У вересні 1994 року австралійський лісник Девід Нобл спустився в каньйон, щоб задокументувати звичайну ділянку тропічного лісу. Натомість він натрапив на гай із 19 унікальних дерев. Вони мали темну вузлувату кору, довге приплюснуте листя та кілька стовбурів від основи.
Нобл взяв зразок. Через кілька місяців ботаніки встановили: це не просто місцева сосна. Вид виявився новим для науки — Wollemia nobilis. Дерева належать до родини Araucariaceae, а найближчі родичі — араукарії. Проте поєднання ознак унікальне. Дерева сягають 40 метрів, мають шишки обох статей на одному екземплярі та утворюють нові стовбури від основи. На корі з’являються округлі пробкові вузлики, схожі на бульбашки шоколаду.
Пережиток минулого
Воллемію часто називають «живою скам’янілістю» епохи динозаврів. Викопний пилок цього роду знаходили у відкладах віком від 94 до 2 мільйонів років. Після цього сліди зникли, і вид вважали вимерлим. Сучасні дерева не «заморожені» генетично з крейдяного періоду, але їхні ознаки майже не змінилися за мільйони років.
Збереження під загрозою
Станом на 2025 рік відома лише одна дика популяція — 45 дорослих дерев і 46 саджанців у чотирьох невеликих групах. Точне місце тримають у таємниці. Ґрунтові патогени, витоптування та бур’яни можуть знищити рослини. З 2005 року вид успішно вирощують у розсадниках і роздають у сади по всьому світу. Це зменшує ризик для диких екземплярів, однак популяція досі залишається під загрозою зникнення.