Елла Марленівна Лібанова — це не просто науковиця, а справжній архітектор розуміння демографічних процесів і соціально-економічних трансформацій сучасної України. Академік Національної академії наук України, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України та перша жінка в історії Президії НАН, вона понад п’ять десятиліть перетворює сухі цифри на живі історії нації. Її дослідження формують державну політику, допомагають прогнозувати майбутнє країни та знаходити шляхи подолання кризових явищ, від бідності до впливу війни на населення.
Народжена в серці Києва 12 лютого 1950 року, Лібанова належить до п’ятого покоління місцевої інтелігенції. Її праці про людський розвиток, ринок праці, міграцію та бідність стали основою національних стратегій, а наукові методики офіційно використовує Держстат. У 2026 році, коли Україна стикається з демографічною прірвою через війну, її голос лунає особливо вагомо: від оцінок втрат населення до рекомендацій щодо повернення біженців і відновлення економіки.
Зі скромних початків у радянському інституті до лідерства в академічній спільноті — шлях Лібанової демонструє, як наполегливість, інтелект і відданість справі творять реальний вплив. Вона не лише аналізує проблеми, а й пропонує практичні рішення, які допомагають країні вистояти й розвиватися навіть у найскладніші часи.
Коріння в київській інтелігенції та ранні роки
Київ 1950-х був містом, де старі провулки Чеховський, Стрілецька, Пушкінська та Басейна зберігали дух інтелігентських родин. Саме тут, у серці столиці, 12 лютого 1950 року народилася Елла Марленівна. Батько — юрист, мати — лікарка, а за плечима — п’ять поколінь освічених киян, для яких книга, розмова про справедливість і служіння суспільству були щоденним хлібом. Маленька Елла росла серед розмов про право, медицину та долю країни, що формувало її характер ще з дитинства.
Ця атмосфера не просто оточувала — вона проникала в кров. Дідусь і бабуся, з якими дівчинка проводила багато часу, передавали традиції відповідальності й глибокого мислення. Школа для неї стала природним продовженням дому: відмінниця, яка вже тоді поєднувала навчання з першими кроками в науці. Ті роки заклали фундамент — не просто знання, а внутрішню потребу розуміти, як влаштоване суспільство і чому одні регіони процвітають, а інші борються за виживання.
Саме таке коріння зробило Лібанову тією, ким вона є: людиною, яка завжди дивиться на цифри крізь призму людських доль. Київська інтелігенція подарувала їй не лише ерудицію, а й ту впертість, про яку вона згодом говоритиме як про рису, що врятує Україну.
Освіта, науковий старт і кар’єрний шлях
1971 рік став поворотним: Елла Марленівна закінчила Київський інститут народного господарства імені Д. С. Коротченка за спеціальністю економіста. Відразу почала працювати там інженеркою, а згодом — молодшою науковою співробітницею. Уже в 1977-му захистила кандидатську дисертацію «Статистико-економічний аналіз ефективності виробництва» — тему, яка на той час вимагала не лише математичної точності, а й сміливості в умовах радянської системи.
З 1977 року її шлях пролягає через Раду по вивченню продуктивних сил України НАН: від старшої інженерки до завідувачки відділу досліджень проблем людського розвитку (1991–2003). Саме тут народжувалися перші великі ідеї. У 1992 році — докторська дисертація «Методологія і методика соціально-економічної оцінки тривалості життя та трудової активності населення регіонів України». Ця робота стала проривом: вона показала, як демографія переплітається з економікою на рівні областей.
2000 рік приніс звання професора, а 2002-й — статус заслуженого економіста України. З 2000 по 2005 рік Лібанова працювала науковою консультанткою Президента Леоніда Кучми. Паралельно — викладання в Київському національному університеті імені Т. Шевченка та Національній академії державного управління. У 2003-му вона стає заступницею директора новоствореного Інституту демографії та соціальних досліджень, а з березня 2007-го — його директоркою. Цей інститут став її головним дітищем.
У 2009-му її обирають академіком НАН України, а згодом — академік-секретарем Відділення економіки. Перша жінка в Президії Академії за всю історію! Друга докторська дисертація у 2021 році присвячена бідності — «Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу». Під її керівництвом захистили дисертації два доктори та чотирнадцять кандидатів наук.
Науковий внесок: від людського розвитку до аналізу бідності
Лібанова — авторка понад 200 наукових праць, серед яких монографії, доповіді для ООН, Світового банку, МОП та ЮНІСЕФ. Її ключовий внесок — запровадження методики вимірювання людського розвитку на рівні областей. Ця система, яка враховує не лише ВВП, а й тривалість життя, освіту та доходи, стала офіційною для Держстату України. Завдяки їй політики отримали інструмент, щоб бачити реальну картину в кожному регіоні, а не лише загальні цифри по країні.
Вона моделювала соціально-демографічні процеси, будувала комплексні прогнози до 2050 року, аналізувала зовнішню трудову міграцію та демографічні чинники бідності. Монографії на кшталт «Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу» (2008), «Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р.» (2006, співавторство) чи «Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз» (2007) стали настільними книгами для експертів.
Лібанова розробляла Концепцію та Стратегію демографічного розвитку України до 2015 року, брала участь у підготовці національних доповідей про людський розвиток. Її дослідження ринку праці опубліковані під егідою Міжнародної організації праці. Усе це — не суха теорія. Це інструменти, які допомогли Україні формувати пенсійну реформу, соціальну політику та стратегію відновлення.
Особливо вражає її здатність поєднувати глобальний контекст з українськими реаліями. Понад 30 робіт у міжнародних виданнях, h-індекс 61 і понад 21 тисяча цитувань у Google Scholar роблять її одним із найвпливовіших українських вчених.
На чолі Інституту демографії та Академії
З 2007 року Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи під керівництвом Лібанової перетворився на провідний центр. Тут народжуються прогнози, які враховують міграцію, смертність, народжуваність і вплив війни. Інститут став майданчиком для підготовки кадрів і міжнародних проєктів.
Як академік-секретар Відділення економіки НАН (з 2009-го) Елла Марленівна координує роботу всього економічного блоку Академії. Вона — член редколегій провідних журналів, голова спеціалізованої вченої ради, експертка Європейської комісії та Всесвітнього економічного форуму.
Під її керівництвом інститут не просто збирає дані — він пропонує рішення. Від моделювання сценаріїв відновлення до аналізу якості життя в умовах війни.
Вплив на державну політику України
Лібанова не залишалася в кабінеті. З 2000 по 2005 рік як консультантка Президента вона співтворила послання до Верховної Ради. Пізніше — член Ради з економічного розвитку при Кабміні (з 2020-го). Її рекомендації лягли в основу стратегій щодо ринку праці, пенсій і соціального захисту.
Вона брала участь у створенні моделі пенсійної реформи, аналізувала становлення середнього класу, проблеми бідності. Її голос завжди лунав там, де йшлося про людей: від Цілей Розвитку Тисячоліття до сучасних викликів.
Демографічні виклики воєнного часу: погляд експерта
Повномасштабна війна зробила дослідження Лібанової ще актуальнішими. У 2026 році вона констатує: на підконтрольній території проживає близько 29 мільйонів українців — на мільйон менше, ніж роком раніше. Загальні демографічні втрати з 2014 року сягають десяти мільйонів — через загиблих, ненароджених дітей і масову еміграцію.
Близько 4,4 мільйона українців у ЄС, ще 700 тисяч — в інших країнах. Повернулося менше мільйона. Лібанова попереджає про загрозу другої хвилі міграції та наголошує: без безпеки й економічних можливостей люди не повертатимуться. Народжуваність тримається на рівні 0,7–0,9 дитини на жінку, країна стрімко старіє.
Вона виділяє чотири типи територій після війни, які розвиватимуться по-різному. Прогнозує диктат працівника на ринку праці, але без бебі-буму. Її рекомендації прості й жорсткі: мотивувати повернення, боротися з передчасною смертністю, інвестувати в освіту й психологів для дітей.
Елла Марленівна говорить про це з болем і надією: «Ми дуже вперті, і оця впертість нас врятує». Її інтерв’ю 2025–2026 років — це не сухі цифри, а заклик до дій.
Визнання та нагороди
Досягнення Лібанової визнані на найвищому рівні. Повний кавалер ордена княгині Ольги (III ступінь — 2009, II — 2013, I — 2021). Заслужений економіст України (2002). Лауреатка премії НАН України імені М. І. Туган-Барановського (2010). У 2025 році перемогла в конкурсі «Talents for Ukraine» від KSE Foundation.
Ці нагороди — не просто значки. Вони підкреслюють її роль у державному будівництві, науці та підтримці обороноздатності через глибокий аналіз соціальних процесів.
| Рік | Нагорода | За що |
|---|---|---|
| 2002 | Заслужений економіст України | Внесок в економіку праці |
| 2009 | Орден княгині Ольги III ст. | Розвиток демографії |
| 2010 | Премія НАН ім. М. Туган-Барановського | Економічні дослідження |
| 2013 | Орден княгині Ольги II ст. | Лідерство в НАН |
| 2021 | Орден княгині Ольги I ст. | Внесок у науку та оборону |
Дані наведено за матеріалами НАН України та Енциклопедії Сучасної України.
Особистість за цифрами: родина, характер, спадщина
За науковими регаліями ховається тепла, життєрадісна жінка. Понад 50 років шлюбу — до вересня 2022-го, коли чоловік не витримав стресу війни. Син Максим, невістка, онуки Андрій і Вікія — її серце. Під час обстрілів у Горенці онука притискалася: «Бабусю, давай обіймемося і буде не так страшно». А молодший онук мріяв «знищити Росію».
Елла Марленівна обожнює готувати італійські страви, читати «Сагу про Форсайтів» по двадцять разів і піклуватися про родину. Вона прокидається о 5:30, працює без відпусток і жартує, що 56 днів відпочинку — це забагато. Під час війни відмовилася виїжджати з Києва, але родина вмовила переїхати до Ужгорода на кілька місяців. Повернулася, як тільки змогла.
Її характер — впертість, гумор і віра в людей. «Ми дуже вперті, і оця впертість нас врятує», — каже вона. Наука для неї — мозок, родина — серце. Лібанова передає естафету новому поколінню вчених і залишає спадщину, яка допоможе Україні відродитися.
Сьогодні, у 2026 році, її голос продовжує звучати. Вона не просто фіксує кризу — вона показує шлях вперед. І в цьому — справжня сила Лібанової Елли Марленівни.