Світлана Тарабарова виховує трьох дітей — сина Івана, народженого 2018 року, доньку Марію 2020-го та Поліну, яка з’явилася 2023-го під час повномасштабної війни. Вона свідомо обрала народжувати в Україні, залишатися тут попри небезпеку та будувати родинне життя, де пріоритетом стали безпека, книги, обійми й спільні моменти. Її материнство — це не просто обов’язок, а глибоке емоційне занурення, де втома від щоденних турбот переплітається з радістю від дитячих посмішок і відчуттям, що саме діти стали якорем у найважчі часи.
Родина живе в заміському будинку під Києвом, де кожна деталь продумана для зручності малюків: простора дитяча кімната, велика бібліотека, мінімум гаджетів і власне укриття, яке чоловік облаштував власноруч. Світлана часто ділиться, як діти різні за характерами, як вони вчаться спілкуватися, сваритися й миритися, а також як їхня присутність надихає її на нові пісні та проєкти. У 2025–2026 роках родина продовжує жити активним життям — від святкувань днів народження до випускних у садочку, зберігаючи традиції та мріючи про майбутнє.
Діти Тарабарової ростуть у середовищі, де українська мова стала рідною, а розуміння реалій війни прийшло природно й без зайвого страху. Світлана підкреслює відповідальність не лише за їхнє фізичне благополуччя, а й за емоційний стан, внутрішню опору та віру в те, що вони зможуть будувати країну. Її історія материнства наповнена щирістю: від критики після народження третьої дитини до тих тихих моментів, коли обійми малюків зцілюють сильніше за будь-які слова.
Шлях до тричі мами: весілля, перші пологи та несподівані рішення
У жовтні 2016 року Світлана одружилася з концертним директором Олексієм Бондарем — чоловіком, старшим на 14 років, який став не лише партнером у житті, а й надійною опорою в кар’єрі. Двоє років потому, 9 вересня 2018-го, народився первісток Іван. Саме час його появи — 23:25 — став назвою третього студійного альбому співачки, ніби музика назавжди переплелася з новою роллю мами. Презентація платівки відбулася вже за місяць після пологів, і Світлана зізнавалася, що писала пісні для сина ще до його народження.
Через два роки, 23 вересня 2020-го, з’явилася Марія. Родина вже звикла до ритму з малюком, але друга дитина принесла нові виклики — і нову ніжність. А потім настав 2022 рік. На початку повномасштабного вторгнення Світлана була вагітна третьою дитиною. Багато хто радив виїхати, шукати безпеку за кордоном. Вона ж чітко вирішила: народжувати в Україні. 19 квітня 2023-го на світ прийшла Поліна — 54 см і 3830 грамів щастя. Ця дівчинка, за словами мами, «сама прийшла» і буквально врятувала родину від важкого емоційного стану. Старші діти зраділи поповненню, а Поліна швидко почала наслідувати їх у всьому — від перших кроків до чищення зубів.
Після народження Поліни Світлана зіткнулася з хвилею хейту: дехто стверджував, ніби дитина народжена «для виїзду за кордон». Вона не приховувала образи, але й не зламалася. «Жити в Україні — це моє рішення і відповідальність за моїх дітей», — говорила співачка в одному з інтерв’ю. Сьогодні, через роки, вона не шкодує. Діти знають, що коли лунають сирени — треба ховатися. Вони чітко розуміють, хто напав на країну. І саме ця чесність, без прикрас, формує їхній характер.
Іван, Марія та Поліна: три абсолютно різні світи в одному домі
Діти Тарабарової не схожі один на одного ні зовнішністю, ні темпераментом. Це не просто слова — це те, що Світлана повторює в кожному інтерв’ю з посмішкою й легкою втомою. Старший Іван — добрий, з щирим серцем, трохи технічний. Він рано почав читати, малювати схеми, цікавитися архітектурою. Батьки навіть жартують, що саме він може стати одним із тих, хто відбудовуватиме країну. Водночас Іван — розбещений у найкращому сенсі: мамина любов і увага дали йому відчуття захищеності.
Марія — втілення творчості. Вона любить співати, приміряти мамині речі перед дзеркалом, фантазувати. Дівчинка часто буває на концертах у Києві та області, спостерігає за сценою й уже відчуває ритм маминого життя. Поліна, найменша, — справжня «копія» старших. Вона першою пішла, першою сказала слово, першою почала наслідувати ритуали брата й сестри. «Вона раніше за всіх почала чистити зуби разом з ними», — сміється Світлана. Діти часто сваряться — «дуже б’ються», як каже мама, — але це нормально. Після сварок вони знову граються, садять город разом і домовляються про прості речі.
| Дитина | Дата народження | Вік у 2026 році | Основні риси та захоплення |
|---|---|---|---|
| Іван | 9 вересня 2018 | 7–8 років | Добрий, технічний склад розуму, любить схеми й читання, цікавиться архітектурою |
| Марія | 23 вересня 2020 | 5–6 років | Творча, співає, любить одяг і дзеркала, часто на маминих концертах |
| Поліна | 19 квітня 2023 | 3 роки | Ранній розвиток, наслідує старших, активна, «рятівниця» емоційного стану родини |
Ці відмінності не просто милі деталі — вони вимагають від батьків гнучкості. Світлана з Олексієм намагаються не порівнювати дітей, а давати кожному простір для власного темпу. Коли Поліна намагається все робити «як Марійка», старша сестра іноді обурюється, але потім гордо показує, як правильно. Так народжується справжня дружба.
Дім мрії під Києвом: 160 квадратів турботи, бібліотека й металеві капсули
Світлана зізнавалася: вона виросла в Херсоні в квартирі й давно мріяла про власний будинок для великої родини. Сьогодні ця мрія втілена — 160 квадратних метрів мінімалізму за містом. Дитяча кімната займає 30 квадратів — найбільше приміщення в домі. Там стоїть велика бібліотека, і щовечора перед сном вся родина читає. Планшетів і телефонів у дітей немає, мультики — дуже дозовано. «Діти для нас завжди були в пріоритеті», — повторює співачка.
Особлива гордість — укриття. Колишня комора перетворилася на металеві капсули, спроєктовані Олексієм. «Якщо й придавить зверху, ти залишаєшся в коробочці, вона тебе не сплющить», — пояснює Світлана. Капсули перевіряли й випробовували. Психологічно це дає спокій: діти знають, що в домі є надійне місце. Батьки не лякають їх війною, але й не приховують правду. Коли лунають сирени — всі йдуть у безпечну зону, і це вже стало частиною рутини.
У домі все на електриці, готувати доводиться швидко, бо часу обмаль. Діти самі прибирають за собою зі столу. Є домробітниця, але навіть вона іноді скаржиться, наскільки важко впоратися з побутом великої родини. Світлана сміється: «Мені потрібно почати нормально спати. Відсутність сну сиплеться нервова система». Проте саме дитячі обійми повертають сили навіть після найважчих днів.
Материнство під обстрілами: відповідальність, критика й тиха сила
Рішення народжувати Поліну в Україні далося непросто. Світлана зізнавалася, що спочатку злякалася — мріяла про трьох дітей, але не під час війни. Проте Поліна «прийшла сама» і змінила все. Вона зібрала родину в тонус, дала нову мету. Батьки Світлани, які пережили окупацію Херсона, згодом евакуювалися і тепер живуть поруч, допомагаючи з найменшою.
Після пологів прийшла хвиля хейту. «Народила, щоб виїхати» — такий був основний меседж. Світлана не відповідала агресією. Вона просто продовжувала жити й працювати. «Я не самітниця, завжди прагнула бути серед людей. Це і є моє життя», — говорила вона. Сьогодні, коли діти підросли, вона ще більше відчуває вагу відповідальності. Не лише за їхнє здоров’я, а й за те, якими людьми вони стануть у країні, що бореться.
Діти вже розуміють контекст. Вони знають, чому іноді треба швидко йти в укриття. Вони бачать, як мама їздить з концертами до військових, і самі іноді їдуть разом. Це не травмує — це формує характер. Світлана вважає: чесність і присутність батьків важливіші за ідеальні умови.
Сцена й колиска: як поєднувати концерти, альбоми й три малюки
Бути мамою трьох дітей і при цьому залишатися активною артисткою — щоденний марафон. Світлана зізнається втомі, але додає: «Коли хтось із дітей посміхнеться чи обійме — повністю охоплює відчуття щастя». Вона пише пісні для дітей під час вагітності та після пологів — ці композиції стають частиною їхнього життя. Нещодавно з’явився проєкт «Dance, Mama!», де вона знялася з дітьми — драйвова історія про те, що навіть утомлена мама може бути щасливою.
Діти часто супроводжують батьків на роботу. Марія вже «ветеран» київських концертів. Поліна ще маленька, але вже встигла стати «наймолодшою фанаткою». Іван більше цікавиться технічним боком — схемами, організацією. Світлана не приховує: іноді доводиться жертвувати сном, іноді — особистими планами. Але вона впевнена: нещаслива мама не зробить дітей щасливими. Тому намагається знаходити час і для себе — хоч би на чашку чаю в тиші, хоч би на кілька хвилин.
Сімейні свята 2025–2026: випускні, ялинки й розмови про майбутнє
У грудні 2025-го Світлана ділилася кадрами, як вся родина наряджає ялинку. «Найщасливіше, що могло статися зі мною на цьому світі — це наряджати ялинку із своїми найкращими друзями», — написала вона. У червні 2026-го Марія закінчила садочок — перший серйозний випускний. На фото вся родина: батьки, Іван, Поліна й трохи підросла випускниця. Діти помітно виросли, а в очах Світлани — та сама тепла гордість.
Восени 2025-го співачка несподівано заговорила про можливу четверту дитину. «Я хочу, чесно, четверту дитину, але трішки пізніше. Правда, Олексій про це ще не знає», — сказала вона з посмішкою. Поки що це лише мрія, не план найближчих місяців. Родина насолоджується тим, що є: трьома різними характерами, спільними сніданками, читанням перед сном і тими моментами, коли весь дім наповнюється дитячим сміхом.
Світлана часто повторює: діти — це не тільки відповідальність. Це найкращі друзі, найчесніші критики й найсильніше джерело сили. У світі, де щодня доводиться обирати між страхом і вірою, вона обрала віру — і передала її своїм дітям. Іван, Марія та Поліна ростуть не просто в любові. Вони ростуть у домі, де любов — це ще й дія: побудований будинок, облаштоване укриття, українська мова, чесні розмови про війну й безліч пісень, які мама пише спеціально для них. І саме це, мабуть, найцінніший спадок, який може передати своїм дітям людина, чиє життя — суцільна мелодія.