ОТРК «Грім-2» — це експортна назва українського оперативно-тактичного ракетного комплексу 1КР1 «Сапсан», який поєднує мобільність, високу точність і дальність до 500 кілометрів у вітчизняній версії. Комплекс на твердопаливній балістичній ракеті дозволяє Збройним Силам України самостійно завдавати точних ударів по командних пунктах, аеродромах, складах і засобах протиповітряної оборони противника в оперативно-тактичній глибині, суттєво зменшуючи залежність від іноземних систем.
Шлях від проєктів 1990-х років через випробування 2010-х до серійного виробництва в червні 2025 року демонструє стійкість української оборонної промисловості. Сьогодні «Сапсан» уже системно застосовується в бойових умовах, а його поява стала одним із символів технологічної незалежності країни.
Комплекс не просто замінює застарілі радянські «Точка-У» — він відкриває нову сторінку в стратегії глибоких високоточних ударів, де швидкість, маневреність на кінцевій ділянці траєкторії та комбіноване наведення роблять перехоплення вкрай складним завданням для противника.
Від «Борисфена» до «Сапсана»: довга дорога до власної балістики
Ідея створити повністю український оперативно-тактичний ракетний комплекс з’явилася ще в середині 1990-х. Тоді проєкт «Борисфен» замислювався як заміна радянським «Точка-У» та «Скад». Фахівці Конструкторського бюро «Південне» у Дніпрі та Павлоградського хімічного заводу почали працювати над твердопаливною ракетою, яка могла б зберігатися роками без дозаправки й стартувати за лічені хвилини.
Фінансування було обмеженим, тому роботи йшли повільно. У 2013 році проєкт відродили під назвою «Грім». Саудівська Аравія зацікавилася експортною версією з обмеженою дальністю 280 кілометрів — це відповідало вимогам міжнародного режиму контролю ракетних технологій MTCR. Контракт прискорив розробку двигунів і пускових установок. До 2019 року зібрали щонайменше дванадцять ракетних двигунів і два дослідні зразки комплексу.
Повномасштабна війна 2022 року стала каталізатором. У серпні того року Міністерство оборони України уклало перший державний контракт на дослідно-виробничий зразок. Випробування 2023–2024 років пройшли успішно. У травні 2025 року «Сапсан» уперше підтверджено застосували в бойових умовах — ціль на відстані близько 300 кілометрів була уражена. У червні 2025 року Президент України Володимир Зеленський та Офіс Президента офіційно заявили про запуск серійного виробництва. Комплекс отримав індекс 1КР1 і був прийнятий на озброєння Збройних Сил України.
Станом на середину 2026 року виробництво нарощує темпи, а комплекс уже системно використовується українськими військами. Це не просто нова зброя — це результат десятиліть наполегливої роботи українських інженерів, які попри всі труднощі довели: країна здатна створювати високотехнологічні ракетні системи самостійно.
Анатомія комплексу: ракета, пускова установка та системи наведення
Серцем «Грім-2» / «Сапсана» є одноступінчаста твердопаливна балістична ракета. Тверде паливо на основі перхлорату амонію та алюмінію забезпечує миттєву готовність до пуску — на відміну від рідинних ракет, які потребують тривалої заправки. Двигун розвиває тягу близько 17 500 кгс, а ракета розганяється до швидкості понад 5–6 Махів.
Експортна версія «Грім-2» має дальність до 280 кілометрів і діаметр ракети 600 мм. Вітчизняна версія «Сапсан»/1КР1 — до 500 кілометрів і більший діаметр близько 900 мм. Маса бойової частини становить 480–500 кілограмів. Вона може бути моноблочною осколково-фугасною або проникаючою для ураження укріплених об’єктів, а також касетною — зона ураження такої частини сягає 2–3 гектарів.
Система наведення комбінована: інерціальна з супутниковою корекцією плюс термінальні головки самонаведення — електрооптична, інфрачервона, радіолокаційна або комбінована. Це дозволяє ракеті коригувати траєкторію на кінцевій ділянці та маневрувати, ускладнюючи перехоплення. Мінімальна дальність стрільби — 50 кілометрів.
Пускова установка — мобільна, на українському десятиколісному шасі 10×10 з незалежною торсіонною підвіскою та керованими осями. Потужний турбодизель Deutz на 600 кінських сил дозволяє розвивати швидкість до 90 км/год. Одна машина несе дві ракети в транспортно-пускових контейнерах. Підготовка до пуску максимально автономна, що відповідає тактиці «вистрілив — і зник» для підвищення живучості комплексу.
Ось як виглядають ключові відмінності між версіями:
| Параметр | Експортна версія «Грім-2» | Вітчизняна версія «Сапсан» / 1КР1 |
| Максимальна дальність | 280 км | до 500 км |
| Діаметр ракети | 600 мм | близько 900 мм |
| Маса бойової частини | 480 кг | 480–500 кг |
| Тип двигуна | твердопаливний | твердопаливний |
| Швидкість польоту | до 6 Махів | до 6 Махів |
За даними сайту uk.wikipedia.org та Українського мілітарного порталу, саме комбінація твердого палива, мобільної пускової установки та багатотипових головок самонаведення робить «Сапсан» однією з найсучасніших систем свого класу в регіоні.
Точність і потужність: як «Сапсан» вражає цілі на сотні кілометрів
Балістична траєкторія «Грім-2» відрізняється від крилатих ракет. Ракета швидко набирає висоту, виходить за межі щільних шарів атмосфери, а потім на гіперзвуковій швидкості пікірує на ціль. Час підльоту коротший, ніж у багатьох крилатих аналогів, а висока кінетична енергія посилює ефект бойової частини.
Для початківців: уявіть артилерію, яка стріляє на сотні кілометрів і сама коригує політ. Для фахівців: інерціальна система з супутниковою корекцією забезпечує стійкість до радіоелектронної боротьби, а термінальні головки самонаведення дозволяють розпізнавати та точно влучати навіть у захищені об’єкти. Зона ураження моноблочної частини перевищує 10 000 квадратних метрів, касетної — до 2–3 гектарів.
Така зброя ідеально підходить для ураження стаціонарних цілей: командних пунктів, складів боєприпасів, засобів ППО, аеродромів та логістичних вузлів. Вона не потребує пілотів і не залежить від погодних умов так сильно, як авіація. У сучасній війні, де противник активно застосовує засоби радіоелектронної боротьби та ППО, саме такі високошвидкісні балістичні системи стають одним із найефективніших інструментів глибокого ураження.
Бойове хрещення та серійне виробництво: 2025 рік як переломний
До 2025 року «Сапсан» проходив етап випробувань і обмежених тестів. Травневе бойове застосування 2025 року — знищення російського командного пункту майже за 300 кілометрів — стало першим публічно підтвердженим успіхом. Воно показало, що українська ракета здатна долати відстань, на якій раніше Україна залежала виключно від західних партнерів.
У червні 2025 року офіційно стартувало серійне виробництво. За оцінками експертів, Збройним Силам України потрібно щонайменше 300–500 таких ракет для ефективного застосування в масштабах фронту. Виробництво розгортається на потужностях КБ «Південне», Павлоградського хімічного заводу та суміжних підприємств. Шасі для пускових установок виготовляють українські заводи.
За даними сайту visnyk-nanu.org.ua (червень 2026), комплекс уже системно застосовується Збройними Силами України, а темпи виробництва продовжують зростати — це реальний крок до технологічної автономії в ракетній сфері.
Кожен новий дивізіон «Сапсана» — це не лише додаткова вогнева потужність, а й сигнал: Україна вміє створювати й виробляти зброю, яка раніше вважалася прерогативою лише кількох країн світу.
У порівнянні з гігантами: «Грім-2», «Іскандер» та ATACMS
Російський «Іскандер-М» вважається одним із найнебезпечніших тактичних комплексів у світі. Американський ATACMS (особливо нові версії) теж демонструє високу ефективність. «Сапсан»/«Грім-2» стоїть у цьому ряду як повноцінний гравець.
| Параметр | «Сапсан» / «Грім-2» (Україна) | «Іскандер-М» (Росія) | ATACMS (США) |
| Дальність (максимальна) | до 500 км (вітчизняна) | до 500 км | до 300+ км (нові версії) |
| Швидкість | до 6 Махів | до 6–7 Махів | близько 3–4 Махів |
| Бойова частина | 480–500 кг | 480–700 кг | близько 230–500 кг |
| Тип наведення | ІНС + супутник + термінальні ГСН | ІНС + супутник + термінальні ГСН | ІНС + GPS + термінальне |
| Мобільність ПУ | 10×10, 2 ракети | 8×8, 2 ракети | HIMARS/MLRS, 1 ракета |
Український комплекс демонструє порівнянну або кращу дальність у вітчизняній версії, високу швидкість і повністю незалежне виробництво. На відміну від ATACMS, які іноді постачаються з обмеженнями на застосування, «Сапсан» — це власна зброя без зовнішніх політичних умов.
Майбутнє українського ракетного щита: перспективи та виклики
Серійне виробництво «Сапсана» — це лише початок. Українська промисловість уже накопичила досвід створення твердопаливних двигунів, мобільних шасі та систем наведення. Наступні кроки — нарощування темпів випуску, вдосконалення головок самонаведення, можливо, інтеграція з сучасними засобами розвідки та штучним інтелектом для автоматичного розпізнавання цілей.
Експортний потенціал «Грім-2» залишається, хоча й обмежений міжнародними режимами. Для України головне — забезпечити власні потреби. Фахівці оцінюють необхідну кількість ракет у сотні одиниць. Кожна нова пускова установка та дивізіон посилюють здатність України стримувати агресію на великій відстані.
«Сапсан» — це не просто ракета. Це доказ того, що навіть у найскладніших умовах країна може створювати зброю світового рівня. Гул її двигунів над українським небом — це звук відродженої технологічної могутності, яка захищає землю та нагадує: свобода потребує не лише мужності, а й власного інтелекту та промислової сили.
Розробка триває, виробництво зростає, а українські інженери вже дивляться далі — на нові покоління ракетних систем, які зроблять оборону ще надійнішою.