У ніч проти 17 червня 2026 року над південно-східною частиною Москви здійнявся густий чорний стовп диму. Українські дрони дальнього радіусу дії вразили найбільший нафтопереробний завод регіону — підприємство «Газпром нафти» в районі Капотні, розташоване всього за 15 кілометрів від Кремля. Вогонь охопив установку первинної переробки нафти, яка забезпечувала понад половину потужностей заводу. Операції на підприємстві, що переробляє 11,6 мільйона тонн нафти на рік і постачає паливо мільйонам мешканців столичного регіону, зупинилися або суттєво скоротилися. Це вже не поодинокий інцидент, а частина системної кампанії, яка триває з 2024 року і набула особливої інтенсивності у 2026-му.
Українські удари безпілотниками по російських нафтопереробних заводах, терміналах і перекачувальних станціях перетворилися на один із найефективніших інструментів асиметричного тиску на воєнну економіку РФ. Дрони долають 1500 і більше кілометрів, вражають об’єкти в глибині території супротивника і запускають ланцюгові процеси: зупинку виробництва пального, зростання витрат на ремонт, посилення екологічного забруднення та дестабілізацію паливного балансу в окремих регіонах Росії. За даними міжнародних аналітиків, до середини 2026 року кількість уражених НПЗ зросла вдвічі порівняно з початком року.
Наслідки цих пожеж виходять далеко за межі локальних новин. Вони впливають на постачання авіаційного та дизельного пального для російської армії, створюють додаткове навантаження на бюджет РФ (нафтогазові доходи становлять близько чверті федеральних надходжень) і формують нову реальність — коли стратегічні енергетичні об’єкти стають вразливими навіть за тисячі кілометрів від лінії фронту. Екологічна ціна — токсичне забруднення повітря, ґрунтів і вод у районах, де раніше промисловість вважалася відносно стабільною.
Що таке нафтопереробний завод і чому саме вони опиняються під ударом
Нафтопереробний завод — це складний промисловий комплекс, де сиру нафту перетворюють на бензини, дизель, авіаційне пальне, мазут та інші продукти. Серцем більшості НПЗ є установки первинної переробки (АВТ — атмосферно-вакуумні трубчасті). Тут нафту нагрівають до високих температур і розділяють на фракції за температурою кипіння. Пошкодження такої установки, як це сталося в Капотні чи на Ільському НПЗ, фактично паралізує значну частину виробництва.
Українська стратегія націлена саме на ці вузькі місця. Дрони вражають не тільки резервуари зі зберігання (їх легше відновити), а й технологічні установки, естакади, насосні станції та трубопроводи. Коли горить установка ізомеризації чи первинної перегонки, завод не просто втрачає потужності на тижні — ремонт може тривати місяці, а іноді й довше через дефіцит обладнання та санкційні обмеження на імпорт комплектуючих.
Початківцям важливо зрозуміти: сучасний НПЗ — це не просто «бочки з нафтою». Це високотехнологічне підприємство з тисячами кілометрів труб, систем контролю та безпеки. Одна вдала атака на ключовий вузол здатна зупинити потік пального, який живить як цивільну економіку, так і військову логістику.
Хроніка вогняних атак 2026 року
2026 рік відзначився новою хвилею ударів. У лютому дрони вразили газопереробний завод у Самарській області — загорілися п’ять резервуарів. У квітні масштабна пожежа спалахнула на нафтоперекачувальній станції поблизу Пермі — понад 1500 км від України. Травень приніс удари по Саратовському НПЗ (одному з найстаріших у Росії), Рязанському підприємству та кільком об’єктам у Краснодарському краї.
Червень продовжив тенденцію. 2 червня Генштаб ЗСУ підтвердив пошкодження технологічної естакади, установки первинної переробки та двох резервуарів на Ільському НПЗ. Нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі також зазнав удару з подальшою пожежею. А 16 червня — атака на московський НПЗ у Капотні.
Ось ключові інциденти 2026 року у стислій формі:
- Лютий: Самарська область, газопереробний завод — п’ять резервуарів у вогні.
- Квітень: Пермська область, нафтоперекачувальна станція — масштабна пожежа.
- Травень: Саратовський НПЗ, Рязанський НПЗ, об’єкти в Ростовській області.
- Червень: Ільський НПЗ (Краснодарський край), термінал у Санкт-Петербурзі, московський НПЗ у Капотні.
Кожен такий випадок супроводжувався появою диму, видимого за десятки кілометрів, переполохом місцевих жителів і швидкими заявами російської влади про «ліквідацію наслідків».
Масштаби пошкоджень та втрати потужностей
За оцінками Reuters станом на травень 2026 року, комбінована потужність НПЗ, які повністю зупинилися або суттєво скоротили роботу, перевищувала 83 мільйони тонн на рік — це приблизно чверть загальної нафтопереробної потужності Росії. Уражені підприємства забезпечували понад 30 % виробництва бензину та близько 25 % дизельного пального в країні.
У центральній Росії ситуація набула особливо гострого характеру: практично всі великі заводи регіону або зупинилися, або працювали на мінімумі. Москва запровадила заборону на експорт бензину з квітня до кінця липня. Це прямий сигнал про напругу в паливному балансі.
Для просунутих читачів важливо відзначити: навіть якщо завод відновлює роботу через кілька тижнів, повне повернення до попередніх обсягів рідко відбувається швидко. Пошкодження складного обладнання, необхідність заміни каталізаторів, перевірка систем безпеки — усе це вимагає часу та ресурсів, яких у воєнних умовах стає дедалі менше.
Екологічна ціна пожеж на НПЗ
Коли горить нафта або нафтопродукти, у повітря потрапляють десятки токсичних речовин: оксиди вуглецю та азоту, сірководень, важкі метали, поліциклічні ароматичні вуглеводні (канцерогени). Чорний дим, який спостерігали мешканці Москви після атаки на Капотню, — це не просто сажа. Це концентрат шкідливих сполук, які осідають на ґрунт, потрапляють у водойми та накопичуються в харчовому ланцюгу.
Повторювані пожежі на одних і тих самих майданчиках створюють ефект «токсичного забруднення», про який попереджають екологи. Ґрунти навколо НПЗ насичуються важкими фракціями нафти, які важко розкладаються. Вогнегасні речовини, які використовують під час гасіння, теж не є нейтральними — вони можуть забруднювати ґрунтові води.
На відміну від природних лісових пожеж, промислові пожежі на НПЗ мають вищу концентрацію шкідливих речовин у викидах і частіше відбуваються поблизу населених пунктів. Це створює додаткові ризики для здоров’я людей у найближчі місяці та роки.
Економічні та військові наслідки для Росії
Зменшення нафтопереробки б’є по двох напрямах одразу. По-перше, це прямі фінансові втрати компаній («Роснефть», «Газпром нафта», «Лукойл» та інші) — недоотриманий прибуток, витрати на ремонт, простої. По-друге, це проблема з постачанням пального для армії та логістики. Дизель потрібен для танків, вантажівок, генераторів; авіаційне пальне — для літаків і вертольотів.
Хоча Росія продовжує експортувати сиру нафту (частково в обхід санкцій через «тіньовий флот»), переробка всередині країни страждає. Це означає, що навіть за високих світових цін на нафту бюджет отримує менше від внутрішнього ринку та експорту нафтопродуктів.
Для місцевих жителів наслідки теж відчутні: можливе зростання цін на пальне в окремих регіонах, перебої з постачанням, посилення контролю за продажем бензину. У 2026 році Росія вже зіткнулася з ситуацією, коли деякі НПЗ працюють на 25 % потужності або менше.
Як Росія намагається протистояти загрозі
Російська протиповітряна оборона активно працює проти українських дронів. Збиваються сотні апаратів щомісяця. Однак ефективність системи падає, коли дрони летять на гранично малій висоті, використовують рельєф місцевості або діють у складі складних роїв. Крім того, дрони постійно модернізують — збільшують дальність, точність і стійкість до засобів РЕБ.
Пожежні частини на НПЗ оснащені сучасними системами гасіння (піна, порошок, вода), проте масштабні пожежі кількох резервуарів одночасно часто виходять за межі можливостей навіть добре підготовлених розрахунків. Час гасіння великої нафтової пожежі може вимірюватися годинами або днями.
Пожежі в російських лісах: інша сторона вогняної загрози
Паралельно з промисловими пожежами Росія щороку стикається з масштабними природними лихами — лісовими пожежами в Сибіру та Забайкаллі. У 2025 році площа пожеж у деяких регіонах зросла в 2,5 раза порівняно з попереднім роком. Вогонь знищує сотні тисяч гектарів тайги, викидає в атмосферу мільйони тонн вуглекислого газу та диму, який досягає навіть території Китаю та Монголії.
На відміну від атак на НПЗ, лісові пожежі — це переважно природне явище, посилене посухами та зміною клімату. Проте ресурси на їх гасіння часто конкурують з потребами воєнного часу. У 2026 році спостерігалася ситуація, коли пожежні літаки та техніка були частково переорієнтовані на інші завдання, що ускладнювало боротьбу зі стихією.
Що далі: тиск, який накопичується
Кампанія українських дронів проти російської енергетичної інфраструктури демонструє важливу закономірність сучасних конфліктів: навіть країна з величезною територією та потужною армією залишається вразливою до точкових ударів по критичних об’єктах тилу. Кожна нова пожежа на НПЗ — це не просто новина на один день. Це додатковий елемент економічного та психологічного тиску, який накопичується місяць за місяцем.
Для Росії це означає необхідність постійно витрачати ресурси на захист, ремонт і компенсацію втрат. Для України — можливість впливати на здатність супротивника вести тривалу війну без безпосереднього зіткнення на лінії фронту. Пожежі в Росії 2026 року — це не випадкові спалахи, а системний процес, який змінює баланс сил у енергетичній сфері та створює нові реалії для всіх учасників конфлікту.
Ситуація залишається динамічною. Кожна наступна ніч може принести нові повідомлення про вибухи та вогонь на російських підприємствах. І кожен такий випадок буде нагадуванням: сучасна війна — це не лише танки та артилерія на передовій. Це також дрони, які долають тисячі кілометрів, і пожежі, які горять далеко від лінії зіткнення.