Третя група інвалідності в Україні присвоюється людям зі стійкими помірними порушеннями функцій організму, які обмежують їхню здатність до повноцінної трудової діяльності та самообслуговування. Це не означає повну втрату працездатності, а радше потребу в певній адаптації та соціальному захисті. У 2026 році система оцінювання повністю перейшла на формат експертних команд, які аналізують реальний вплив хвороби на повсякденне життя.
Основні захворювання, що часто стають підставою для встановлення цієї групи, включають відсутність одного парного органу, значні порушення зору чи слуху, помірні рухові розлади після травм або операцій, а також низку хронічних станів серцево-судинної, дихальної та опорно-рухової систем. Рішення завжди індивідуальне і базується не лише на діагнозі, а на ступені обмеження ключових категорій життєдіяльності — від самообслуговування до професійної діяльності.
Отримання статусу відкриває доступ до пенсійних виплат, податкових пільг, пріоритету в працевлаштуванні та інших форм підтримки, однак вимагає ретельної підготовки документів та розуміння нових правил оцінювання. Люди з третьою групою часто продовжують працювати, навчаючись компенсувати обмеження за допомогою технічних засобів та реабілітації.
Що змінилося в системі встановлення інвалідності з 2024 року
З листопада 2024 року в Україні запрацювала нова модель — замість звичних медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) з’явилися експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Постанова Кабінету Міністрів України № 1338 чітко закріпила цей перехід. Тепер фокус змістився з формального переліку діагнозів на те, як саме хвороба чи травма впливає на реальне життя людини: чи може вона самостійно одягнутися, приготувати їжу, дістатися до роботи чи спілкуватися без сторонньої допомоги.
Експертні команди працюють у лікарнях та спеціальних центрах. До їх складу входять лікарі різних профілів, які оцінюють не лише медичні документи, а й функціональні можливості. Це означає, що навіть за наявності серйозного захворювання група може не встановитися, якщо людина добре компенсує обмеження. І навпаки — помірні, але стійкі порушення, які заважають працювати чи жити повноцінно, стають підставою для третьої групи.
Критерії встановлення третьої групи: що означає помірне обмеження
Третя група встановлюється при помірному (першому) ступені обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. Це означає, що людина здатна виконувати основні дії, але з додатковими зусиллями, витратою часу чи використанням допоміжних засобів.
Ось як це виглядає на практиці:
- Самообслуговування — людина потребує допомоги раз на день або використовує спеціальні пристосування (наприклад, ортези, палицю, зручний посуд).
- Самостійне пересування — може ходити, але повільніше, з зупинками або на коротші відстані.
- Орієнтація — орієнтується в знайомому середовищі, але в новому місці потребує більше часу чи підказок.
- Спілкування — може спілкуватися, однак при певних порушеннях мови чи слуху виникають труднощі.
- Контроль поведінки — загалом контролює дії, але в стресових ситуаціях може потребувати підтримки.
- Навчання — здатна засвоювати нові знання, проте потрібні додаткові умови (більше часу, спеціальні матеріали).
- Праця — може працювати, але обсяг або умови праці суттєво обмежені (втрата кваліфікації, зменшення обсягу роботи більш ніж на 25 %).
Якщо хоча б один з цих критеріїв обмежений на першому ступені — є підстави розглядати питання про третю групу.
Найпоширеніші захворювання та стани для 3 групи інвалідності
Повний перелік закріплений у додатку до критеріїв Постанови № 1338 (з урахуванням змін 2025 року). Рішення приймається індивідуально, однак є стани, які найчастіше стають підставою саме для третьої групи.
Захворювання органів зору
- Відсутність одного ока.
- Стійкий повний птоз одного ока після всіх видів відновного лікування.
- Сліпота на одне око (гострота зору з корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 градусів).
Захворювання органів слуху та дихання
- Двобічна глухота.
- Стійка трахеостома за неможливості пластичного закриття.
- Стеноз гортані II–III ступеня.
- Стійка афонія (відсутність голосу).
Опорно-руховий апарат та нервова система
- Параліч кисті.
- Помірний парез верхньої або нижньої кінцівки зі значним обмеженням рухів у суглобах та гіпотрофією м’язів.
- Деформуючий артроз кульшового або колінного суглоба з вираженим больовим синдромом та обмеженням функції.
- Гіпофізарний нанізм, остеохондропатія, остеохондродистрофія при зрості менше 150 см.
Інші стани
- Відсутність однієї легені.
- Двобічна мастектомія внаслідок онкологічного захворювання.
- Єдина функціонуюча нирка за наявності хронічної ниркової недостатності певного ступеня.
- Стани після розширеної екстирпації матки з додатками при онкології (за умови помірних функціональних обмежень).
- Травматична кастрація у чоловіків.
Важливо: навіть за наявності одного з цих станів група встановлюється лише тоді, коли підтверджено помірне обмеження життєдіяльності. Експертна команда оцінює весь комплекс — від медичних висновків до реальних побутових труднощів.
| Категорія | Приклади станів | Типове обмеження життєдіяльності |
|---|---|---|
| Зір | Відсутність одного ока, птоз, сліпота одного ока | Утруднене орієнтування в просторі, потреба в більшому освітленні та часі |
| Слух та голос | Двобічна глухота, стійка афонія, трахеостома | Складнощі зі спілкуванням, необхідність жестової мови або технічних засобів |
| Опорно-руховий апарат | Парез кінцівки, артроз, параліч кисті | Обмеження рухливості, біль при ходьбі, труднощі з дрібною моторикою |
| Внутрішні органи | Відсутність легені, нирки (за умов), серцеві імпланти | Зниження витривалості, потреба в щадному режимі праці |
Рішення експертної команди завжди ґрунтується на комплексній оцінці — діагноз сам по собі не гарантує групу, якщо функціональні обмеження мінімальні.
Як пройти оцінювання у 2026 році: покрокова інструкція
- Зверніться до лікуючого лікаря за направленням на оцінювання повсякденного функціонування. Лікар формує пакет документів: виписки, результати обстежень, висновки фахівців.
- Підготуйте додаткові докази — щоденник труднощів, фото/відео фіксацію проблем (за потреби), характеристики з місця роботи чи навчання.
- Експертна команда розглядає справу (строк — до 30 днів). Можливе очне або заочне оцінювання.
- Отримайте висновок: рішення про встановлення групи, строк (зазвичай 1 рік при першому встановленні третьої групи, іноді 5 років при певних хронічних станах) або відмову з обґрунтуванням.
- У разі незгоди — оскаржуйте в Центральній експертній команді або через суд.
Багато людей стикаються з тим, що лікарі не поспішають направляти на оцінювання. У таких випадках варто звертатися до головного лікаря закладу або до громадських організацій, які допомагають з оформленням.
Права та пільги для осіб з третьою групою інвалідності
Особи з третьою групою мають право на:
- Пенсію по інвалідності (розмір залежить від страхового стажу та групи; для непрацюючих — соціальна допомога).
- Пільги на оплату житлово-комунальних послуг (у межах встановлених норм).
- Пріоритетне працевлаштування та захист від необґрунтованого звільнення.
- Додаткову відпустку та скорочений робочий день за певних умов.
- Пільговий проїзд у міському та приміському транспорті (залежить від регіону та конкретних норм).
- Безкоштовне або пільгове забезпечення технічними засобами реабілітації.
- Податкові пільги (зменшення податку на доходи фізичних осіб у деяких випадках).
Важливий момент: третя група не звільняє автоматично від військової служби. Придатність визначає військово-лікарська комісія індивідуально з урахуванням конкретних обмежень.
Практичні поради та типові помилки
Найпоширеніша помилка — сподіватися лише на діагноз. Експертна команда дивиться на те, як ви реально живете. Чітко описуйте в документах, які саме дії викликають труднощі: скільки часу займає одягання, чи можете ви підняти сумку з продуктами, як впливає біль на концентрацію.
Зберігайте всі виписки та результати обстежень — вони стають вашою доказовою базою. Якщо стан погіршується, не чекайте планового переогляду — звертайтеся достроково.
Реабілітація — ключ до кращої якості життя. Сучасні протези, ортези, програми фізичної терапії та психологічна підтримка дозволяють багатьом людям з третьою групою повертатися до активного життя, працювати та навіть займатися спортом на адаптивному рівні.
Реабілітація та адаптація: як жити повноцінно
Отримання третьої групи — це не кінець, а початок нового етапу. Багато людей успішно поєднують роботу, сім’ю та хобі, використовуючи технічні засоби, гнучкий графік та підтримку держави. Громадські організації, фонди та центри реабілітації пропонують безкоштовні або пільгові програми з відновлення рухливості, навчання новим навичкам та психологічної допомоги.
У 2026 році доступ до таких послуг став зручнішим завдяки цифровізації та розширенню мережі експертних команд. Головне — не залишатися наодинці зі своїми труднощами. Звертайтеся по допомогу вчасно, фіксуйте свій стан і користуйтеся всіма доступними інструментами адаптації. Життя з третьою групою інвалідності може бути активним, повноцінним і гідним — за умови правильного підходу та підтримки.