GLSDB перетворює платформу HIMARS на інструмент глибокого точного ураження з дальністю до 150 км, поєднуючи ракетний розгін з плануючою бомбою малого діаметра. Ця гібридна зброя, створена Boeing та Saab, доставляє 93-кілограмову бойову частину з точністю близько одного метра, дозволяючи вражати цілі, які раніше залишалися поза досяжністю стандартних керованих ракет GMLRS. У той час як HIMARS з боєприпасами GMLRS залишається основою для оперативних ударів на дистанціях 70–85 км з високою щільністю вогню, GLSDB відкриває вікно для атак на логістичні вузли, командні пункти та скупчення техніки на більшій глибині тилу противника.
У реаліях російсько-української війни така комбінація змушує ворога розосереджувати резерви ще далі від лінії фронту, підвищуючи вартість його логістики та знижуючи оперативність. Модернізації 2025 року, що посилили стійкість до радіоелектронної боротьби, повернули системі надійність після початкових труднощів з глушінням GPS-сигналу. Порівняння цих систем показує не лише різницю в дальності чи потужності вибуху, а й у гнучкості застосування, вартості пострілу та здатності адаптуватися до динамічного поля бою, де точність і несподіваність траєкторії часто важливіші за сиру руйнівну силу.
Обидві системи працюють з однієї пускової установки, що створює синергію: HIMARS забезпечує швидкі залпи на середніх дистанціях, а GLSDB додає дальній точковий інструмент без потреби в нових платформах чи дорогих тактичних ракетах ATACMS.
Історія створення GLSDB та чому HIMARS потребував доповнення
Ідея GLSDB народилася з практичної потреби розширити можливості існуючих систем залпового вогню без розробки повністю нових ракет. У 2014–2015 роках Boeing і Saab об’єднали зусилля, щоб поєднати перевірену авіаційну бомбу GBU-39 Small Diameter Bomb з ракетним двигуном M26 від системи MLRS. Перші успішні випробування відбулися вже у 2015 році, а масове виробництво стартувало у 2023-му.
HIMARS, який Збройні Сили України отримали у 2022 році, швидко довів свою ефективність ударами по російських складах боєприпасів, мостах і командних пунктах. Проте російські війська адаптувалися: техніку та склади почали відводити за 80–100 км від лінії зіткнення. Стандартні GMLRS-ракети з дальністю 70–85 км уже не завжди сягали цілей. ATACMS з дальністю до 300 км залишалися дефіцитними та дорогими. GLSDB стала логічним рішенням — використати наявні пускові установки HIMARS і M270, додавши до них боєприпаси з більшою дальністю та унікальними траєкторними можливостями.
Україна отримала перші GLSDB наприкінці 2023 — на початку 2024 року. Перше бойове застосування зафіксовано у 2024-му, зокрема удар по будинку в Чорнянці Херсонської області, де розташовувалися оператори російських дронів.
Як працює GLSDB: від розгону до точного планування
Принцип дії GLSDB відрізняється від класичної балістичної ракети. Боєприпас складається з двох основних частин: нижнього ракетного прискорювача на базі двигуна M26 та верхньої плануючої бомби GBU-39 з розкладними крилами. Після запуску з HIMARS або M270 ракетний двигун виводить боєприпас на потрібну висоту та швидкість. Потім відбувається розділення — бомба скидає прискорювач, розкриває крила розмахом близько 1,6 метра і переходить у режим планування.
На цьому етапі вступає в дію система наведення: GPS з інерційною навігацією (INS) та вдосконаленими засобами захисту від перешкод у нових версіях. Бомба може коригувати траєкторію в польоті, обираючи оптимальний кут атаки — не лише по прямій балістичній дузі, а й з боку, ззаду або навіть з урахуванням рельєфу. Це дозволяє вражати цілі за пагорбами, у складках місцевості чи з несподіваних напрямків. Програмований підривник підтримує різні режими: контактний, з затримкою для проникнення в укриття або повітряний підрив для максимального ураження відкритих цілей.
На відміну від GMLRS, яка летить по передбачуваній балістичній траєкторії, GLSDB після розділення стає практично безмоторною, що зменшує тепловий та радіолокаційний підпис на кінцевій ділянці. Точність досягає одного метра за круговим ймовірним відхиленням (CEP). Для порівняння — це рівень, при якому боєприпас може влучити у конкретне вікно будівлі або техніку під навісом.
Технічні характеристики та пряме порівняння систем
Щоб зрозуміти різницю на практиці, варто порівняти ключові параметри трьох боєприпасів, які можуть використовувати пускові установки HIMARS та M270.
| Параметр | GLSDB | GMLRS (M31) | ATACMS |
|---|---|---|---|
| Максимальна дальність | 150 км | 70–85 км (ER-версія до 150 км) | 165–300 км |
| Вага боєприпасу | ~272 кг | ~302 кг | ~1670 кг |
| Вибухова речовина (приблизно) | 16 кг (бойова частина 93 кг) | ~20–30 кг (бойова частина ~90 кг) | ~500 фунтів класу |
| Точність (CEP) | ~1 м | ~5–10 м | ~10–50 м (залежно від версії) |
| Кількість за залп з HIMARS | 6 | 6 | 1 |
| Траєкторія | Ракетний розгін + планування, атака з різних кутів | Балістична | Балістична |
| Придатність до РЕБ (після модернізацій) | Підвищена (2025) | Висока (jam-resistant GPS) | Висока |
Дані базуються на офіційних специфікаціях Saab та відкритих військово-технічних матеріалах. GLSDB поступається GMLRS за загальною масою вибухівки, зате виграє в дальності, точності та гнучкості траєкторії. ER-версії GMLRS 2026 року наближаються за дальністю, але не мають плануючої фази та можливості атаки з бічних напрямків.
Бойовий досвід GLSDB в Україні: реальні уроки 2024–2025 років
Перші поставки GLSDB в Україну супроводжувалися очікуваннями швидкого розширення зони ураження. У 2024 році система застосовувалася для ударів по російських позиціях у Херсонській та Запорізькій областях. Один з підтверджених епізодів — знищення будинку в Чорнянці, де базувалися оператори безпілотників, та ураження самохідних мінометів 2С9 «Нона».
Однак на початковому етапі виявилася вразливість до потужного російського радіоелектронного глушіння GPS-сигналу. Частина боєприпасів не досягала цілей або відхилялася. Це змусило тимчасово обмежити застосування. У березні 2025 року Сполучені Штати відновили поставки після модернізації: посилили внутрішні з’єднання, адаптували електроніку та провели випробування (19 пусків). Нові партії демонструють значно кращу стійкість до перешкод.
Цей досвід показав важливу особливість: GLSDB ефективна там, де потрібна висока точність і мінімальний супутній збиток — ураження конкретних будівель, техніки під укриттями чи складів у відносно щільній забудові. Для масованого ураження відкритих майданчиків з технікою GMLRS часто залишається практичнішим завдяки більшій вибуховій потужності.
Переваги GLSDB: чому система стала цінним доповненням
GLSDB вирізняється кількома ключовими перевагами, які роблять її особливо корисною для Збройних Сил України. По-перше, дальність 150 км майже подвоює зону відповідальності HIMARS порівняно зі стандартними GMLRS без потреби переходити на дефіцитні ATACMS. По-друге, плануюча фаза дозволяє атакувати цілі з різних азимутів — це ускладнює роботу російської протиповітряної оборони та маскування. По-третє, висока точність і менша маса бойової частини зменшують ризик великих супутніх втрат, що важливо при діях поблизу цивільних об’єктів.
Економічний фактор також вагомий. GLSDB використовує відносно недорогі компоненти — бомбу GBU-39 (близько 40 тисяч доларів) та surplus-двигуни M26. Вартість одного пострілу помітно нижча, ніж у ATACMS (понад мільйон доларів). Крім того, система сумісна не лише з HIMARS і M270, а й з контейнерними пусковими установками у форматі стандартного 20-футового контейнера. Це спрощує маскування, створення хибних цілей та розгортання в польових умовах.
Обмеження GLSDB та сценарії, де GMLRS залишається кращим
Незважаючи на переваги, GLSDB не універсальна заміна. Менша вибухова потужність (16 кг проти орієнтовно 20–30 кг у GMLRS) робить її менш ефективною проти великих скупчень техніки у відкритому полі або легких польових укриттів. Балістична фаза розгону все ще може фіксуватися радарами противника, хоча кінцева плануюча ділянка має нижчий підпис.
У ситуаціях, коли потрібен масований залп по площинній цілі протягом короткого часу, шість GMLRS з HIMARS дають більший ефект за рахунок кумулятивної руйнівної сили. GLSDB краще працює як «хірургічний» інструмент для точкових високозначущих цілей на великій відстані.
Синергія та економіка: як HIMARS і GLSDB працюють разом
Найбільша сила цих систем — у комбінації. HIMARS залишається універсальною платформою, яка за лічені хвилини може змінити тип боєприпасу залежно від завдання. Для швидкого ураження колони чи польового табору на 60–70 км підійдуть GMLRS. Для удару по глибокому складу боєприпасів за 130 км або командному пункту в укритті — GLSDB. Така гнучкість знижує потребу в окремих дорогих системах і спрощує логістику.
З економічної точки зору GLSDB дозволяє раціональніше витрачати обмежені ресурси. Використання запасів двигунів M26, які інакше підлягали б утилізації, плюс відносно масове виробництво бомб GBU-39 робить систему доступнішою для тривалого конфлікту. У 2025–2026 роках, коли запаси ATACMS вичерпувалися, саме GLSDB частково заповнила цю нішу.
Перспективи на 2026 рік і еволюція сімейства боєприпасів HIMARS
До 2026 року ландшафт продовжує змінюватися. Lockheed Martin активно випробовує Extended Range GMLRS (ER GMLRS), яка також сягає 150 км, але зберігає балістичну траєкторію. Це створює конкуренцію всередині одного сімейства: GLSDB пропонує унікальні плануючі можливості та кути атаки, тоді як ER GMLRS зберігає звичну логіку залпового вогню з більшою вибуховою потужністю.
Saab і Boeing продовжують роботу над варіантами GLSDB — зокрема з лазерним наведенням для рухомих цілей та версіями зі зниженим колатеральним ефектом. Для України це означає ширший вибір інструментів для різних тактичних завдань: від придушення ППО та логістики до точкових ударів по високозахищених об’єктах.
У підсумку HIMARS з різними боєприпасами — GMLRS, GLSDB та за потреби ATACMS — формує багатошарову систему глибокого ураження, яка постійно адаптується до дій противника. Кожна нова партія та модернізація зміцнює здатність Збройних Сил України завдавати точних, ефективних і економічно виправданих ударів на всій доступній глибині.