26 червня президент України Володимир Зеленський оголосив 40-денну кампанію ударів проти російських цілей, щоб змусити Москву припинити війну. Через три тижні експерти проаналізували її масштаби, ефективність і вплив на перебіг конфлікту.
Чому саме 40 днів?
Орися Луцевич з аналітичного центру вважає, що тривалість кампанії містить важливу метафору для російського лідера. «Зеленський — майстер наративного перформансу. Я думаю, це відсилання до 40 днів у чистилищі в очікуванні рішення, чи відправитися в пекло чи рай. Послання в тому, що ми вже вважаємо вас мертвими. Тепер вам вирішувати, рятувати себе чи ні», — каже вона. Вона також бачить у цьому політичний сигнал: вибори до Думи відбудуться у вересні, і кампанія має показати, що влада слабшає, коли війна торкається Москви та Санкт-Петербурга.
Професор Філліпс О’Брайен вважає кампанію переважно психологічною. Вона не змусить Росію капітулювати, але дає Україні можливість сказати: «Ми можемо перенести війну до вас». Головна мета — спровокувати нафтову кризу в Росії та показати українцям динаміку дій на полі бою.
Результати та перспективи
Кампанія включає стратегію «середнього удару», яка порушила постачання Росії, та дальні удари по військово-промислових об’єктах, нафтопереробних заводах, судноплавству й великих містах. За словами відставного генерала Міка Райана, це передусім операція впливу, покликана підштовхнути Москву до припинення вторгнення.
Удари шокували мешканців Москви. Росіяни стикаються з довгими чергами на автозаправних станціях. У Криму атаки на мости й дороги призвели до відключень електроенергії та відчуття облоги. Всередині Росії точаться суперечки через нездатність створити надійну систему протиповітряної оборони. Успіхи у перенесенні війни на територію Росії могли вплинути на зміну позиції адміністрації Трампа щодо України.
Попереду можливі нові масштабні дії, спрямовані на приниження Путіна та підрив його підтримки. Аналітики не виключають спроб відвоювати території. Хоча кампанія позиціонується як 40-денна, експерти вважають, що вона триватиме й, імовірно, посилиться. Удари по нафтопереробній інфраструктурі вже викликають дефіцит палива та зростання цін у більшості регіонів Росії, а дрони сягають навіть Сибіру. Водночас ці проблеми навряд чи стануть серйозною політичною загрозою для режиму.