На початку війни з Іраном Кремль спокійно ставився до паузи в переговорах щодо України. Про це пише науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Томас Грем у статті для джерела.
Тоді в Москві чекали, поки Трамп відновить діалог. Та ситуація різко змінилася.
Сигнали з Москви
Дзвінки Путіна Трампу та Лаврова держсекретарю Марко Рубіо сигналізують про прагнення Кремля до переговорів, зазначає автор.
Путін підкреслив це 9 травня під час святкування Дня Перемоги. Він висловив вдячність американцям за щире бажання врегулювати конфлікт.
Російський лідер також заявив, що війна добігає кінця. На його думку, європейці дедалі чіткіше бачать марність підтримки Києва.
Водночас Путін не натякнув на компроміси. Радник з зовнішньої політики вимагає повного виведення українських військ з Донецької області як умови для серйозних розмов.
Наслідок очевидний: Кремль хоче, щоб Трамп виконав угоди, досягнуті в Анкориджі.
Зміни на фронті
Таку терміновість Грем пояснює невдачами Росії на полі бою. Повітряні удари по українській енергетиці та містах взимку не зламали дух нації.
Весняний наступ зупинився. За оцінками, Москва втрачає території. Україна ж ефективніше б’є по російській енергетиці та базам.
“Хвастощі Росії про те, що вона захопить решту Донецька силою, якщо не зможе отримати її за столом переговорів, здаються дедалі більш порожніми”, – пише Грем.
Кремль робить останню спробу переконати Вашингтон змусити Київ поступитися Донецьком.
Рішення Трампа відкрите. Та Грем радить не піддаватися. З серпня, після саміту з Путіним, баланс сил змінився. Київ довів силу своїх аргументів.
Скорочення святкувань 9 травня свідчить про вразливість Росії. Припущення про захоплення Донецької області силою більше не актуальні.
Замість тиску на Україну Вашингтон має закликати до припинення вогню по нинішній лінії. Треба використати важелі на обидві сторони.
Обіцянки Анкориджа не мають сенсу, якщо умови зникли. Врегулювання відображає поточний баланс сил.
“Хоча Москва, можливо, і досі має перевагу, цей баланс зараз однозначно починає зміщуватися в інший бік – і відродження духу Анкориджа цього не змінить”, – підсумував Грем.