Катерина Вікторівна Батаєва — українська соціолог, доктор філософських наук, професор кафедри соціально-реабілітаційних технологій Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна». Її наукова діяльність зосереджена на мілітарній ідентичності ветеранів бойових дій, їхньому транзиті до цивільного середовища через вищу освіту та аналізі візуальних практик, які формують сучасні суспільні цінності. Роботи вченої поєднують теоретичну глибину з практичною орієнтацією на потреби суспільства, що переживає наслідки війни.
Її монографії та статті в журналах, індексованих у Scopus і Web of Science, розкривають механізми соціальної адаптації, роль соціального капіталу та бар’єри, з якими стикаються захисники після повернення. Дослідження Батаєвої набувають особливої ваги в 2026 році, коли питання реінтеграції ветеранів, інклюзивної освіти та психологічної підтримки залишаються одними з найгостріших для України. Вона не лише аналізує процеси, а й пропонує концептуальні інструменти для їхнього покращення — від методик контент-аналізу до рекомендацій щодо безбар’єрного освітнього середовища.
Науковий шлях Батаєвої демонструє, як академічна робота може ставати частиною національної стратегії відновлення. Через викладання, керівництво аспірантами та участь у міжнародних проєктах вона формує нове покоління дослідників, здатних працювати з чутливими темами воєнного досвіду та візуальної культури.
Освіта та формування професійного світогляду
Шлях у соціологію Катерина Батаєва почала в 1994 році, закінчивши Харківський державний університет за спеціальністю «соціологія» з кваліфікацією соціолога та викладача соціологічних дисциплін. Цей фундамент визначив її інтерес до глибинних механізмів суспільних трансформацій, які пізніше розвинулися у двох ключових напрямках — військовій соціології та візуальних дослідженнях.
З роками вона поєднувала викладацьку роботу з активною науковою діяльністю. Спочатку пов’язана з Харківським університетом гуманітарних наук «Народна українська академія», згодом перейшла до Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна», де обіймає посаду професора кафедри соціально-реабілітаційних технологій. Така траєкторія дозволила їй накопичити досвід у різних академічних середовищах і побачити, як регіональні особливості впливають на соціальні процеси.
Викладає дисципліни, які формують критичне мислення студентів: методологію та організацію наукових досліджень, філософію, а також курс про місце України у світовому розвитку. Ці предмети не просто передають знання — вони вчать бачити зв’язки між особистим досвідом людини та великими суспільними структурами.
Докторська дисертація та становлення візуальної соціології
У 2014 році Катерина Батаєва захистила докторську дисертацію з філософських наук. Це стало поворотним моментом, після якого її дослідження набули системного характеру. Одним із центральних напрямків стала соціальна візуалістика — галузь, що вивчає, як зображення та візуальні практики конструюють соціальну реальність, впливають на цінності та ідентичність.
Вона авторка навчальних посібників «Соціальна візуалістика і медіа-візуальність» та «Візуальне від античності до постсучасності». У цих працях простежується еволюція візуальних форм — від античних фресок до Instagram-сторінок. Батаєва показує, що зображення ніколи не бувають нейтральними: вони завжди несуть у собі владні відносини, гендерні стереотипи чи уявлення про героїзм і нормальність.
Особливо цікавими стали її дослідження візуальних практик у соціальних мережах. Аналіз Instagram як поля, де люди візуалізують цінності, дозволив виявити, як у воєнний час змінюються уявлення про сім’ю, безпеку та майбутнє. Такі роботи допомагають зрозуміти не лише окремі профілі, а й колективні настрої суспільства, що важливо для психологів, педагогів та політиків.
Мілітарна ідентичність та соціальна реадаптація ветеранів
Найбільш актуальним і суспільно значущим напрямком досліджень Катерини Батаєвої стала робота з темою ветеранів. Разом з колегами, зокрема Анною Артеменко, вона створила монографію «Мілітарна ідентичність та соціальна адаптація ветеранів АТО/ООС». У ній мілітарна ідентичність розглядається не як статичний набір якостей, а як динамічна система, що формується під час служби і потребує свідомого транзиту після повернення.
Перехід від військового до цивільного життя часто супроводжується кризою: втратою чіткої ієрархії, відчуттям непотрібності навичок, труднощами у спілкуванні з близькими. Батаєва та її співавтори аналізують, як вища освіта може стати ефективним інструментом цього транзиту. Студент-ветеран отримує нове коло спілкування, актуальні знання, можливість переосмислити свій досвід і побудувати нову професійну ідентичність.
Дослідження охоплює також копінг-стратегії дружин військовослужбовців-комбатантів. Їхній соціальний капітал, ресурси підтримки та способи подолання стресу розглядаються як важливий елемент загальної системи реабілітації сім’ї. Такі роботи показують, що реадаптація — це не лише про самого ветерана, а про всю екосистему, в якій він існує.
Вища освіта як простір інклюзії під час війни
У 2024–2025 роках Батаєва активно досліджувала, як функціонують заклади вищої освіти у прифронтових містах. Її публікації аналізують бар’єри, з якими стикаються студенти-ветерани з інвалідністю, та фактори освітньої інклюзії. Йдеться не лише про фізичну доступність аудиторій, а й про психологічний клімат, гнучкість навчальних програм та підтримку викладачів.
У цих роботах вища освіта постає як живий організм, здатний адаптуватися до екстремальних умов. Приклади з практики українських університетів демонструють, що поєднання традиційних методів з інноваційними підходами — від онлайн-форматів до менторських програм — дозволяє зберігати якість навчання навіть тоді, коли частина студентів перебуває на фронті або в реабілітації.
Особливу увагу приділено самоорганізації та самоуправлінню студентських спільнот. Батаєва показує, як ветеранські ініціативи всередині університетів стають каталізатором змін для всього закладу, роблячи його більш чутливим до потреб різних груп.
Ключові наукові праці та їхній вплив
За роки роботи Катерина Батаєва опублікувала десятки статей у фахових виданнях України та закордону. Багато з них індексуються у Scopus, Web of Science та ERIHPLUS. Окремо варто відзначити підручники та монографії обсягом понад п’ять авторських аркушів, які використовують у навчальному процесі соціологічних факультетів.
| Рік | Назва праці | Видання / індексація |
| 2017 | Соціальна візуалістика і медіа-візуальність (навчальний посібник) | Видавництво «Кондор» |
| 2022 | Мілітарна ідентичність та соціальна адаптація ветеранів АТО/ООС (монографія, співавтор) | НУА, Харків |
| 2024 | Visualized values on Instagram | International Journal of Comparative Sociology (Scopus) |
| 2024 | Higher Education in a Frontline City during the Russian-Ukrainian War | Lecture Notes in Networks and Systems (Scopus) |
Кожна з цих праць не просто фіксує факти — вона пропонує інструменти аналізу. Наприклад, методика контент-аналізу візуального контенту дозволяє дослідникам і практикам краще розуміти, які образи домінують у публічному просторі та як вони впливають на формування уявлень про ветеранів.
Міжнародна співпраця та формування наукової школи
Батаєва бере участь у міжнародному проєкті KIU Sur-Place, фінансованому DAAD (Німецька служба академічних обмінів) у 2024–2025 роках. Це дозволяє інтегрувати український досвід у ширший європейський контекст і запозичувати найкращі практики роботи з травматичним досвідом та інклюзією.
Вона входить до редакційних колегій «Вісника ХНУ імені В.Н. Каразіна» (серія соціологічних досліджень) та «Українського соціологічного журналу». Як член Соціологічної асоціації України та опонент дисертацій, вона впливає на стандарти якості вітчизняної соціологічної науки.
Особливо цінним є її досвід наукового керівництва. Під її керівництвом захистили дисертації аспіранти, які досліджували мілітарну ідентичність та соціальний капітал внутрішньо переміщених осіб. А школярка, науковою роботою якої вона керувала, посіла перше місце на всеукраїнському етапі конкурсу Малої академії наук з соціології.
Дослідження Катерини Батаєвої продовжують розвиватися. У найближчих планах — роботи, присвячені самоорганізації, самоуправлінню та безбар’єрності в освітньому середовищі. Ці теми безпосередньо пов’язані з практичними потребами України, яка шукає стійкі моделі відновлення після війни. Її підхід — поєднувати глибокий теоретичний аналіз з емпіричними даними та орієнтацією на реальні зміни — робить її роботи необхідними не лише для академічної спільноти, а й для тих, хто формує соціальну політику сьогодні.