Міша Кацурін — це не просто ресторатор чи фудблогер, а людина, яка перетворила власну жагу до життя на цілу мережу закладів, мільйонні перегляди в YouTube і навіть музичні хіти. Народжений у приморському Бердянську, він пройшов шлях від продажу кошенят у десять років до створення азіатської гастрономічної хвилі в Україні. Сьогодні його знають як чоловіка Наді Дорофєєвої, батька двох дітей і творця контенту, що змушує мандрувати кухнями світу, не виходячи з дому.
Його історія — це суміш підприємницької хватки, кулінарної пристрасті та щирих емоцій. Кацурін не боїться провалів: масове отруєння у львівському ресторані 2025 року стало для нього не кінцем, а початком нових стандартів безпеки. Він поєднує бізнес із волонтерством, музику з сімейним життям і азіатські смаки з українським характером. Саме тому про нього говорять і шанувальники їжі, і ті, хто просто цікавиться сучасним українським шоу-бізнесом.
У цій статті ми розберемо, як звичайний хлопець з Азовського узбережжя став символом гастрономічної свободи, чому його YouTube-відео набирають мільйони переглядів і як він справляється з кризами, які ламають інших.
Дитинство в Бердянську: перші уроки підприємництва та мрії про музику
Михайло Андрійович Кацурін народився 20 червня 1988 року в Бердянську Запорізької області. Азовське море, солона бриза та нескінченні пляжі стали його першою сценою. Батьки розлучилися рано — батько Андрій згодом переїхав до Росії й працював охоронцем у монастирі, а мати Ольга лишилася опорою для сина. Уже в десять років Міша заробив перші гроші: знаходив оголошення про кошенят у місцевих газетах «Південна зірка» та «Бердянські відомості», годував їх і продавав на базарі. Гроші йшли на жуйки та комп’ютерний клуб — класичний старт майбутнього бізнесмена.
Шкільні роки пройшли в місцевій гімназії. Там він мріяв про музику. Провалив вступний іспит до музичної школи, навіть отримав прізвисько «Нулевий» від директорки, але вчителька фортепіано Інна Іванівна Пейчева, його сусідка, взяла хлопця без балів. Батьки не підтримували мрію: «Будеш співати в костюмі зайця в провінційному театрі». Проте саме ця наполегливість сформувала характер — той, що пізніше допоможе відкривати ресторани під час війни.
Підлітком Міша крутив солодку вату на пляжі, працював офіціантом, грузчиком і роздавачем листівок у метро. Ці дрібні підробки навчили його читати людей, як меню: хто голодний не лише фізично, а й емоційно.
Переїзд до Києва та клубна епоха: від вечірок до власного «Атласу»
У 2005 році сімнадцятирічний Міша приїхав до Києва. Спочатку копірайтер в івент-агентстві, потім редактор телепередачі. Енергія била ключем — він швидко опинився в центрі нічного життя. Організовував вечірки в клубах «44» і «Зелений театр», а в 22 роки став співзасновником «Юності», яка пізніше перетворилася на легендарний «Атлас». Ще один проєкт — Barbara Bar. Нічне життя навчило його головному: публіка хоче не просто їжу чи музику, а емоції.
У 2015 році Кацурін продав частки в клубах. Втомився від формату, хотів чогось глибшого. Саме тоді почалася гастрономічна глава його життя. Разом із другою дружиною Дашею вони вирішили, що Київ заслуговує на справжню азіатську вуличну їжу — не фастфуд, а якісний досвід.
Гастрономічна імперія «Привітів»: як азіатська кухня завоювала Київ і Львів
Першим став «Китайський Привіт» у 2016 році. За ним з’явилися «В’єтнамський Привіт», «Тайський Привіт» і «Японський Привіт». Концепція проста, але геніальна: вулична їжа Далекого Сходу з українським акцентом, доступні ціни й атмосфера, де хочеться лишатися годинами. Заклади концентрувалися навколо Золотих воріт — Кацурін вважав, що краще бути найкращим у своєму районі, ніж розпорошуватися.
Пізніше додалися China Hi Express на Хрещатику — швидкий формат для тих, хто поспішає. У липні 2025 року Міша відкрив «Китайський Привіт» у Львові. Відкриття перетворилося на випробування: за кілька днів отруїлося понад 100 гостей, у тому числі сам Кацурін. Лабораторія виявила сальмонелу, ймовірно, від сінгапурського чізкейка. Він не став ховатися — вийшов на зв’язок, оплатив лікування, вибачився і ввів міжнародний стандарт ISO 22000. Ресторан перевідкрили з благословенням священника, новими медкнижками та без яєць у меню. Цей кейс став підручником кризового менеджменту для українських підприємців.
Крім ресторанів, Кацурін запустив бренд одягу KATSURINA разом із Дашею — переосмислену робочу форму з натуральних тканин. А в 2021-му — Plastic Club, пункт сортування та переробки пластику. Бізнес для нього завжди був про більше, ніж прибуток.
| Рік | Проєкт | Ключовий момент |
|---|---|---|
| 2016 | «Китайський Привіт» | Перший ресторан мережі з Дашею |
| 2017–2021 | В’єтнамський, Тайський, Японський Привіт | Розширення азіатської лінійки |
| 2021 | Plastic Club | Екологічний проєкт переробки |
| 2025 | «Китайський Привіт» (Львів) | Масове отруєння та впровадження ISO 22000 |
Дані зібрано з відкритих джерел та інтерв’ю Кацуріна (obozrevatel.com, 24smi.org).
Фудблогерський успіх: подорожі з Антоном Птушкіним та «Їжа України»
Разом із другом Антоном Птушкіним Міша запустив YouTube-канал, де зараз понад 378 тисяч підписників. Вони мандрують Україною та світом, пробують вуличну їжу, відвідують ринки та ресторани. Випуски про Львів, Одесу, Таїланд чи Ліван набирають мільйони переглядів. Міша не просто показує страви — він розповідає історії, жартує, ділиться емоціями. Глядачі відчувають себе частиною компанії, яка просто їде кудись і смакує життя.
Після початку повномасштабного вторгнення ресторани Кацуріна годували військових і нужденних у межах «Волонтерського Привіту». А сам він створив сайт papapover.com — збірку аргументів проти російської пропаганди. Перейшов на українську мову в соцмережах і вивчає її щодня. Це не піар, а щире переосмислення.
Музична сторона: від «Водички Пузырьки» до пісень для Дорофєєвої
Музика завжди була в крові. У молоді роки Міша створив гурт «Водичка Пузырьки» разом із Юрієм Капланом (Валентином Стрикалом). Пісні «Гори», «Без мене», «По трубах» досі згадують фанати. У 2021 році вийшов альбом «Допустим» із треками «Полоси», «В кайфі», «Спорт і бухло».
Після знайомства з Надією Дорофєєвою музика набула нового сенсу. Міша пише тексти для її хітів — «Щоб не було», «Хартбіт», «Там де ти». Їхній спільний трек став емоційною відповіддю на всі чутки навколо пари. Для Кацуріна музика — це спосіб говорити про кохання, біль і віру навіть у найскладніші часи.
Особисте життя: три шлюби, двоє дітей і кохання з Дорофєєвою
Перший шлюб із Євгенією тривав з 2013 по 2015 рік. Другий — із Дашею Кацуріною — сім років, до березня 2022-го. Від цього союзу народилися донька Саша (26 січня 2016) та син Іван (22 липня 2021). Розлучення пройшло цивілізовано: «Ох**нні сім років і кілька життів», — написав Міша.
З Надією Дорофєєвою вони були знайомі родинами. Після обох розлучень у червні 2022-го пара оголосила про стосунки, а влітку 2023-го таємно одружилася. Весілля було скромним: Міша в кепці та кедах, Надя — у зірковому образі. Вони разом виховують дітей Кацуріна, діляться сімейними моментами в Instagram. Нещодавно Саша сама заробила на iPhone 16 — Міша пишається, що прищеплює дітям фінансову грамотність.
Кацурін відкрито каже: залишатися в стосунках заради дітей — не варіант. Краще чесно йти далі й будувати нове щастя.
Випробування війною та отруєнням: як Кацурін перетворює кризи на уроки
24 лютого 2022 року сім’я виїхала до Угорщини, а Міша лишився в Україні. Ресторани стали волонтерськими пунктами. Батько з Росії не вірив у війну, і син написав йому листа — той самий «Папа, повір». Це був особистий біль, який він перетворив на суспільний діалог.
Отруєння у Львові 2025 року стало найгучнішим тестом. 118 постраждалих, кримінальна справа, штрафи. Кацурін не виправдовувався — розповів усе, як було, і зробив висновки. Тепер заклади проходять аудит за найвищими стандартами. Для нього це не просто бізнес — це відповідальність перед людьми, які приходять поїсти і довіряють.
Вплив Міші Кацуріна на українську гастрономію та що далі
Кацурін довів: азіатська кухня може бути доступною, смачною і «своєю». Він популяризував стрітфуд, поєднав його з українським колоритом і показав, що ресторани — це не тільки їжа, а й спільнота. Його YouTube надихає подорожувати, а кризові історії вчать прозорості.
Сьогодні, у 37 років, Міша продовжує експериментувати: нові формати, колаборації, можливо, розширення за кордон. Головне — він лишається собою: енергійним, щирим і готовим до наступної пригоди. Бо для нього життя — це великий стіл, за яким завжди є місце для нових гостей, нових смаків і нових історій.