Візит Володимира Путіна до Китаю продемонстрував не лише публічну дружбу між Москвою та Пекіном, а й дедалі глибшу залежність Росії від Сі Цзіньпіна на тлі війни проти України та конфронтації із Заходом. Лідери вкотре говорили про багатополярний світ та стратегічне партнерство. Путін заявив, що відносини досягли безпрецедентного рівня, а Сі Цзіньпін назвав співпрацю історичним максимумом всебічного партнерства.
За дипломатичними посмішками приховується дедалі нерівний баланс сил. Москва очікувала угоди щодо газопроводу Сила Сибіру-2 для масштабних поставок газу, однак домовленості не підписали. Китай уникнув конкретних зобов’язань, а акції Газпрому після саміту впали на 3,5 відсотка. Пекін не поспішає робити ставку лише на російські ресурси та нарощує закупівлі зрідженого газу з інших країн.
Росія дедалі більше залежить від Китаю
На тлі війни Росія покладається на китайські технології та товари, зокрема мікроелектроніку, компоненти для безпілотників і ракет, FPV-дрони, шини та матеріали для артилерійських боєприпасів. Китай веде жорсткі переговори та отримує переваги: купує газ за цінами на 20–30 відсотків нижчими, ніж для інших покупців, і зміцнює позиції в Арктиці.
У Москві росте занепокоєння. Російські спецслужби фіксують активізацію китайського шпигунства, бізнес скаржиться на витіснення місцевих виробників, а військові побоюються посилення КНР поблизу кордону. Окреме занепокоєння викликає перспектива майбутнього керівництва Китаю після Сі Цзіньпіна.
Аналітики зазначають, що Китай не зацікавлений у поразці Росії, однак співпрацює винятково з власної вигоди. Сі демонструє дипломатичну підтримку, дозволяючи Путіну зберігати образ світового лідера, але не робить кроків, які могли б зашкодити китайським інтересам. Джерело підкреслює: Пекін знає, що має перевагу, і відповідно торгується.
Війна різко посилила залежність Росії від Китаю. Через санкції та економічні проблеми Кремль дедалі більше потребує китайських ринків, технологій та підтримки. Для Путіна головним залишається продовження війни та збереження влади, навіть за болючих компромісів. Відносини працюють, однак за лаштунками позначені взаємною підозрою та егоїзмом. Доки обидва лідери вважають, що панівний світовий порядок створений Заходом для власної вигоди, у них є підстави працювати разом, коли можуть, і вдавати, що не помічають розбіжностей, коли це необхідно.