Проєкт зенітно-ракетної системи «Кільчень», розроблений у Державному конструкторському бюро «Південне», уособлює спробу України побудувати власний довгостроковий щит проти найскладніших повітряних загроз сучасності. Цей багатоканальний універсальний комплекс за задумом здатен перехоплювати як аеродинамічні цілі — від крилатих ракет і літаків до безпілотників, — так і балістичні ракети, діючи в умовах потужної радіоелектронної протидії та цілодобово.
Система позиціонується як мережецентрична платформа з елементами машинного навчання, розподіленими командними пунктами та високою стійкістю до перешкод, що дозволяє ефективно розподіляти ресурси в умовах насичених атак. Її поява могла б суттєво зменшити залежність від іноземних поставок систем великої дальності та зміцнити суверенітет у критично важливій сфері оборони.
За заявленими характеристиками «Кільчень» пропонує дальність ураження маневруючих аеродинамічних цілей до 280 км, виявлення дозвукових цілей до 400 км, а також можливість одночасного супроводу та ураження до 12–16 цілей з наведенням кількох ракет на кожну. Реалізація такого комплексу залишається на стадії проєкту, однак сама концепція вже вплинула на дискусії про майбутнє української стратегічної ППО.
Історія виникнення проєкту «Кільчень»
Ідея створення вітчизняної зенітно-ракетної системи великої дальності визріла в КБ «Південне» ще до повномасштабного вторгнення. Пропозиції щодо розробки комплексу Міністерству оборони України подали орієнтовно у 2018–2019 роках, і тоді ж ухвалили позитивне рішення.
Назва «Кільчень» походить від однойменної річки на Дніпропетровщині — символічний жест, що підкреслює прив’язку до регіону, де зосереджені ключові ракетобудівні потужності країни. У квітні 2021 року розробники публічно представили концепцію на профільних майданчиках, показавши рендери пускових установок, ракет та загальної архітектури системи.
Генеральний директор КБ «Південне» Олександр Кушнарьов та керівник групи проєктного відділу Валерій Перьков тоді детально розповідали про плани: мінімальна комплектація для бойової роботи за три роки, повний цикл дослідно-конструкторських робіт — близько п’яти років за умови стабільного фінансування. Вартість одного комплексу оцінювали приблизно у 150 мільйонів доларів, а загальні витрати на створення та випробування — понад 7 мільярдів гривень на той момент.
Попри ентузіазм інженерів та наявність виробничої бази (ракети планували виготовляти на «Південмаші», твердопаливні двигуни — за участі Павлоградського хімічного заводу, радіолокатори — силами підприємств «Іскра», «Квант-радіолокація» та кооперації з Харкова, Львова й Києва), фактичні масштабні роботи так і не розгорнулися у заплановані строки. Станом на 2025–2026 роки проєкт залишається у концептуальній або ранній стадії, хоча періодично з’являються згадки про можливе відновлення інтересу в контексті розбудови власної стратегічної ППО. Паралельно розвиваються інші вітчизняні напрямки, зокрема середньої дальності, що дає змогу формувати багатошарову систему оборони.
Технічний портрет комплексу: характеристики, які вражають
«Кільчень» замислювався як система, що поєднує велику дальність, високу щільність вогню та здатність працювати проти найскладніших цілей. Заявлені параметри включають дальність ураження дозвукових аеродинамічних цілей до 280 км, надзвукових винищувачів — близько 130 км, а балістичних цілей — до висот близько 44 км. Ймовірність ураження однієї аеродинамічної цілі оцінювали у 0,8, балістичної — у 0,6 при застосуванні кількох ракет на ціль.
Особливо цінною є багатоканальність: один комплекс у складі батареї може одночасно супроводжувати та атакувати до 12 цілей (або до 16 аеродинамічних за деякими оцінками), наводячи по дві ракети на аеродинамічну та до чотирьох — на балістичну. Це критично важливо в умовах, коли противник застосовує масовані удари змішаного складу — балістичні ракети супроводжуються крилатими та дронами для перевантаження ППО.
Система спроєктована з урахуванням технологій малої помітності (Stealth) та інтенсивної радіоелектронної протидії. Мережецентрична архітектура передбачає обмін даними між елементами комплексу та зовнішніми джерелами інформації в реальному часі, а елементи машинного самонавчання — для пріоритезації загроз та оптимізації витрати ракет.
Кожен комплекс здатен діяти автономно, що підвищує живучість у разі пошкодження центрального пункту управління. Повна система «Кільчень» може включати до шести пускових установок плюс допоміжні машини з радіолокаторами та командними пунктами. Така конфігурація дозволяє прикривати значні території — за оцінками розробників, однієї системи вистачило б для захисту великого міста з передмістями.
Саме поєднання дальності, щільності вогню та стійкості до перешкод робить «Кільчень» потенційно одним із найамбітніших проєктів у сфері української ППО за останні десятиліття.
Склад системи та принципи роботи
Архітектура «Кільчень» будується навколо кількох ключових елементів, які мають працювати як єдиний організм. Пускові установки несуть зенітні керовані ракети власної розробки КБ «Південне» — високоманеврені, з потужним двигуном, що забезпечує необхідну швидкість та дальність для перехоплення швидкісних цілей.
Радіолокаційний комплекс включає засоби дальнього виявлення (до 400 км для дозвукових цілей) та багатофункціональні радари супроводу й наведення. Українські підприємства вже мають досвід створення подібних систем, тому кооперація виглядала логічною. Командні пункти — розподілені та «мерехтливі», тобто здатні швидко змінювати конфігурацію та місцезнаходження, що ускладнює їхнє виявлення та ураження противником.
Система управління орієнтована на мережевий обмін даними: інформація від різних сенсорів (радарів, можливо, пасивних засобів типу «Кольчуга») зливається в єдину картину повітряної обстановки. Елементи штучного інтелекту допомагають операторам або повністю автоматично розподіляти цілі між каналами наведення, обираючи оптимальну кількість ракет на кожну загрозу.
Такий підхід нагадує сучасні тенденції в світовій ППО — від американського IBCS до російських систем, але з українським акцентом на автономність окремих батарей та стійкість до перешкод. Ракети можуть мати комбіноване наведення: інерціальне на маршевій ділянці, активне радіолокаційне або комбіноване на кінцевій. Для балістичних цілей особливо важлива кінетична або осколково-фугасна бойова частина з високою точністю.
Порівняння з іншими системами: де місце «Кільчень»
Щоб зрозуміти масштаб амбіцій, варто порівняти заявлені параметри з відомими системами.
| Параметр | «Кільчень» (проєкт, заявлено) | Patriot (PAC-3 MSE, США) | S-400 (Росія) |
|---|---|---|---|
| Дальність ураження аеродинамічних цілей | до 280 км | близько 120–160 км | до 400 км (для окремих ракет) |
| Перехоплення балістичних цілей | до ~44 км висоти | ефективне (до 30–40+ км висоти залежно від модифікації) | до 60 км висоти (заявлено) |
| Одночасних цілей | 12–16 | 9–12 (залежно від конфігурації) | до 36 (заявлено) |
| Орієнтовна вартість батареї | ~150 млн дол. (заявлено) | понад 1 млрд дол. | висока (точні дані закриті) |
| Статус (2026) | проєкт, роботи не розгорнуті в повному обсязі | на озброєнні, активно використовується | на озброєнні |
«Кільчень» за задумом поєднує дальність, порівнянну з кращими зразками, та значно нижчу вартість завдяки вітчизняній кооперації та відсутності імпортних націнок. На відміну від важких іноземних систем, він орієнтований на швидке розгортання та автономну роботу окремих підрозділів. Водночас реальні бойові характеристики будь-якої нової системи виявляються лише після випробувань та застосування — саме тому багато експертів наголошують на необхідності якнайшвидшого переходу від паперового проєкту до прототипів.
Стратегічне значення для України
У сучасній війні протиповітряна оборона великої дальності перетворилася на один із ключових факторів стійкості держави. Балістичні та крилаті ракети, гіперзвукові засоби та масовані дронові атаки здатні завдавати ударів по критичній інфраструктурі на сотні кілометрів углиб території.
Наявність власного комплексу такого класу дозволила б створювати зони прикриття над ключовими регіонами, зменшуючи навантаження на союзницькі системи та даючи змогу маневрувати ресурсами. «Кільчень» міг би стати верхнім ешелоном багатошарової оборони, де нижні рівні забезпечують «Корал» (середня дальність, розробка КБ «Луч») та інші комплекси.
Інтеграція з існуючими засобами виявлення, зокрема пасивними системами, та з системами управління союзників (за умови сумісності) зробила б українську ППО більш гнучкою та менш вразливою до точкових ударів по командних пунктах. Економічний ефект теж важливий: локальне виробництво та обслуговування знизили б довгострокові витрати порівняно з постійними закупівлями закордонних систем.
Виклики реалізації та перспективи на 2026 рік
Шлях від концепції до серійного зразка в ракетобудуванні завжди складний. Для «Кільчень» головними перешкодами стали питання фінансування, пріоритети воєнного часу та необхідність створення повноцінної кооперації підприємств в умовах обмежень.
Плани 2021 року щодо готовності прототипу до 2024 року не реалізувалися — фактичні роботи в широкому масштабі так і не стартували. Водночас у 2025 році з’явилися сигнали про можливе відновлення інтересу до стратегічних систем ППО вітчизняного виробництва. Деякі посадовці та експерти згадують «Кільчень» у контексті розмов про системи «не гірші за Patriot».
Паралельний проєкт «Корал» від КБ «Луч» просувається активніше і може дати швидший результат у середньому ешелоні, створюючи основу для майбутньої інтеграції з більш амбіційними платформами.
Для просунутих читачів важливо розуміти: навіть найкраща концепція потребує льотних випробувань, відпрацювання алгоритмів наведення в реальних умовах та серійного виробництва компонентів. Для початківців — створення такої системи це не просто «зробити ракету», а побудувати цілу екосистему сенсорів, алгоритмів та промисловості, здатну функціонувати під час інтенсивного конфлікту.
Українські інженери вже продемонстрували здатність адаптувати та вдосконалювати складну техніку в екстремальних умовах. Якщо «Кільчень» отримає необхідний поштовх — фінансування, пріоритет у державних програмах та кооперацію, — він може стати не просто ще однією системою ППО, а символом технологічної самостійності країни, здатної захищати своє небо власними силами.
Подальший розвиток подій залежатиме від політичних рішень, економічних можливостей та здатності оборонно-промислового комплексу перетворити амбітні креслення на реальні бойові одиниці.