Мед, знайдений у давньоєгипетських гробницях, може залишатися їстівним навіть після понад трьох тисяч років. Дослідники пояснюють цей феномен унікальними властивостями продукту.
Одним із найяскравіших прикладів стала знахідка в гробниці фараона Тутанхамона, яку відкрила експедиція Говарда Картера 1922 року. Серед поховальних речей виявили алебастрові посудини з густими бурштиновими залишками, які ідентифікували як мед.
Природні механізми захисту
На відміну від більшості продуктів, мед має одразу кілька способів захисту від псування. Головний — надзвичайно низький вміст води. Бджоли випаровують вологу з нектару, тому бактерії та грибки не можуть розмножуватися.
Додатковий захист дає висока кислотність: рівень pH настільки низький, що шкідливі мікроорганізми гинуть. Бджоли також додають фермент, який утворює перекис водню — природний антисептик.
Умови зберігання та застосування
Стародавні єгиптяни використовували мед у медицині — для лікування ран та опіків. Про це свідчить медичний папірус Едвіна Сміта, датований приблизно 1600 роком до нашої ери.
Мед зберігали в товстостінних глечиках, запечатаних воском, смолою та глиною. Темрява, сухість і стабільна температура в гробницях створили ідеальні умови для тисячоліть. З часом мед темніє, кристалізується та втрачає частину аромату, однак залишається безпечним для вживання.