десятиліття система еволюціонувала від переносного комплексу до багатоцільової платформи з дистанційним керуванням, автоматичним супроводом цілі та новими легкими ракетами, здатними ефективно працювати проти середньої броні, фортифікацій і навіть легких надводних цілей.
Сучасні модифікації, зокрема Корнет-ЕМ, отримали дальність стрільби до 8–10 км залежно від типу ракети, підвищену швидкість польоту та можливість одночасного ураження двох цілей завдяки кодуванню променя. Це дозволяє розрахунку залишатися в укритті, а сам комплекс інтегрується на різні носії — від звичайного триноги до бойових машин і навіть перспективних роботизованих платформ. У реальних конфліктах «Корнет» неодноразово підтверджував свою репутацію: від успішних ударів по ізраїльських танках «Меркава» в Лівані 2006 року до застосування в Сирії та під час повномасштабного вторгнення в Україну, де трофейні зразки використовували й українські підрозділи.
Система продовжує модернізуватися станом на 2026 рік. З’явилися дистанційно керовані варіанти, випробувані у 2025-му, та нова легка ракета 9М134 «Булат», яка розширює тактичні можливості, дозволяючи економити важкі боєприпаси для пріоритетних цілей. «Корнет» давно перестав бути виключно «вбивцею танків» — він став універсальним інструментом поля бою, що адаптується до нових реалій електронної війни та активного захисту бронетехніки.
Історія створення та шлях до озброєння
Розробка комплексу в Тульському конструкторському бюро приладобудування стартувала наприкінці 1980-х на базі танкового керованого озброєння «Рефлекс». Інженери прагнули створити систему, яка перевершить попередні дротяні ПТРК типу «Фагот» і «Конкурс» за дальністю, стійкістю до перешкод та здатністю боротися з танками, оснащеними динамічним захистом. Лазерне наведення по променю замінило вразливі дроти, а нова аеродинамічна схема «качка» забезпечила стабільний політ навіть на граничних дистанціях.
Прийняття на озброєння відбулося у 1998 році. Уже перші партії показали переваги: мінімальна дальність стрільби всього 100 метрів, можливість ураження цілей, що рухаються зі швидкістю до 70 км/год, і висока точність — кругове ймовірне відхилення близько 0,3 метра. Виробництво налагодили на заводах імені Дегтярьова та Вольському механічному. До 2009 року виготовили понад 35 тисяч ракет, а згодом обсяги зросли завдяки експорту та модернізаціям.
Еволюція не зупинилася. Експортна версія «Корнет-Е» швидко знайшла покупців у десятках країн. Пізніше з’явилися Корнет-Д та Корнет-ЕМ з розширеними можливостями, включаючи ураження повітряних цілей на малих швидкостях. Кожен етап модернізації відповідав на конкретні виклики поля бою — від активного захисту танків до потреби в дистанційному керуванні для зниження втрат серед розрахунків.
Принцип роботи та технічні характеристики
Серцем комплексу залишається напівавтоматична система наведення по лазерному променю. Оператор утримує прицільну марку на цілі, а ракета самостійно коригує траєкторію, слідуючи за променем. Це рішення забезпечує високу стійкість до радіоелектронних перешкод порівняно з дротяними системами та дозволяє зберігати точність навіть у складних метеоумовах. Сучасні версії додають автоматичний супровід цілі, що наближає роботу до концепції «вистрілив і забув», хоча оператор усе ще повинен підтримувати візуальний контакт до моменту влучання.
Ракета калібру 152 мм важить близько 26 кг (у транспортно-пусковому контейнері — 29 кг). Довжина — 1200 мм, розмах крил — 460 мм. Твердопаливний двигун розганяє її до надзвукової швидкості понад 250 м/с. Бойова частина тандемна кумулятивна: попередній заряд підриває динамічний захист, а основний кумулятивний струмінь пробиває основну броню. За різними оцінками, пробивна здатність становить 1000–1300 мм гомогенної броні за динамічним захистом залежно від модифікації ракети.
Переносна пускова установка 9П163М-1 важить близько 25–26 кг і розгортається двома військовослужбовцями менш ніж за хвилину. Бойова скорострільність — 2–3 постріли за хвилину, час перезарядження — близько 30 секунд. Температурний діапазон роботи — від –50 до +50 °C. Для нічного застосування використовують тепловізійний приціл, що забезпечує виявлення танка на відстані до 4,5 км.
Особливо важливою стала можливість запуску двох ракет з невеликою затримкою. Час між пусками менший за час реакції більшості комплексів активного захисту, що дозволяє «Корнету» долати навіть сучасні системи типу Trophy чи Afghanit. Це тактичне рішення суттєво підвищує шанси на ураження добре захищених цілей.
Варіанти комплексів та типи ракет
Система «Корнет» вирізняється широкою номенклатурою боєприпасів, що дозволяє адаптувати її під різні завдання. Ось основні модифікації ракет та їхні можливості:
- 9М133 / 9М133-1 (базова та експортна): дальність до 5500 м вдень, тандемна кумулятивна бойова частина, пробивність близько 1200 мм за динамічним захистом. Універсальний варіант для боротьби з основними бойовими танками.
- 9М133М-2 (Корнет-ЕМ): дальність до 8000 м, покращена тандемна частина з пробивністю до 1300 мм, вища швидкість польоту. Оснащена елементами автоматичного супроводу цілі.
- 9М133Ф / 9М133ФМ-2 / 9М133Ф-3: термобаричні та осколково-фугасні бойові частини. Дальність до 10 000 м для фугасних варіантів. Ідеальні для ураження піхоти в укриттях, легкої бронетехніки, будівель та польових фортифікацій.
- 9М134 «Булат» (нова, випробування завершено у 2025 році): калібр 82 мм, значно легша (близько 6,5 кг у контейнері), дальність понад 3500 м, тандемна бойова частина з пробивністю 250 мм за динамічним захистом. Призначена для економічного ураження середньої та легкої броні, бойових машин піхоти та цілей з активним захистом.
Пускові установки також різноманітні: переносні триноги, автоматизовані «Квартет» на чотири ракети, самохідні Корнет-Т на базі БМП-3 з автоматом заряджання, інтеграція в модулі «Бережок» на БМП-2 та інші носії. З 2025 року активно розвиваються дистанційно керовані варіанти, де оператор працює з безпечної відстані до 100 метрів від пускової установки.
Бойове застосування: від Лівану до України
У 2006 році під час Ліванської війни «Хезболла» вперше масово застосувала «Корнет-Е» проти ізраїльських танків «Меркава». Кілька машин отримали серйозні пошкодження, а в деяких випадках екіпажі зазнали втрат. Цей досвід став шоком для багатьох армій і показав, що навіть добре захищена бронетехніка вразлива до сучасних ПТРК на середніх дистанціях.
У Сирії комплекс використовували різні сторони конфлікту. Бойовики ІДІЛ у 2016–2017 роках знищили кілька турецьких танків Leopard 2A4 за допомогою трофейних або поставлених «Корнетів». Російські та сирійські сили застосовували систему проти фортифікацій і бронетехніки опозиції. Термобаричні ракети виявилися особливо ефективними в міській забудові та проти польових укриттів.
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року «Корнет» став одним із ключових засобів ураження бронетехніки на великих дистанціях. Російські підрозділи використовували його проти українських танків, БМП та легкої броні. Водночас українські сили неодноразово захоплювали комплекси та ракети. У липні 2022 року бійці 98-го батальйону територіальної оборони «Азов» Дніпро успішно застосували трофейний «Корнет» проти російської БМП. Подібні випадки повторювалися й пізніше, демонструючи практичну цінність трофейного озброєння.
Російські джерела заявляють про тисячі уражених цілей різних типів, включаючи зразки західної бронетехніки під час контрнаступу 2023 року. Незалежна верифікація таких заяв ускладнена, однак окремі інциденти, зокрема пошкодження британського Challenger 2 з подальшим детонуванням боєкомплекту, підтверджують високу потужність бойової частини. У 2025–2026 роках комплекс продовжує активно застосовуватися, адаптуючись до нових умов завдяки дистанційному керуванню та новим типам ракет.
Тактичні переваги, обмеження та роль на сучасному полі бою
Переваги «Корнета» очевидні для тих, хто працював з комплексом. Довга дальність стрільби дозволяє вражати цілі ще до того, як вони підійдуть на дистанцію ефективного вогню своїх гармат. Потужна тандемна бойова частина реально долає захист більшості існуючих танків. Багатоцільовість ракет — від кумулятивних до термобаричних — робить систему універсальною для батальйонно-полкової ланки. Сучасні версії з автоматичним супроводом і дистанційним керуванням значно знижують ризик для розрахунку.
Обмеження також присутні. Система вимагає прямої видимості цілі протягом усього польоту ракети, що робить розрахунок вразливим у відкритій місцевості без належного укриття. Вага контейнера з ракетою (29 кг) та пускової установки вимагає фізично підготовлених військовослужбовців або транспортних засобів. Вартість одного пострілу залишається високою, тому для ураження легких цілей доцільніше використовувати нові легкі ракети типу «Булат».
У сучасних умовах, коли дрони та засоби радіоелектронної боротьби відіграють ключову роль, «Корнет» доповнює, а не замінює інші системи. Він ефективний там, де потрібна велика дальність і потужна бойова частина, тоді як FPV-дрони або легші ПТРК беруть на себе завдання на ближніх дистанціях. Інтеграція з дистанційним керуванням та потенційне використання на роботизованих платформах відкриває нові тактичні горизонти.
Сьогодні «Корнет» — це не просто зброя минулого століття, а жива система, що продовжує вдосконалюватися. Її поява на полі бою змушує переглядати тактику застосування бронетехніки, шукати нові способи захисту та активного протидії. Для військових, які працюють з трофейними зразками, або для тих, хто вивчає сучасні протитанкові засоби, розуміння можливостей та обмежень цього комплексу стає важливою частиною професійної підготовки. Розмова про «Корнет» триває разом із еволюцією самої війни.