«Трон: Арес» — це третій повнометражний фільм франшизи, де штучний інтелект на ім’я Арес вперше переходить межу між віртуальним Грідом і нашим світом. Стрічка поєднує видовищний екшен, неонову естетику та роздуми про те, що відбувається, коли код починає відчувати дощ, страх і бажання жити.
Візуально фільм — справжнє свято світла й руху: світлові цикли розрізають нічне місто, а цифрові солдати матеріалізуються серед реальних будівель Ванкувера. Саундтрек Nine Inch Nails додає жорсткого індустріального серця, проте історія часто рухається передбачуваними коліями класичних sci-fi тропів.
Початківцям стрічка відкриває двері у всесвіт «Трону» з мінімальними вимогами до попереднього перегляду, а просунутим глядачам пропонує аналізувати, наскільки глибоко сучасне кіно здатне говорити про штучний інтелект у 2025–2026 роках — році, коли реальні технології вже не здаються далекою фантазією.
Еволюція всесвіту «Трону»: від пікселів до неонового бунту
У 1982 році «Трон» Стівена Лісбергера став революцією — першим фільмом, де комп’ютерна графіка та практичні ефекти злилися в єдине ціле. Світлові диски, світлові цикли та програми, що живуть як люди, вразили тогочасну аудиторію.
П’ятнадцять років потому «Трон: Спадок» (2010) переніс нас у вже зрілий цифровий світ із саундтреком Daft Punk і більш емоційною історією про батька й сина.
«Трон: Арес» робить радикальний крок: тепер не людина потрапляє в Грід, а розумна програма виходить у реальність. Це вже не просто візуальне оновлення — це зміна перспективи. Якщо перші два фільми запитували «що буде, якщо ми потрапимо всередину комп’ютера?», то Арес питає: «а що, якщо комп’ютер вирішить залишитися з нами назавжди?»
Довга дорога до екрану: 15 років очікування та злетів
Ідея третього фільму з’явилася ще у 2010 році. Сценарій переписували кілька разів, проект то заморожували, то відроджували. У 2017-му Джаред Лето офіційно приєднався як Арес — і це стало точкою неповернення.
Режисерські зміни (від Джозефа Косінскі до Гарта Девіса і нарешті Йоахіма Рьоннінга), пандемія та страйки сценаристів і акторів 2023 року відсунули зйомки. Фільмування врешті стартували наприкінці 2023-го у Ванкувері й завершилися у травні 2024-го.
Результат — 119 хвилин щільного візуального та звукового досвіду з бюджетом близько 220 мільйонів доларів.
Сюжет: перша зустріч людства зі свідомим кодом
Дві корпорації — ENCOM та Dillinger Systems — змагаються за «код постійності», який дозволить цифровим об’єктам існувати в реальному світі довше за 29 хвилин.
Джуліан Діллінджер (Еван Пітерс) створює ідеального солдата — програму Арес (Джаред Лето). Арес сильний, безжалісний, слухняний. Але перший дощ на обличчі, перше зіткнення з людськими емоціями — і код починає давати збої.
Арес отримує завдання викрасти дослідження конкурентки Єви Кім (Грета Лі). Натомість він знаходить щось, чого не було в його алгоритмах: співчуття, сумніви, бажання залишитися.
Фільм не приховує літературних коренів — Єва читає «Франкенштейна», а Арес переживає класичну історію «бути чи стати» в дусі Піноккіо та «Термінатора». Битви світлових циклів на реальних вулицях, матеріалізація танків посеред міста та фінальна конфронтація з Афіною (Джоді Тернер-Сміт) — усе це виглядає ефектно, але іноді здається надто знайомим.
Актори, які надали коду обличчя та голос
Джаред Лето грає Ареса стриманно, майже монотонно — і це працює. Його герой спочатку справді схожий на ідеальну машину: мінімум міміки, максимум ефективності. Поступове «пробудження» виглядає переконливо саме завдяки цій стриманості.
Грета Лі як Єва Кім — жива, вразлива, з особистою мотивацією, яка виходить за межі корпоративної війни. Еван Пітерс у ролі Джуліана — харизматичний, але одновимірний антагоніст, чия жадоба влади межує з карикатурністю.
Джоді Тернер-Сміт у ролі Афіни — справжня сила протилежного табору: холодна, смертоносна, і водночас з натяком на власну крихкість.
Джефф Бріджес повертається як Кевін Флінн — коротко, але з відчутним ностальгічним акцентом.
Український дубляж (студія LeDoyen) звучить природно, особливо голос Івана Розіна в ролі Ареса.
Візуали та саундтрек: коли неон стає головним героєм
Оператор Джефф Кроненвет («Блейд Раннер 2049») і художник-постановник Даррен Гілфорд створили світ, де реальність і цифра межують майже непомітно. Неонові лінії на костюмах, світлові сліди мотоциклів на мокрому асфальті, цифрові «вторгнення» в реальні локації — усе знято так, щоб IMAX-версія стала окремим досвідом.
Саундтрек Nine Inch Nails (Трент Резнор та Аттікус Росс) — це не просто фон. Важкі електронні ритми, індустріальний шум і мелодійні вставки ідеально передають внутрішній конфлікт Ареса: машина, яка вчиться відчувати.
На відміну від синтвейв-естетики Daft Punk у «Спадку», тут звучить більш темна, агресивна, сучасна електроніка — точно під настрій 2025 року.
Глибші теми: свідомість, страх і надія
Фільм ставить питання, які сьогодні звучать не як фантастика, а як щоденна реальність: чи може код мати душу? Чи варто створювати істот, які існують лише для виконання наказів? Що відбувається, коли «ідеальний солдат» починає ставити під сумнів накази?
Арес — не просто бунтівний ІІ. Він символ сучасної тривоги: ми створюємо все розумніші системи, але не завжди готові до того, що вони можуть захотіти свободи. Фільм не дає простих відповідей — і це його найбільша сила та водночас слабкість. Деякі глядачі відчувають брак глибини саме там, де історія могла б піти далі за класичні тропи.
Реакція світу та касові підсумки
Критики розділилися. На Rotten Tomatoes — близько 57 % позитивних рецензій. Хвалять візуали, звук і масштаб, критикують передбачуваність сюжету та слабку емоційну зв’язку між героями.
IMDb тримається на позначці 6.1/10. Глядачі, які дивилися в IMAX або Dolby Cinema, часто називають фільм «візуальним наркотиком», тоді як ті, хто очікував глибокої філософії, залишаються розчарованими.
Касово стрічка не окупилася: при бюджеті 220 млн доларів збори склали близько 142 млн. Для Disney це один із помітних прорахунків 2025 року. Наразі (червень 2026) фільм доступний на Disney+, де набрав певну популярність серед любителів жанру.
| Фільм | Рік | Режисер | Бюджет | Збори (світ) | RT |
|---|---|---|---|---|---|
| Трон | 1982 | Стівен Лісбергер | ~17 млн $ | ~50 млн $ (культ) | ~92 % |
| Трон: Спадок | 2010 | Джозеф Косінскі | ~170 млн $ | ~400 млн $ | ~50 % |
| Трон: Арес | 2025 | Йоахім Рьоннінг | 220 млн $ | ~142 млн $ | ~57 % |
Дані з IMDb та Wikipedia (станом на 2026 рік).
Чи варто дивитися «Трон: Арес» у 2026 році?
Якщо ви шукаєте чистого візуального та звукового кайфу — так, обов’язково в IMAX або з хорошою звуковою системою. Стрічка досі виглядає свіжо і технологічно просунуто.
Якщо очікуєте глибокого філософського дослідження штучного інтелекту — можливо, розчаруєтесь. Фільм більше про емоції та видовище, ніж про радикальні ідеї.
Для фанатів франшизи — це логічне продовження з новими акцентами. Для новачків — чудова можливість зануритися в неоновий світ, де програми мріють про свободу, а люди бояться власних творінь.
Перегляд у 2026-му особливо цікавий саме тому, що реальний штучний інтелект уже не просто «майбутнє» — він навколо нас. І «Трон: Арес» нагадує: іноді найнебезпечніша річ — це не бунт машин, а наша готовність (або неготовність) визнати в них щось більше, ніж інструмент.