Командувач повітряних сил Збройних сил України очолює структуру, яка щодня протистоїть наймасштабнішій повітряній кампанії сучасної Європи. Від його рішень залежить, чи вдасться вчасно виявити та знищити сотні ракет і дронів, чи авіація забезпечить підтримку наземним підрозділам у критичні години, чи вдасться зберегти ключові об’єкти енергетики та цивільної інфраструктури. Сьогодні цю посаду обіймає генерал-лейтенант Анатолій Кривоножко, призначений Президентом України 3 серпня 2025 року після більш ніж року виконання обов’язків.
Посада поєднує стратегічне бачення, оперативне управління багатошаровою системою протиповітряної оборони та авіації, а також координацію з міжнародними партнерами щодо постачання винищувачів F-16, Mirage 2000, комплексів Patriot та підготовки екіпажів. У реаліях 2022–2026 років вона трансформувалася з традиційного командування флотом у центр інтеграції радянської спадщини з західними технологіями, де дрони, автоматизовані системи управління та мобільні групи ППО діють як єдиний механізм.
Для тих, хто тільки починає розбиратися у військовій справі, важливо зрозуміти: повітряні сили — це не лише літаки в небі, а цілісна система виявлення, прийняття рішень та ураження цілей на відстані сотень кілометрів. Для досвідчених читачів стаття розкриває конкретні механізми адаптації, розподілу ресурсів під час масованих атак та перспективи повернення ініціативи в повітрі.
Історія становлення посади та трансформація Повітряних сил
Після проголошення незалежності у 1991 році Україна успадкувала потужний авіаційний потенціал — чотири повітряні армії, понад 3000 літаків та близько 122 тисяч військовослужбовців. 17 березня 1992 року офіційно створено Повітряні сили Збройних сил України. Перші роки позначені масштабним скороченням: техніка старіла, нальот пілотів падав, а бюджетні обмеження змушували консервацію частин.
У 2004–2005 роках відбулося об’єднання Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони в єдиний вид військ. Це рішення дозволило створити єдину систему управління, яка згодом стала основою для відбиття повітряних атак у 2022 році. Командувачі того періоду — генерал-полковники Анатолій Торопчин, Іван Руснак, Сергій Онищенко, Юрій Байдак — змушені були балансувати між збереженням боєздатності та глибокими реформами.
Після 2014 року ситуація змінилася. Зросла інтенсивність навчань, почалася модернізація окремих зразків техніки, зокрема Су-25М1 та МіГ-29. Призначення у 2021 році генерал-лейтенанта Миколи Олещука на посаду командувача збіглося з підготовкою до можливого широкомасштабного вторгнення. Саме під його керівництвом Повітряні сили зустріли перші дні повномасштабної війни, продемонструвавши високу стійкість попри чисельну перевагу противника в авіації.
З серпня 2024 року обов’язки командувача почав виконувати генерал-лейтенант Анатолій Кривоножко, а 3 серпня 2025 року Президент України офіційно призначив його на посаду. Цей перехід відбувся в період активної інтеграції західної техніки та необхідності стабілізувати управління під час тривалої війни на виснаження.
Обов’язки командувача повітряних сил у деталях
Роль командувача далеко виходить за межі парадних обов’язків. Це щоденна робота з планування операцій, розподілу дефіцитних ресурсів та прийняття рішень, від яких залежать життя тисяч людей.
- Оперативне управління авіацією та протиповітряною обороною: Командувач координує дії чотирьох повітряних командувань, винищувальних та штурмових бригад, зенітних ракетних військ і радіотехнічних підрозділів. У режимі реального часу він розподіляє бойові завдання, визначає пріоритети ураження та контролює витрату ракетних боєприпасів, які залишаються обмеженим ресурсом.
- Забезпечення повітряної підтримки сухопутних військ: Сюди входить близька авіаційна підтримка, придушення засобів протиповітряної оборони противника, повітряна розвідка та нанесення точкових ударів по тилах. З появою F-16 можливості для глибоких рейдів та протидії ворожим літакам суттєво зросли.
- Координація з Генеральним штабом та Верховним Головнокомандувачем: Командувач повітряних сил є ключовим учасником планування спільних операцій. Він доповідає про стан повітряного простору, пропонує варіанти використання авіації та ППО у загальному задумі бойових дій.
- Підготовка персоналу та інтеграція нової техніки: Це включає організацію навчання пілотів за кордоном, освоєння західних систем озброєння, створення ремонтних баз та ланцюгів постачання запчастин. Досвід Кривоножка як колишнього командира повітряного командування «Центр» виявився особливо цінним саме в цьому напрямку.
- Розвиток безпілотної авіації та спеціальних підрозділів: 383-тя окрема бригада безпілотних авіаційних комплексів безпосередньо підпорядкована командуванню Повітряних сил і відіграє дедалі більшу роль як в оборонних, так і в ударних операціях.
Кожен з цих напрямів вимагає не лише військових знань, а й розуміння економіки ресурсів, психології особового складу та здатності працювати в умовах постійного дефіциту часу.
Структура Повітряних сил: як виглядає система під командувачем
Повітряні сили Збройних сил України організовані за територіально-оперативним принципом. Чотири повітряні командування — «Захід», «Центр», «Південь» та «Схід» — охоплюють всю територію країни, а особливий повітряний район забезпечує додаткову гнучкість. Штаб виду військ розташований у Вінниці.
| Повітряне командування | Основна зона відповідальності | Ключові особливості |
|---|---|---|
| «Захід» | Західні області, кордон з Польщею та Румунією | Важливий логістичний напрямок для отримання західної допомоги |
| «Центр» | Центральна Україна, Київ та прилеглі регіони | Найкритичніший напрямок оборони столиці та ключових об’єктів держави |
| «Південь» | Південні області, узбережжя Чорного моря | Дії проти морських та повітряних цілей, підтримка операцій на півдні |
| «Схід» | Східні та північно-східні регіони | Безпосередня підтримка дій на фронті, протидія авіації та ракетам з напрямку РФ |
До складу входять тактичні авіаційні бригади (винищувальні, штурмові, бомбардувальні), транспортна авіація, 383-тя бригада безпілотників, зенітні ракетні бригади та полки, радіотехнічні війська. Загальна чисельність особового складу станом на 2025 рік — близько 35 тисяч осіб. Бойовий літаковий парк нараховує понад 130 одиниць, серед яких legacy-машини радянського виробництва та сучасні F-16.
Генерал-лейтенант Анатолій Кривоножко: шлях до вершини
Анатолій Миколайович Кривоножко народився 23 липня 1965 року. Його кар’єра — класичний приклад поступового, заслуженого зростання в авіаційній ієрархії. У 2006–2008 роках він командував 114-ю бригадою тактичної авіації. З 2015 по 2024 рік очолював повітряне командування «Центр» — один із найвідповідальніших напрямків, що прикриває Київ та центральні регіони.
Саме досвід захисту столичного неба під час інтенсивних атак 2022 року став ключовим фактором при призначенні спочатку виконуючим обов’язки, а згодом повноцінним командувачем. У 2023 році Кривоножко отримав звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Серед інших нагород — ордени Богдана Хмельницького всіх трьох ступенів та орден Данила Галицького. У лютому 2026 року він був нагороджений орденом Богдана Хмельницького I ступеня.
Цікаво, що ще до повномасштабної війни Кривоножко публікував наукові праці, присвячені навігації безпілотних літальних апаратів та обробці оптичної інформації. Це технічне мислення допомогло йому ефективно інтегрувати нові західні системи та дронові технології у повсякденну роботу військ.
Випробування воєнного часу: як працює система під керівництвом командувача
Російська повітряна кампанія проти України стала однією з найінтенсивніших у світі за останні десятиліття. Масовані запуски крилатих і балістичних ракет, дронів Shahed та Lancet, спроби придушити українську ППО — усе це вимагає від командувача постійної готовності та гнучкості.
Українська система протидії побудована на принципі багатошарової оборони. Далекобійні комплекси Patriot та S-300 перехоплюють балістичні та крилаті ракети на великих відстанях. Середні та малі комплекси — NASAMS, IRIS-T, Buk, Crotale — працюють проти крилатих ракет і дронів. Винищувачі (МіГ-29, Су-27, а з 2024–2025 років F-16) виконують роль повітряного патруля та перехоплювача. Радіотехнічні війська забезпечують раннє виявлення.
Командувач приймає рішення про розподіл обмежених ракет між напрямками, про підйом винищувачів у повітря та про застосування мобільних вогневих груп. Кожна масована атака — це перевірка на міцність усієї вертикалі управління. Успішні перехоплення в 2025–2026 роках, у тому числі із залученням F-16, свідчать про те, що система адаптувалася та продовжує ефективно працювати.
У квітні 2026 року саме генерал-лейтенант Кривоножко від імені Президента України вручав державні нагороди пілотам F-16, які збивали російські ракети та безпілотники. Це не лише визнання особистих заслуг льотчиків, а й символ того, що нова техніка вже реально впливає на хід повітряної війни.
Західна техніка та майбутнє Повітряних сил
Отримання F-16 стало поворотним моментом. Перші літаки прибули у 2024 році, а до 2026-го їх кількість перевищила два десятки з перспективою подальшого зростання. Mirage 2000-5F почали надходити у 2025 році. Планується постачання шведських Gripen. Кожен новий тип вимагає не лише пілотів, а й наземного персоналу, інфраструктури аеродромів та ланцюга постачання боєприпасів і запчастин.
Командувач повітряних сил безпосередньо відповідає за те, щоб нова техніка не просто стояла на аеродромах, а реально посилювала оборону. Це означає прискорене навчання, створення ремонтних потужностей всередині країни та пошук оптимальних тактик застосування в умовах російської переваги в кількості літаків.
Паралельно розвивається безпілотний компонент. 383-тя бригада безпілотних авіаційних комплексів вже довела свою ефективність як в обороні, так і в нанесенні ударів по ворожих цілях. Інтеграція дронів різних типів з пілотованою авіацією та ППО — один із пріоритетів найближчих років.
Перспективи виглядають обнадійливо. Збільшення кількості сучасних винищувачів, розширення парку засобів ППО, розвиток власних ремонтних та виробничих потужностей дозволять поступово зміщувати баланс сил у повітрі. Командувач повітряних сил залишається тією фігурою, яка перетворює ці ресурси на реальну бойову міць.
Кожен день роботи цього командування — це тисячі невидимих для більшості людей рішень, які зберігають небо над Україною вільним для наших сил і закритим для ворога. Історія Анатолія Кривоножка та всього особового складу Повітряних сил ЗСУ продовжує писатися прямо зараз — у режимі реального часу, під звуки сирен та спалахів перехоплень.